Від Матвія 20
1 Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.
"For the kingdom of heaven is like a landowner who went out early in the morning to hire laborers for his vineyard.
2 Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.
When he had agreed with the laborers for a denarius a day, he sent them into his vineyard.
3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,
He went out about nine in the morning, and saw others standing idle in the marketplace.
4 та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.
To them he said, 'You also go into the vineyard, and whatever is right I will give you.' So they went their way.
5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.
Again he went out about noon and at three in the afternoon, and did likewise.
6 А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“
About five that afternoon he went out, and found others standing. He said to them, 'Why do you stand here all day idle?'
7 Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.
"They said to him, 'Because no one has hired us.' "He said to them, 'You also go into the vineyard.'
8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.
When evening had come, the lord of the vineyard said to his manager, 'Call the laborers and pay them their wages, beginning from the last to the first.'
9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.
"When those who were hired at about five in the afternoon came, they each received a denarius.
10 Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.
When the first came, they supposed that they would receive more; and they likewise each received a denarius.
11 А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,
When they received it, they murmured against the master of the household,
12 кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.
saying, 'These last have spent one hour, and you have made them equal to us, who have borne the burden of the day and the scorching heat.'
13 А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?
"But he answered one of them, 'Friend, I am doing you no wrong. Did you not agree with me for a denarius?
14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.
Take that which is yours, and go your way. It is my desire to give to this last just as much as to you.
15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“
Is it not lawful for me to do what I want to with what I own? Or is your eye evil, because I am good?'
16 Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“
So the last will be first, and the first last; for many are called, but few are chosen."
17 Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив:
As Jesus was going up to Jerusalem, he took the Twelve aside, and on the way he said to them,
18 „Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його.
"Look, we are going up to Jerusalem, and the Son of Man will be delivered to the chief priests and scribes, and they will condemn him to death,
19 І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“
and will hand him over to the non-Jews to mock, to scourge, and to crucify; and the third day he will be raised up."
20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.
Then the mother of the sons of Zebedee came to him with her sons, kneeling and asking a certain thing of him.
21 А Він їй сказав: „Чого хочеш?“Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.
He said to her, "What do you want?" She said to him, "Command that these, my two sons, may sit, one on your right hand, and one on your left hand, in your Kingdom."
22 А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся )?“„Вони кажуть Йому: „Можемо“.
But Jesus answered and said, "You do not know what you are asking. Are you able to drink the cup that I am about to drink?" They said to him, "We are able."
23 Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу (і бу́дете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“.
He said to them, "You will indeed drink my cup, but to sit on my right hand and on my left hand is not mine to give; but it is for whom it has been prepared by my Father."
24 Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів.
When the ten heard it, they were indignant with the two brothers.
25 А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
But Jesus summoned them, and said, "You know that the rulers of the nations lord it over them, and their great ones exercise authority over them.
26 Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.
It will not be so among you, but whoever desires to become great among you must be your servant.
27 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.
And whoever desires to be first among you must be your slave,
28 Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!
even as the Son of Man did not come to be served, but to serve, and to give his life as a ransom for many."
29 Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий.
As they went out from Jericho, a large crowd followed him.
30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“
And look, two blind men sitting by the road, when they heard that Jesus was passing by, shouted, "Have mercy on us, Lord, son of David."
31 Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“
The crowd rebuked them, telling them that they should be quiet, but they shouted even more, "Have mercy on us, Lord, son of David."
32 Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“
Jesus stood still, and called them, and asked, "What do you want me to do for you?"
33 Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“
They told him, "Lord, that our eyes may be opened."
34 І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.
Jesus, being moved with compassion, touched their eyes; and immediately their eyes received their sight, and they followed him.
