< Від Матвія 21 >

1 А коли вони набли́зились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагі́ї, до гори до Оли́вної, тоді Ісус вислав двох учнів,
When they had almost reached Jerusalem, having come as far as Bethphage, on the Mount of Olives, Jesus sent on two disciples.
2 до них, кажучи: „Ідіть у село, яке перед вами, і зна́йдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля́; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.
“Go to the village facing you,” he said, “and you will immediately find a donkey tethered, with a foal by her side; untie her, and lead her here for me.
3 А як хто вам що́ скаже, відкажіть, що їх потребує Госпо́дь, — і він зараз пошле їх“.
And, if anyone says anything to you, you are to say this – ‘The Master wants them’; and he will send them at once.”
4 А це сталось, щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:
This happened in fulfillment of these words in the prophet –
5 „Скажіте Сіонській доньці́: Ось до тебе йде Цар твій! Він покі́рливий, і всів на осла, — на осля, під'яре́мної сина“.
‘Say to the people of Zion – “Your King is coming to you, gentle, and riding on a donkey, and on the foal of a beast of burden.”’
6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
So the disciples went and did as Jesus had directed them.
7 Вони привели́ до Ісуса ослицю й осля́, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.
They led the donkey and the foal back, and, when they had put their cloaks on them, he seated himself on them.
8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стели́ли дорогою.
The immense crowd of people spread their cloaks in the road, while some cut branches off the trees, and spread them on the road.
9 А наро́д, що йшов перед Ним і поза́ду, викрикував, кажучи: „Оса́нна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я́! Осанна на висоті!“
The crowds that led the way, as well as those that followed behind, kept shouting, “God save the Son of David! Blessed is he who comes in the name of the Lord! God save him from on high!”
10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: „Хто́ це такий?“
When he had entered Jerusalem, the whole city was stirred, and asked –
11 А наро́д говорив: „Це Пророк, — Ісус із Назаре́ту Галілейського!“
“Who is this?”, to which the crowd replied – “This is the prophet Jesus from Nazareth in Galilee.”
12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і попереверта́в грошомінам столи, та осло́ни — продавцям голубів.
Jesus went into the Temple Courts, and drove out all those who were buying and selling there. He overturned the tables of the money changers, and the seats of the pigeon-dealers,
13 І сказав їм: „Написано: „Дім Мій — буде домом молитви, “а ви робите з нього „печеру розбійників“.
and said to them, “Scripture says ‘My house will be called a house of prayer’; but you are making it a den of robbers.”
14 I приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоро́вив.
While he was still in the Temple Courts, some blind and some lame people came up to him, and he cured them.
15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: „Осанна Сину Давидовому“, обурилися,
But, when the chief priests and the teachers of the Law saw the wonderful things that Jesus did, and the boys who were calling out in the Temple Courts “God save the Son of David!”, they were indignant,
16 та й сказали Йому: „Чи ти чуєш, що кажуть вони?“А Ісус відказав їм: „Так. Чи ж ви не читали нікол́и: „Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу“?
and said to him, “Do you hear what these boys are saying?” “Yes,” answered Jesus, “but did you never read the words – ‘Out of the mouths of babes and sucklings you have called forth perfect praise’?”
17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфа́нію, — і там ніч перебув.
Then he left them, and went out of the city to Bethany, and spent the night there.
18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.
The next morning, in returning to the city, Jesus became hungry;
19 І побачив Він при дорозі одне фі́ґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя само́го, на нім не знайшов. І до нього Він каже: „Нехай пло́ду із тебе не буде ніко́ли повіки!“І фіґове дерево зараз усохло. (aiōn g165)
and, noticing a solitary fig tree by the roadside, he went up to it, but found nothing on it but leaves. So he said to it, “Never again will fruit be gathered off you.” And suddenly the fruit tree withered up. (aiōn g165)
20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: „Як швидко всохло це фіґове дерево!“
When the disciples saw this, they exclaimed in astonishment, “How suddenly the fig tree withered up!”
21 Ісус же промовив у відповідь їм: „Поправді кажу́ вам: Коли б мали ви віру, і не мали су́мніву, то вчинили б не тільки як із фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: „Порушся та кинься до моря“, — то й станеться те!
“I tell you,” replied Jesus, “if you have faith, without ever a doubt, you will do what not only what has been done to the fig tree, but, even if you should say to this hill ‘Be lifted up and hurled into the sea!’ it would be done.
22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите“.
And whatever you ask for in your prayers will, if you have faith, be granted you.”
23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприхо́дили первосвященики й старші наро́ду до Нього й сказали: „Якою Ти вла́дою чиниш оце? І хто Тобі вла́ду цю дав?“
After Jesus had come into the Temple Courts, the chief priests and the elders of the people came up to him as he was teaching, and said, “What authority have you to do these things? Who gave you this authority?”
24 Ісус же промовив у відповідь їм: „Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу́, якою вла́дою Я це чиню́.
“I, too,” said Jesus in reply, “will ask you one question; if you will give me an answer to it, then I, also, will tell you what authority I have to act as I do.
25 Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?“Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „Із неба“, відкаже Він нам: „Чого ж ви йому не повірили?“
It is about John’s baptism. What was its origin? Divine or human?” But they began arguing among themselves, “If we say ‘divine,’ he will say to us ‘Why then didn’t you believe him?’
26 А як скажемо: „Від людей“, — боїмося наро́ду, бо Івана вважають усі за пророка“.
But if we say ‘human,’ we are afraid of the people, for everyone regards John as a prophet.”
27 І сказали Ісусові в відповідь: „Ми не знаємо“. Відказав їм і Він: „То й Я вам не скажу́, якою владою Я це чиню́.
So the answer they gave Jesus was – “We do not know.” “Then I,” he said, “refuse to tell you what authority I have to do these things.
28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“
What do you think of this? There was a man who had two sons. He went to the elder and said ‘Go and work in the vineyard today my son.’
29 А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов.
‘Yes, sir,’ he answered; but he did not go.
30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов.
Then the father went to the second son, and said the same. ‘I will not,’ he answered; but afterward he was sorry and went.
31 Котрий же з двох учинив волю батькову?“Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудоді́йки випере́джують вас у Боже Царство.
Which of the two sons did as his father wished?” “The second,” they said. “I tell you,” added Jesus, “that tax collectors and prostitutes are going into the kingdom of God before you.
32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а ми́тники та блудоді́йки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля́, щоб повірити йому.
For when John came to you, walking in the path of righteousness, you did not believe him, but tax collectors and prostitutes did; and yet you, though you saw this, even then were not sorry, nor did you believe him.
33 Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
“Listen to another parable. A man, who was an employer, once planted a vineyard, put a fence around it, dug a winepress in it, built a tower, and then let it out to tenants and went abroad.
34 Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.
When the time for the grape harvest drew near, he sent his servants to the tenants, to receive his share of the produce.
35 Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.
But the tenants seized his servants, beat one, killed another, and stoned a third.
36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.
A second time the owner sent some servants, a larger number than before, and the tenants treated them in the same way.
37 Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.
As a last resource he sent his son to them. ‘They will respect my son,’ he said.
38 Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“
But the tenants, on seeing his son, said to each other ‘Here is the heir! Come, let us kill him, and get his inheritance.’
39 І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.
So they seized him, and threw him outside the vineyard, and killed him.
40 Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“
Now, when the owner of the vineyard comes, what will he do to those tenants?”
41 Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.
“Miserable wretches!” they exclaimed, “he will put them to a miserable death, and he will let out the vineyard to other tenants, who will pay him his share of the produce at the proper times.”
42 Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні: Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!“
Then Jesus added, “Have you never read in the scriptures? – ‘The stone which the builders despised – has now itself become the cornerstone. This cornerstone has come from the Lord, and is marvelous in our eyes.’
43 Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити.
That, I tell you, is why the kingdom of God will be taken from you, and given to a nation that does produce the fruit of the kingdom.
44 І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.
Yes, and he who falls on this stone will be dashed to pieces, while anyone on whom it falls – it will scatter him as dust.”
45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.
After listening to these parables, the chief priests and the Pharisees saw that it was about them that he was speaking;
46 І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.
yet, although eager to arrest him, they were afraid of the crowds, who regarded him as a prophet.

< Від Матвія 21 >