Від Матвія 14
1 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
At that time Herod the tetrarch heard of the fame of Jesus;
2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
and he said to his servants: This is John The Immerser; he has risen from the dead; and for this reason the powers of the spiritual world are active within him.
3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
For Herod had laid hold of John, and bound him, and put him in prison on account of Herodias, the wife of his brother Philip.
4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати! “
For John said to him: It is not lawful for you to have her.
5 І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
And he intended to put him to death, but feared the multitude, because they regarded him as a prophet.
6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
But when Herod’s birthday was kept, the daughter of Herodias danced in the midst, and pleased Herod.
7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
Wherefore he promised, with an oath, to give her whatever she would ask.
8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
And being previously instigated by her mother, she said: Give me here in a dish the head of John the Immerser?
9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
And the king was grieved: but on account of his oath, and those who reclined at table with him, he commanded it to be given.
10 І послав стяти Івана в в'язни́ці.
And he sent and beheaded John in the prison.
11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
And his head was brought in a dish, and given to the maiden: and she carried it to her mother.
12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
And his disciples came and took away the body, and buried it; and went and told Jesus.
13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
And when Jesus heard of it, he withdrew from that place, by ship, into a desert place apart: and the multitudes, when they heard of his departure, followed him, on foot, from the cities.
14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
And when Jesus came out, he saw a great multitude, and was moved with compassion for them, and cured their sick.
15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „ Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
And when it was evening, his disciples came to him, and said: This is a desert place, and the hour is now past; send the multitudes away, that they may go into the villages, and buy themselves food.
16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
But Jesus said to them: They need not go away; do you give them food.
17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
They said to him: We have here but five loaves and two fishes.
18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.
He said: Bring them hither to me.
19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
And he commanded the multitudes to recline upon the grass: and he took the five loaves and the two fishes, and looked up to heaven, and blessed, and broke, and gave the bread to the disciples, and the disciples gave it to the multitudes.
20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
And they all ate and were satisfied. And they took up what remained of the broken pieces, twelve baskets full.
21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
And they that had eaten were about five thousand men, besides women and children.
22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
And he immediately constrained his disciples to get into the ship, and go before him to the opposite side, while he sent the multitudes away.
23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
And when he had sent the multitudes away, he went up into the mountain apart to pray. And when evening came, he was there alone.
24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
But the ship was now in the midst of the sea, tossed by the waves, for the wind was against them.
25 А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
And in the fourth watch of the night he came to them, walking on the sea.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“І від стра́ху вони закричали...
And when the disciples saw him walking on the sea, they were alarmed, and said: It is a specter! and they cried out for fear.
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!“
But Jesus immediately spoke to them, and said: Take courage; it is I; be not afraid.
28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
And Peter answered him, and said: Lord, if it be thou, bid me come to thee on the water.
29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
And he said: Come. And Peter went down from the ship, and walked upon the water to go to Jesus.
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
But when he saw the wind strong, he was afraid; and beginning to sink, he cried out, saying: Lord, save me.
31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
And Jesus immediately stretched out his hand, and took hold of him, and said to him: O you of little faith, why did you doubt?
32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.
And when they had entered the ship, the wind ceased.
33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
And they that were in the ship came and worshiped him, saying: Truly, thou art the Son of God.
34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
And when they had passed over, they came into the land of Gennesaret.
35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.
And when the men of that place had knowledge of him, they sent out into all the neighboring country, and brought to him all that were sick;
36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.
and besought him that they might only touch the fringe of his mantle; and as many as touched were perfectly saved.
