Від Матвія 15
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
Then the scribes and Pharisees from Jerusalem come up to Jesus, saying,
2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
Why do thy disciples transgress what has been delivered by the ancients? for they do not wash their hands when they eat bread.
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
But he answering said to them, Why do ye also transgress the commandment of God on account of your traditional teaching?
4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
For God commanded saying, Honour father and mother; and, He that speaks ill of father or mother, let him die the death.
5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові “,
But ye say, Whosoever shall say to his father or mother, It is a gift, whatsoever [it be] by which [received] from me thou wouldest be profited:
6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
and he shall in no wise honour his father or his mother; and ye have made void the commandment of God on account of your traditional teaching.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
Hypocrites! well has Esaias prophesied about you, saying,
8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
This people honour me with the lips, but their heart is far away from me;
9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
but in vain do they worship me, teaching [as] teachings commandments of men.
10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
And having called to [him] the crowd, he said to them, Hear and understand:
11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
Not what enters into the mouth defiles the man; but what goes forth out of the mouth, this defiles the man.
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
Then his disciples, coming up, said to him, Dost thou know that the Pharisees, having heard this word, have been offended?
13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
But he answering said, Every plant which my heavenly Father has not planted shall be rooted up.
14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
Leave them alone; they are blind leaders of blind: but if blind lead blind, both will fall into a ditch.
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
And Peter answering said to him, Expound to us this parable.
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
But he said, Are ye also still without intelligence?
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
Do ye not yet apprehend, that everything that enters into the mouth finds its way into the belly, and is cast forth into the draught?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
but the things which go forth out of the mouth come out of the heart, and those defile man.
19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
For out of the heart come forth evil thoughts, murders, adulteries, fornications, thefts, false witnessings, blasphemies;
20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
these are the things which defile man; but the eating with unwashen hands does not defile man.
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
And Jesus, going forth from thence, went away into the parts of Tyre and Sidon;
22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
and lo, a Canaanitish woman, coming out from those borders, cried [to him] saying, Have pity on me, Lord, Son of David; my daughter is miserably possessed by a demon.
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
But he did not answer her a word. And his disciples came to [him] and asked him, saying, Dismiss her, for she cries after us.
24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
But he answering said, I have not been sent save to the lost sheep of Israel's house.
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
But she came and did him homage, saying, Lord, help me.
26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
But he answering said, It is not well to take the bread of the children and cast it to the dogs.
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
But she said, Yea, Lord; for even the dogs eat of the crumbs which fall from the table of their masters.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
Then Jesus answering said to her, O woman, thy faith [is] great. Be it to thee as thou desirest. And her daughter was healed from that hour.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
And Jesus, going away from thence, came towards the sea of Galilee, and he went up into the mountain and sat down there;
30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
and great crowds came to him, having with them lame, blind, dumb, crippled, and many others, and they cast them at his feet, and he healed them:
31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
so that the crowds wondered, seeing dumb speaking, crippled sound, lame walking, and blind seeing; and they glorified the God of Israel.
32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
But Jesus, having called his disciples to [him], said, I have compassion on the crowd, because they have stayed with me already three days and they have not anything they can eat, and I would not send them away fasting lest they should faint on the way.
33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
And his disciples say to him, Whence should we have so many loaves in [the] wilderness as to satisfy so great a crowd?
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
And Jesus says to them, How many loaves have ye? But they said, Seven, and a few small fishes.
35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.
And he commanded the crowds to lie down on the ground;
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
and having taken the seven loaves and the fishes, having given thanks, he broke [them] and gave [them] to his disciples, and the disciples to the crowd.
37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
And all ate and were filled; and they took up what was over and above of the fragments seven baskets full;
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
but they that ate were four thousand men, besides women and children.
39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.
And, having dismissed the crowds, he went on board ship and came to the borders of Magadan.
