Від Матвія 15
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
Then came to Jesus scribes and Pharisees, who were of Jerusalem, saying,
2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
Why do thy disciples transgress the tradition of the elders? for they wash not their hands when they eat bread.
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
But he answered and said to them, Why do ye also transgress the commandment of God by your tradition?
4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
For God commanded, saying, Honour thy father and mother: and, He that curseth father or mother, let him die the death.
5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові “,
But ye say, Whoever shall say to his father or his mother, It is a gift, by whatever thou mightest be profited by me;
6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
And honour not his father or his mother, he shall be free. Thus have ye made the commandment of God of no effect by your tradition.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
Ye hypocrites, well did Isaiah prophesy of you, saying,
8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
This people draweth near to me with their mouth, and honour me with their lips; but their heart is far from me.
9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
But in vain they do worship me, teaching for doctrines the commandments of men.
10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
And he called the multitude, and said to them, Hear, and understand:
11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
Not that which goeth into the mouth defileth a man; but that which cometh out of the mouth, this defileth a man.
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
Then came his disciples, and said to him, Knowest thou that the Pharisees were offended, after they heard this saying?
13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
But he answered and said, Every plant, which my heavenly Father hath not planted, shall be rooted out.
14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
Let them alone: they are blind leaders of the blind. And if the blind leadeth the blind, both shall fall into the ditch.
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
Then answered Peter and said to him, Make known to us the meaning of this parable.
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
And Jesus said, Are ye also yet without understanding?
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
Do ye not yet understand, that whatever entereth in at the mouth goeth into the stomach, and is cast out into the draught?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
But those things which proceed out of the mouth come forth from the heart; and they defile the man.
19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
For out of the heart proceed evil thoughts, murders, adulteries, fornications, thefts, false witness, blasphemies:
20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
These are the things which defile a man: but to eat with unwashed hands defileth not a man.
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
Then Jesus went from there, and departed into the region of Tyre and Sidon.
22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
And, behold, a woman of Canaan came out of the same region, and cried to him, saying, Have mercy on me, O Lord, thou Son of David; my daughter is grievously afflicted with a demon.
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
But he answered her not a word. And his disciples came and besought him, saying, Send her away; for she crieth after us.
24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
But he answered and said, I am not sent but to the lost sheep of the house of Israel.
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
Then came she and worshipped him, saying, Lord, help me.
26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
But he answered and said, It is not good to take the children’s bread, and to cast it to dogs.
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
And she said, Truth, Lord: yet the dogs eat of the crumbs which fall from their masters’ table.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
Then Jesus answered and said to her, O woman, great is thy faith: be it to thee even as thou wilt. And her daughter was healed from that very hour.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
And Jesus departed from there, and came near to the sea of Galilee; and went up on a mountain, and sat down there.
30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
And great multitudes came to him, having with them those that were lame, blind, dumb, maimed, and many others, and laid them down at Jesus’ feet; and he healed them:
31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
So that the multitude wondered, when they saw the dumb to speak, the maimed to be whole, the lame to walk, and the blind to see: and they glorified the God of Israel.
32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
Then Jesus called his disciples to him, and said, I have compassion on the multitude, because they continue with me now three days, and have nothing to eat: and I will not send them away fasting, lest they faint in the way.
33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
And his disciples say to him, Where should we get so much bread in the wilderness, as to satisfy so great a multitude?
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
And Jesus saith to them, How many loaves have ye? And they said, Seven, and a few little fishes.
35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.
And he commanded the multitude to sit down on the ground.
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
And he took the seven loaves and the fishes, and gave thanks, and broke them, and gave to his disciples, and the disciples to the multitude.
37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
And they all ate, and were filled: and they took up of the broken pieces that were left seven baskets full.
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
And they that had eaten were four thousand men, besides women and children.
39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.
And he sent away the multitude, and got into a boat, and came into the region of Magdala.
