< Від Матвія 13 >

1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
On that day Jesus went out of the house and sat by the sea,
2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.
and large crowds gathered around him. So he got into the boat and sat down, while the entire crowd stood on the shore.
3 І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи:
Then he told them many things in parables, saying, “Behold, a sower went out to sow.
4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.
As he sowed, some seeds fell along the path, and the birds came and devoured them.
5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;
Other seeds fell on rocky ground, where they did not have much soil, and they sprang up immediately because they had no depth of soil.
6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.
But when the sun rose, they were scorched. And because they had no root, they withered away.
7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.
Other seeds fell among the thorns, and the thorns grew up and choked them.
8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.
But other seeds fell on good soil and produced fruit, some a hundred, some sixty, and some thirty times more than what was sown.
9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“
He who has ears to hear, let him hear.”
10 І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“
Then the disciples came and said to him, “Why do yoʋ speak to the people in parables?”
11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.
Jesus answered them, “To you it has been given to know the mysteries of the kingdom of heaven, but to them it has not been given.
12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.
For whoever has will be given more, and he will have an abundance. But whoever does not have, even what he has will be taken away from him.
13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
That is why I speak to them in parables, because ‘they see but do not perceive, and they hear but do not listen or understand.’
14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.
In them is fulfilled the prophecy of Isaiah, which says, ‘Yoʋ will hear but never understand, and you will see but never perceive.
15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“
For the heart of this people has become calloused; with their ears they have barely heard, and their eyes they have closed, lest they should see with their eyes, hear with their ears, and understand with their hearts and turn back, and I would heal them.’
16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.
But blessed are your eyes because they see, and your ears because they hear.
17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.
For truly I say to you, many prophets and righteous people desired to see the things you see but did not see them, and to hear the things you hear but did not hear them.
18 Послухайте ж притчу про сіяча́.
“So hear what the parable of the sower means:
19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
When anyone hears the word of the kingdom and does not understand it, the evil one comes and snatches away what was sown in his heart. This is the seed sown along the path.
20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
The seed sown on rocky ground is he who hears the word and immediately receives it with joy.
21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.
Yet he has no root in himself, but is only temporary. When tribulation or persecution arises on account of the word, he immediately falls away.
22 А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду. (aiōn g165)
The seed sown among the thorns is he who hears the word, but the cares of this world and the deceitfulness of riches choke the word, and it becomes unfruitful. (aiōn g165)
23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.
But the seed sown on the good soil is he who hears the word and understands it, who bears fruit and produces a hundred, sixty, or thirty times more than what was sown.”
24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
Jesus presented another parable to them, saying, “The kingdom of heaven can be compared to a person who sowed good seed in his field,
25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
but while people were sleeping, his enemy came and sowed tares among the wheat, and then went away.
26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.
When the plants sprouted and produced grain, the tares also appeared.
27 І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“
So the servants of the master of the house came and said to him, ‘Master, did yoʋ not sow good seed in yoʋr field? How then does it have tares?’
28 А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“
He said to them, ‘An enemy has done this.’ So the servants said to him, ‘Do yoʋ want us to go and gather them up?’
29 Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.
He said, ‘No, lest in gathering the tares you uproot the wheat with them.
30 Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.
Let them both grow together until the harvest, and at the time of the harvest I will say to the reapers, “Gather the tares first and bind them into bundles to burn them up, but gather the wheat into my barn.”’”
31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
He presented another parable to them, saying, “The kingdom of heaven is like a grain of mustard seed that a man took and sowed in his field.
32 Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.
Although it is the smallest of all seeds, it grows larger than the other garden plants and becomes a tree, and the birds of the sky come and nest in its branches.”
33 Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.
He spoke to them another parable: “The kingdom of heaven is like leaven that a woman took and mixed into three measures of flour until it had all been leavened.”
34 Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,
All these things Jesus spoke to the crowds in parables; he did not speak to them without using a parable.
35 щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“
This was to fulfill what had been spoken through the prophet: “I will open my mouth in parables; I will declare things hidden from the foundation of the world.”
36 Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.
Then Jesus left the crowds and went into the house, and his disciples came to him and said, “Explain to us the parable of the tares of the field.”
37 А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,
So he said to them in response, “He who sows the good seed is the Son of Man.
38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;
The field is the world, and the good seeds are the sons of the kingdom. The tares are the sons of the evil one,
39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́. (aiōn g165)
and the enemy who sowed them is the devil. The harvest is the end of the age, and the reapers are angels. (aiōn g165)
40 І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́. (aiōn g165)
Therefore, just as the tares are gathered and burned with fire, so it will be at the end of this age. (aiōn g165)
41 Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,
The Son of Man will send his angels, and they will gather out of his kingdom all stumbling blocks and those who practice lawlessness.
42 і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!
They will throw them into the fiery furnace. In that place there will be weeping and gnashing of teeth.
43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!
Then the righteous will shine like the sun in the kingdom of their Father. He who has ears to hear, let him hear.
44 Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
“Again, the kingdom of heaven is like a treasure hidden in a field, which a man found and hid again, and in his joy he went and sold all that he had and bought the field.
45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,
“Again, the kingdom of heaven is like a merchant seeking fine pearls.
46 а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.
When he found one pearl of great price, he went and sold all that he had and bought it.
47 Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.
“Again, the kingdom of heaven is like a dragnet that was cast into the sea, catching all kinds of fish.
48 Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.
When it was full, the fishermen drew it to shore. Then they sat down and put the good fish into containers, but the bad ones they threw away.
49 Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, (aiōn g165)
So it will be at the end of the age. The angels will come and separate the evil from the righteous (aiōn g165)
50 і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!
and throw them into the fiery furnace. In that place there will be weeping and gnashing of teeth.”
51 Чи ви зрозуміли це все?“— „Так!“відказали Йому.
Jesus said to them, “Do you understand all these things?” They said to him, “Yes, Lord.”
52 І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.
Then he said to them, “Every scribe that has been trained as a disciple for the kingdom of heaven is like a master of a house who brings out of his treasure things new and old.”
53 І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.
When Jesus had finished these parables, he departed from there.
54 І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?
Then he went to his hometown and taught the people in their synagogue. They were astonished and said, “Where did this man get this wisdom and these miraculous powers?
55 Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?
Is this not the carpenter's son? Is not his mother's name Mary, and are not his brothers James, Joses, Simon, and Judas?
56 І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“
Are not all his sisters with us? Where then did this man get all these things?”
57 І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“
And they took offense at him. Then Jesus said to them, “A prophet is not without honor except in his hometown and in his own household.”
58 І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.
And he did not do many miracles there because of their unbelief.

< Від Матвія 13 >