Від Матвія 18
1 Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: „Хто найбільший у Царстві Небеснім?“
У той час учні прийшли до Ісуса, кажучи: ―Хто найбільший у Царстві Небесному?
2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них,
[Ісус] покликав дитину, поставив її посеред них
3 та й сказав: „Поправді кажу́ вам: коли не наве́рнетесь, і не станете, як ті діти, — не вві́йдете в Царство Небесне!
і сказав: ―Істинно кажу вам: якщо не навернетесь і не станете, як діти, ніколи не увійдете в Царство Небесне.
4 Отже, хто впоко́риться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.
Отже, хто впокориться, як ця дитина, той великий у Царстві Небесному.
5 І хто при́йме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.
І хто приймає таку дитину в ім’я Моє, Мене приймає.
6 Хто ж споку́сить одне з цих мали́х, що вірують в Мене, то краще б тако́му було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепи́ти, — і його потопи́ти в морські́й глибині́.
Якщо хтось спокусить одного з цих малих, що вірують у Мене, то для нього було б краще, якби йому повісили млинове жорно на шию й втопили у відкритому морі.
7 Від споку́с горе світові, — бо мусять спокуси прийти; надто горе люди́ні, що від неї прихо́дить споку́са!
Горе світові від спокус, бо спокуси повинні приходити, але горе тій людині, через яку приходить спокуса.
8 Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний. (aiōnios g166)
Якщо твоя рука або нога спокушає тебе, відріж її та відкинь від себе: краще тобі увійти в життя покаліченим чи кульгавим, ніж, маючи дві руки або дві ноги, бути вкинутим у вогонь вічний. (aiōnios g166)
9 І коли твоє око тебе́ спокушає — його ви́бери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної. (Geenna g1067)
І якщо твоє око спокушає тебе, вирви його та відкинь від себе. Краще тобі увійти в життя однооким, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у Геєну вогняну. (Geenna g1067)
10 Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із мали́х цих; кажу́ бо Я вам, що їхні Анголи́ повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.
Стережіться, щоб ви не зневажали жодного з цих малих, бо кажу вам: їхні ангели на небі завжди бачать обличчя Мого Небесного Отця.
11 Син бо Лю́дський прийшов, щоб спасти́ загинуле.
Адже Син Людський прийшов знайти та спасти загублене.
12 Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблу́дить, то чи він не покине дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х у гора́х, і не пі́де шукати заблу́длої?
Як ви вважаєте, якщо в одного чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не залишить він дев’яносто дев’ять на горах та не піде шукати заблудлу?
13 І коли пощасти́ть відшукати її, поправді кажу́ вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х незаблудлих.
І коли станеться, що знаходить її, істинно кажу вам: радітиме нею більше, ніж дев’яноста дев’ятьма, які не заблукали.
14 Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих мали́х.
Так само й ваш Небесний Отець не бажає, щоб загинув хоч один із цих малих.
15 А коли прогріши́ться твій брат проти тебе, іди й йому ви́кажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, — ти придбав свого брата.
Якщо твій брат згрішив проти тебе, іди та докори йому наодинці. Якщо він послухає, то ти повернув собі брата.
16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одно́го чи двох, щоб „справа всіляка стверди́лась уста́ми двох чи трьох свідків.“
Якщо ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилось кожне слово.
17 А коли не послухає їх, — скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, — хай бу́де тобі, як пога́нин і ми́тник!
Якщо ж він відмовиться слухати, скажи Церкві. Якщо не послухається Церкви, нехай буде для тебе, як язичник і митник.
18 Поправді кажу вам: Що́ тільки зв'яжете на землі, зв'я́зане буде на небі, і що тільки розв'я́жете на землі, розв'язане буде на небі.
Істинно кажу вам: зв’язане вами на землі, буде зв’язане на небі, і все, розв’язане на землі, буде розв’язане на небі.
19 Ще поправді кажу́ вам, що коли б двоє з вас на землі погоди́лись про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, — станеться їм від Мого Отця, що на небі!
Знов істинно кажу вам: якщо двоє з вас на землі погодяться просити про щось, то все їм буде дано Моїм Небесним Отцем.
20 Бо де двоє чи троє в Ім'я́ Моє зі́брані, — там Я серед них“.
Адже там, де двоє або троє з вас зберуться в ім’я Моє, там і Я посеред них.
21 Петро приступив тоді та запитався Його: „Господи, — скільки разів брат мій може згріши́ти проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?“
Тоді підійшов Петро та спитав Ісуса: ―Господи, як часто прощати брата, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?
22 Ісус промовляє до нього: „Не кажу тобі — до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!
Ісус відповів йому: ―Не кажу тобі до семи, а до сімдесяти разів по сім.
23 Тим то Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що захотів обраху́нок зробити з своїми рабами.
Отже, Царство Небесне схоже на царя, який бажав розрахуватись зі своїми рабами.
24 Коли ж він почав обрахо́вувати, то йому привели́ одно́го, що винен був десять тисяч тала́нтів.
Коли почав розраховуватись, привели до нього одного, який був винен десять тисяч талантів
25 А що він не мав із чо́го віддати, наказав пан продати його, і його дружи́ну та діти, і все, що́ він мав, — і заплатити.
Оскільки він не мав, чим заплатити, господар наказав продати його, дружину, дітей та все його майно й заплатити [борг].
26 Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: „Потерпи мені, — я віддам тобі все!“
Тоді раб, впавши ниць, благав його, кажучи: «Будь терплячим зі мною, і я все поверну тобі».
27 І змилосе́рдився пан над рабом тим, — і звільнив його, і простив йому борг.
Змилосердившись, господар того раба відпустив його та простив борг.
28 А як вийшов той раб, то спіткав він одно́го з своїх співтова́ришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопи́вши його, він душив та казав: „Віддай, що ти винен!“
Коли той раб вийшов, то зустрів одного зі своїх товаришів, який був винен йому сто динаріїв, схопив його та почав душити кажучи: «Віддай мені все, що винен!»
29 А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: „Потерпи мені, — і я віддам тобі!“
Тоді його товариш упав ниць та благав його, кажучи: «Будь терплячим зі мною, і я все поверну тобі».
30 Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язни́ці його, — аж поки він боргу не ве́рне.
Але той не схотів і кинув його до в’язниці, доки не віддасть боргу.
31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своє́му панові все, що було́.
Побачивши, що сталося, його товариші дуже засмутилися та пішли й сказали про все, що сталося, господареві.
32 Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: „Рабе лукавий, — я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.
Тоді, покликавши його, господар сказав йому: «Лукавий рабе! Я простив тобі весь борг, як ти просив мене!
33 Чи й тобі не нале́жало зми́луватись над своїм співтова́ришем, як і я над тобою був зми́лувався?“
Хіба не належало тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як і я змилосердився над тобою?»
34 І прогнівався пан його, — і ката́м його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.
І, розгнівавшись, господар віддав його катам, поки не віддасть боргу.
35 Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не про́стить своєму братові з серця свого їхніх про́гріхів “.
Так зробить і Отець Мій Небесний з вами, якщо кожен із вас не прощатиме свого брата від усього серця.
