Від Матвія 15
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
Siis tulid mõned variserid ja kirjatundjad Jeruusalemmast Jeesuse juurde ning küsisid:
2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
„Miks sinu jüngrid astuvad üle esivanemate pärimusest? Nad ei pese enne sööki käsi.“
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
Jeesus vastas neile: „Miks te ise astute üle Jumala käsust oma pärimuse pärast?
4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
Jumal on ju öelnud: „Austa oma isa ja ema!“ning „Kes oma isa või ema neab, peab surema.“
5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові “,
Kuid teie ütlete, et kui keegi ütleb oma isale või emale: „Selle toetuse, mis sa pidid minu käest saama, ma annan ohvrianniks Jumalale, “
6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
siis ta ei pea oma isa austama. Te olete teinud Jumala sõna tühjaks oma pärimusega!
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
Te silmakirjatsejad, eks ole prohvet Jesaja õigesti kuulutanud teie kohta:
8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
„See rahvas austab mind oma huultega, nende süda on aga minust kaugel.
9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
Ilmaaegu nad teenivad mind, õpetades õpetusi, mis on vaid inimeste reeglid.““
10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
Ja Jeesus kutsus rahva enda juurde ning ütles: „Kuulge ja mõistke!
11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
Inimest ei rüveta mitte see, mis suust sisse läheb, vaid see, mis suust välja tuleb – see rüvetab inimest.“
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
Siis jüngrid tulid tema juurde ja ütlesid: „Kas sa tead, et variserid vihastasid, kui nad seda kuulsid?“
13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
Jeesus aga vastas neile: „Iga taim, mida minu taevane Isa pole istutanud, juuritakse välja.
14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
Laske neil olla! Nad on pimedate pimedad teejuhid. Kui pime juhib pimedat, kukuvad mõlemad auku.“
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
„Seleta meile seda tähendamissõna!“palus Peetrus.
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
„Kas ka teie veel ei mõista?“küsis Jeesus.
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
„Kas te ei saa aru, et kõik, mis suust sisse läheb, liigub edasi kõhtu ja heidetakse taas välja?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
Aga mis suust väljub, tuleb südamest ja see rüvetab inimest.
19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
Sest südamest lähtub kurje mõtteid – mõrva, abielurikkumist, hoorust, vargust, valetunnistusi ja laimu.
20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
Need rüvetavad inimest, aga pesemata kätega söömine ei rüveta.“
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
Ja Jeesus lahkus sealt ning läks Tüürose ja Siidoni aladele.
22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
Üks neist paigust pärit Kaanani naine tuli ja hüüdis: „Issand, Taaveti Poeg, halasta minu peale! Mu tütar vaevleb rängalt kurja vaimu käes!“
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
Kuid Jeesus ei vastanud sõnagi. Siis jüngrid astusid tema juurde ja palusid teda: „Saada ta minema, sest ta karjub meie kannul!“
24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
Jeesus vastas: „Mind on läkitatud üksnes Iisraeli rahva kadunud lammaste juurde.“
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
Ent naine tuli ja põlvitas Jeesuse ette, öeldes: „Issand, aita mind!“
26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
„Ei sobi võtta laste leiba ja visata koertele, “kostis Jeesus.
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
„Jah, Issand, “ütles naine, „ometi söövad koerad raasukesi, mis nende isandate laualt pudenevad.“
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
„Naine, sinu usk on suur!“vastas Jeesus, „Sündigu sulle, nagu sa soovid!“Ja tema tütar sai terveks samal tunnil.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
Jeesus lahkus sealt ja jõudis Galilea mere äärde. Ta läks üles mäele ja istus maha.
30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
Tema juurde tuli palju rahvast, tuues kaasa halvatuid, pimedaid, vigaseid, tummi ja palju teisi. Nad panid haiged Jeesuse jalge ette ja ta tegi nad terveks,
31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
nõnda et inimesed imestasid, nähes tummi rääkimas, vigaseid tervena, halvatuid kõndimas ja pimedaid nägemas. Ning nad ülistasid Iisraeli Jumalat.
32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
Jeesus aga kutsus oma jüngrid enese juurde ja ütles: „Mul on rahvast kahju. Nad on juba kolm päeva minu juures olnud ja neil pole midagi süüa. Ma ei taha neid näljastena ära saata, muidu võivad nad teel nõrkeda.“
33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
„Kust me saaksime siin inimtühjas kohas leiba nii suure rahvahulga toitmiseks?“küsisid jüngrid.
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
„Mitu leiba teil on?“küsis Jeesus neilt. „Seitse. Ja mõned kalakesed ka, “vastasid nad.
35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.
Siis käskis Jeesus rahval maha istuda,
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
võttis seitse leiba ja kalad, tänas, murdis need ja ulatas jüngritele, jüngrid andsid aga rahvale.
37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
Kõik sõid ja said söönuks ning ülejäänud palukesi koguti kokku seitse korvitäit.
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
Sööjaid oli seal neli tuhat meest, arvestamata naisi ja lapsi.
39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.
Ja kui Jeesus oli rahva minema saatnud, astus ta paati ja suundus Magdala alale.
