Від Матвія 15
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
Тоді деякі фарисеї та книжники з Єрусалима підійшли до Ісуса й запитали:
2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
―Чому Твої учні порушують звичай наших батьків? Вони їдять, не помивши своїх рук.
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
Він же відповів їм: ―А чому ж ви порушуєте заповідь Божу через ваш звичай?
4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
Адже Бог сказав: «Шануй батька та матір», а також: «Той, хто зневажає батька або матір, нехай буде покараний смертю!»
5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові “,
Ви ж говорите, що той, хто скаже батькові або матері: «Те, чим я міг би допомогти тобі, – дар Богові»,
6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
той [може] не шанувати своїх батьків. Так ви скасували Слово Боже через свій звичай.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, коли казав:
8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
«Цей народ шанує Мене лише устами, а серце його далеко від Мене.
9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
Даремно вони поклоняються Мені, навчаючи людей людських заповідей».
10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
Покликавши народ, [Ісус] промовив до них: «Слухайте та зрозумійте!
11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
Не те, що входить в уста, оскверняє людину, але те, що виходить з уст, оскверняє людину».
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
Тоді учні підійшли до Нього й сказали: ―Чи знаєш, що фарисеї образилися, почувши [ці] слова?
13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
[Ісус] відповів: ―Кожна рослина, яка не була посаджена Моїм Небесним Отцем, буде викоренена.
14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
Облиште їх, вони сліпі поводирі сліпців. Якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
Петро у відповідь сказав: ―Поясни нам цю притчу.
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
Тоді [Ісус] запитав: ―Невже ви ще не розумієте?
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
Не знаєте, що все, що входить в уста, потрапляє в шлунок і виходить геть?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
А те, що виходить з уст, походить із серця, саме це й оскверняє людину.
19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
Бо з серця виходять погані думки, вбивства, перелюб, статева розпуста, крадіж, неправдиві свідчення та богохульство.
20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
Саме це оскверняє людину, а їсти немитими руками не оскверняє людини.
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
Вийшовши звідти, Ісус пішов до земель Тира й Сидона.
22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
І ось прийшла до Нього одна жінка-ханаанеянка з тієї землі. Вона казала благаючи: ―Господи, Сину Давида, змилуйся наді мною! Моя донька одержима злим духом.
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
Але [Ісус] нічого не відповів їй. Тоді підійшли Його учні та благали Його, кажучи: ―[Допоможи] їй та відпусти, бо вона йде за нами й кричить.
24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
У відповідь Він сказав: ―Я посланий лише до загиблих овець народу Ізраїля.
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
Вона ж, підійшовши, вклонилася Йому та сказала: ―Господи, допоможи мені!
26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
Він же відповів: ―Не годиться брати хліб від дітей та кидати щенятам.
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
Проте вона сказала: ―Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх господарів.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
Тоді Ісус відповів їй: ―О жінко, твоя віра велика! Нехай станеться, як ти бажаєш. І тієї ж миті її донька була зцілена.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
Відійшовши звідти, Ісус пішов до Галілейського моря, зійшов на гору й сів там.
30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
І прийшло до Нього багато людей, які мали з собою кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших [хворих]. Вони поклали їх біля Його ніг, і Він зцілив їх.
31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
Побачивши, що німі розмовляють, криві стають здоровими, каліки ходять і сліпі бачать, люди дивувались та прославляли Бога Ізраїлевого.
32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
Ісус же покликав Своїх учнів та сказав: ―Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, щоб не ослабли в дорозі.
33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
Учні спитали Його: ―Звідки в пустелі нам взяти стільки хліба, щоб нагодувати такий натовп?
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
Ісус сказав їм: ―Скільки маєте хлібів? Вони відповіли: ―Сім і декілька малих рибин.
35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.
Він звелів людям сісти на землю.
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
Потім узяв сім хлібів та рибу, подякував, розламав та дав учням, а учні [роздали] людям.
37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
Усі їли та наситились. І зібрали сім повних кошиків залишків.
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
Тих, хто їв, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.
Відпустивши людей, [Ісус] сів у човен та відплив до землі Магадана.
