Від Матвія 15
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
Então [alguns] fariseus e escribas de Jerusalém se aproximaram de Jesus, e perguntaram:
2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
Por que os teus discípulos transgridem a tradição dos anciãos? Pois não lavam suas mãos quando comem pão.
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
Porém ele lhes respondeu: E vós, por que transgredis o mandamento de Deus por vossa tradição?
4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
Pois Deus disse: Honra ao [teu] pai e à [tua] mãe; e quem maldisser ao pai ou à mãe seja sentenciado à morte.
5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові “,
Mas vós dizeis: “Qualquer um que disser ao pai ou à mãe: ‘Todo o proveito que terias de mim é oferta exclusiva [para Deus]’, não [precisa] honrar seu pai ou à sua mãe”.
6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
E [assim] invalidastes a palavra de Deus por vossa tradição.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
Hipócritas! Isaías bem profetizou sobre vós, dizendo:
8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
Este povo com os lábios me honra; mas o seu coração está longe de mim.
9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
Em vão, porém, me veneram, ensinando doutrinas que são regras humanas.
10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
Assim chamou a multidão para si, e disse-lhes: Ouvi e entendei.
11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
Não é o que entra na boca que contamina o ser humano; mas sim o que sai da boca, isso contamina o ser humano.
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
Então os discípulos aproximaram-se dele, e lhe perguntaram: Tu sabes que os fariseus se ofenderam quando ouviram essa palavra?
13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
Mas ele respondeu: Toda planta que meu Pai celestial não plantou será arrancada pela raiz.
14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
Deixai-os, são guias cegos de cegos. E se o cego guiar [outro] cego, ambos cairão na cova.
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
E Pedro lhe disse: Explica-nos a parábola.
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
Porém [Jesus] disse: Até vós ainda estais sem entender?
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
Não percebeis que tudo o que entra na boca vai ao ventre, mas [depois] é lançado na privada?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
Porém as coisas que saem da boca procedem do coração; e elas contaminam o ser humano.
19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
Pois do coração procedem maus pensamentos, mortes, adultérios, pecados sexuais, furtos, falsos testemunhos, blasfêmias.
20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
Estas coisas são as que contaminam o ser humano; mas comer sem lavar as mãos não contamina o ser humano.
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
E, tendo Jesus partido dali, foi para as partes de Tiro e de Sidom.
22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
E eis que uma mulher Cananeia, que tinha saído daquela região, clamou: Senhor, Filho de Davi, tem misericórdia de mim! Minha filha está miseravelmente endemoninhada.
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
Mas ele não lhe respondeu palavra. Então seus discípulos se aproximaram dele, e rogaram-lhe, dizendo: Manda-a embora, porque ela está gritando atrás de nós.
24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
E ele respondeu: Não fui enviado para ninguém além das ovelhas perdidas da casa de Israel.
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
Então ela veio e se prostrou diante dele, dizendo: Senhor, socorre-me.
26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
Mas ele respondeu: Não é bom tomar o pão dos filhos e lançá-lo aos cachorrinhos.
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
Ela, porém, disse: Sim, Senhor. Porém os cachorrinhos também comem, das migalhas que caem da mesa dos seus senhores.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
Então Jesus lhe respondeu: Ó mulher, grande [é] a tua fé. A ti seja feito como tu queres. E desde aquela hora sua filha ficou curada.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
E tendo Jesus partido dali, veio ao mar da Galileia. Ele subiu a um monte, e ali se sentou.
30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
E vieram a ele muitas multidões, que tinham consigo mancos, aleijados, cegos, mudos, e muitos outros; e os lançaram aos pés de Jesus, e ele os curou.
31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
Desta maneira, as multidões se maravilhavam quando viam os mudos falarem, os aleijados ficarem sãos, os mancos andarem, e os cegos verem; então glorificaram ao Deus de Israel.
32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
Jesus chamou a si os seus discípulos, e disse: Estou compadecido com a multidão, porque já há três dias que estão comigo, e não têm o que comer. E não quero os deixar ir em jejum, para que não desmaiem no caminho.
33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
E os discípulos lhe responderam: De onde conseguiremos tantos pães no deserto, para saciar tão grande multidão?
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
Jesus lhes perguntou: Quantos pães tendes? E eles disseram: Sete; e uns poucos peixinhos.
35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.
Então mandou as multidões que se sentassem pelo chão.
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
Tomou os sete pães e os peixes, deu graças e os partiu. Em seguida, ele os deu aos discípulos, e os discípulos às multidões.
37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
E todos comeram e se saciaram; e levantaram dos pedaços que sobraram sete cestos cheios.
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
E foram os que comeram quatro mil homens, sem contar as mulheres e as crianças.
39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.
Depois de despedir as multidões, [Jesus] entrou em um barco, e veio à região de Magadã.
