Від Матвія 15
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
Then some Pharisees and teachers of the Law came to Jesus, and said,
2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
“How is it that your disciples break the traditions of our ancestors? For they do not wash their hands when they eat food.”
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
His reply was, “How is it that you on your side break God’s commandments out of respect for your own traditions?
4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
For God said – ‘Honor your father and mother,’ and ‘Anyone who abuses his father or mother shall suffer death,’
5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові “,
but you say ‘Whenever anyone says to his father or mother “Whatever of mine might have been of service to you is set apart for God,”
6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
he is in no way bound to honor his father.’ In this way you have nullified the words of God for the sake of your traditions.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
Hypocrites! It was well said by Isaiah when he prophesied about you –
8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
‘This is a people that honor me with their lips, While their hearts are far removed from me;
9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
but vainly do they worship me, For they teach but human precepts.’”
10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
Then Jesus called the people to him, and said, “Listen, and mark my words.
11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
It is not what enters a person’s mouth that defiles them, but what comes out from their mouth – that does defile them!”
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
His disciples came up to him, and said, “Do you know that the Pharisees were shocked on hearing what you said?”
13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
“Every plant,” Jesus replied, “that my heavenly Father has not planted will be rooted up.
14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
Leave them be; they are but blind guides; and, if one blind person guides another, both of them will fall into a ditch.”
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
Peter spoke up, “Explain this saying to us.”
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
“What, do even you understand nothing yet?” Jesus exclaimed.
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
“Don’t you see that whatever goes into the mouth passes into the stomach, and is afterward expelled?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
But the things that come out of the mouth proceed from the heart, and it is these that defile a person;
19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
for out of the heart proceed evil thoughts – murder, adultery, sexual immorality, theft, perjury, slander.
20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
These are the things that defile a person; but eating with unwashed hands does not defile a person.”
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
On going away from that place, Jesus went to the country around Tyre and Sidon.
22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
There, a Canaanite woman of that district came out and began calling to Jesus, “Take pity on me, Master, Son of David; my daughter is grievously possessed by a demon.”
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
But Jesus did not answer her a word; and his disciples came up and begged him to send her away. “She keeps calling out after us,” they said.
24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
“I was not sent,” replied Jesus, “to anyone except the lost sheep of Israel.”
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
But the woman came, and, bowing to the ground before him, said, “Master, help me.”
26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
“It is not fair,” replied Jesus, “to take the children’s food and throw it to dogs.”
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
“Yes, Master,” she said, “for even dogs do feed on the scraps that fall from their owners’ table.”
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
“Your faith is great,” was his reply to the woman, “it will be as you wish!” And her daughter was cured that very hour.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
On leaving that place, Jesus went to the shore of the Sea of Galilee; and then went up the hill, and sat down.
30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
Great crowds of people came to him, bringing with them those who were lame, crippled, blind, or dumb, and many others. They put them down at his feet, and he cured them;
31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
and the crowds were astonished, when they saw the dumb talking, the cripples made sound, the lame walking about, and the blind with their sight restored; and they praised the God of Israel.
32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
Afterward Jesus called his disciples to him, and said, “My heart is moved at the sight of all these people, for they have already been with me three days and they have nothing to eat; and I am unwilling to send them away hungry; they might faint on the way home.”
33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
“Where can we,” his disciples asked, “in a lonely place find enough bread for such a crowd as this?”
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
“How many loaves have you?” said Jesus. “Seven,” they answered, “and a few small fish.”
35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.
Telling the crowd to sit down on the ground,
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
Jesus took the seven loaves and the fish, and, after saying the thanksgiving, broke them, and gave them to the disciples; and the disciples gave them to the crowds.
37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
Everyone had sufficient to eat, and they picked up seven baskets full of the broken pieces left.
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
The men who ate were four thousand in number without counting women and children.
39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.
Then, after dismissing the crowds, Jesus got into the boat, and went to the region of Magadan.
