Від Марка 6
1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.
Hangi akahega pang'wanso nu kulongola mu kisali kao, ni amanyisiga akwe akamutyata.
2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
Luhiku nula kusupya nai likapika. ai wandilye kumanyisa mu Itekeelo. Antu idu ai amigulye hangi akakuilwa. Akaligitya, Uligilye pii u umanyisa uwu?” Ingi upolo kii uwu nuinkiigwe?” Ukituma uli u ukuilwa uwu ku mikono akwe?”
3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“І вони спокуша́лися Ним.
“Itii uyu shanga yuyo u mulanda mabada, ng'wana wang'wa Mariamu hangi muluna nuao ia Yakobo, Yose, Yuda nu Simioni? Itii i aluna akwe nia kisugu shanga ikie papa paapa palung'wi nu sese?” Hangi shanga ikaloeligwa nu Yesu.
4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.
uYesu aka atambuila, “U munyakidagu shanga wiulyaa ikulyo, kwaala mu kisali nikakwe ni mukati a aluna akwe nia mi ito nilakwe.”
5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.
Shanga ai uhumile kituma u ukuilwa pang'wanso, iti ai uaikiiye mikono alwae asheenyu aka aguna.
6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.
Ai ukuiwe nangaluu ku nsoko a kuhita kuhuiila kitalao. Uugwa ai uigendee i ijiji nia kisali waze manyisa.
7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.
Ai uitangile awo i amanyisigwa ikumi na abiili akandya kualagiilya abiili a biili. Ai uinkiiye uhumi migulya a ahing'wi
8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,
nu kualagiilya aleke kuhola kihi nialongoe kwaala mulanga udu. Aleke kuhola u mukate ang'wi mbogoshi, ang'wi mpia mu kilino;
9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.
Kuiti atugale i latu, hangi shanga a mujulungu a biili.
10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.
Hangi aka atamuila, “Ito lihi ni mukingila, ikii papo kupikiila ni mikahega.
11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“
Ni kisali kihi nishanga kikumusingiilya ang'wi kumutegeelya, hegi kitalao, kununti u lunkundi nula migulu anyu, itule ukuiili kitalao.”
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.
Ni enso akalongola azetanantya antu ile itunu nu kuleka i milandu ao.
13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.
Ai a anuzunsilye i ahing'wi idu, hangi ai apuguhie i makuta i alwae hangi akagunwa.
14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.
uMutemi Herode nai wakija nanso, ku nsoko i lina nilang'wa Yesu ai latulaa lakumuka nangaluu. Ang'wi ai aligitilye, uYohana ni moganyi wiuka hangi ku nsoko nanso, iyi ngulu a ukuilwa ikituma u mulimo mukati akwe.”
15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
Ang'wi ao akaligitya, “Uyu ingi Eliya,” Ikili i auya akaligitya, “Uyu ingi munyakidagu, anga ung'wi nua awo anyakidagu nia kali.”
16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“
Kuiti uHerode nai wakija aya akaligitya, “uYohana, nai numudumue itwe wiukigwa.”
17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.
Ndogoelyo uHerode mukola ai ulagiiye uYohana waambwe nu kutungwa mu kadulumu ku nsoko ang'wa Herodia (musungu nua muluna nuakwe uFilipo) ku nsoko nuanso ai watulaa wamutenaa.
18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“
Ku ndogoelyo uYohana ai umutambuie uHerode, “Shanga tai ako kumutina u musungu nuang'wa heu nuako.”
19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
Kuiti uHerode ai wandilye kumubipilwa hangi ai watulaa uloilwe kumubulaga, kuiti shanga wikahuma,
20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.
ndogoelyo u Herode aizaa umitumbile uYohana; ai ulingile kina ingi munya tai ane muntu ni ng'welu, hangi ai umulekile iziza. Hangi nai ulongolekile kumutegeelya akahusha nangaluu, kuiti ai wiloile kumutegeelya.
21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,
Nai lipikile ga ni itungo niligombekile anga itule lahumbeela u luhiku nula kutugwa uHerode aka azipiililya i aopisa akwe isiku kuu, nia mboi, nia lukolongo nia ku Galilaya.
22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“
Uugwa u munaano nuang'wa Herodia akingila kiginsa ntongeela ao, akamuloeelya uHerode ni aziila nai ikie itungo nila ndya nia mpindi. Uugwa u mutemi akamuila umu nanso, “Nompe kihi nukiloilwe nu nene nikaki nkiilya.'
23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“
Akamulapila nu kuligitya, kihi nui kanompa, nika kinkiilya, ga ni ikinda nila utemi nuane.”
24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“А та відказала: „Голови Івана Христителя“.
Akapuma kunzi akamukolya u nyinya nuakwe, “Nompe ntuni?” Akaligitya, “Itwe lang'wa Yohana nuojaa.”
25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“
Ni itungo ling'wi akingila ku mutemi akandya kuligitya, “Ndoilwe uninkiilye mukati a sahani, itwe nilang'wa Yohana Nuojaa.”
26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.
uMutemi akahusha nangaluu, kuiti ku nsoko a ilapo nilakwe hangi ku nsoko a aziila, shanga ai uhumile kumuhitilya ilompi nilakwe.
27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.
Iti gwa, umutemi akalagiilya i a asikali pakati a asunja akwe nu kualagiilya kulongola kuleta itwe lang'wa Yohana. uMusunja ai ulongoe kumutema itwe waze ukoli mu kitungo.
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.
Akaleta itwe nilakwe mu sahani nu kuminkiilya u munanso, nu munanso akaminkiilya u nyinya nuakwe.
29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.
Hangi i amanyisigwa akwe nai akija nanso, ai alongoe ku uhola u muili nuakwe akalongola ku uika mu kibiila.
30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.
Ni itumi, ai ilundiie palung'wi ntongeela ang'wa Yesu, akamuganuila ihi nai itumile hangi nai amanyisilye.
31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
Nu ng'wenso aka atambuila, Pembyi akola i kianza nika kinkunku hangi kusupye ku itungo.” Antu idu ai atulaa akupembya nu kuhega, shanga ai aligilye ga nilyoma nila kulya.
32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.
Iti gwa akanankila i mashua akalongola kianza nika kinkunku i ng'wene duu.
33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.
Kuiti ai uihengile ni akuhega hangi idu aka alinga, ku palung'wi ai amankile ku migulu kupuma mu isali yihi, ni enso akapika ze ikili ni anso.
34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.
Nai apilkile ku nkilimbwaa, ai wihengile i umbi ikulu hangi aka a aisiilya, ku nsoko ai atulaa anga i nkolo ni ngila anga mudimi. Hangi akandya kuamanyisa makani idu.
35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „ Це місце безлю́дне, а година вже пізня.
Itungo ai lilongolekile nangaluu, amanyisigwa akamuziila akamutambuila, “Apa ingi kianza nika kinkunku ni itungo lalongolekaa.
36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.
Ualage alongole mu isali nia kisali ni ijiji iti ende iguilye indya.”
37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“
Kuiti aka asukiilya akaligitya, “Api nyenye indya.” Aka atambuila, “Kuhumile kulongola nu kugula i mikate nikete i nsailo a dinari magana abiili nu kuinkiilya alye?”
38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.
Aka atambuila, “Mukete mikate inga? Longoli mugoze.” nai aligilye akamutambuila, “Mikate itaano ni nsamaki ibiili.'
39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.
Aka alagiilya i antu ikie mu madale migulya a mafwa ni matotu. Aka ikalinsha mu madale; madale a magana ni ku makumi ataano.
40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.
41 І Він узяв п'ять хлібів та дві риби, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві риби на всіх поділив.
Uugwa akahola i mikate itaano ni nsamaki ibiili, nu kugoza kilunde, akamikendepa uugwa aka inkiilya i amanyisigwa aike ntongeela a iumbi. Hangi uugwa ai ugalanilye i nsamaki ibiili ku antu ihi.
42 І всі їли й наїлися!
Ai alie ihi kupikiila akakondaniila.
43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
Ai ilingiie i mapuli a mikate nai isigile. Yikizula nkapu ikumi na ibiili, ga ni mapuli a nsamaki.
44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!
Hangi ai atulaa agoha magana a nzogu ataano nai alie i mikate.
45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.
Itungo aka atambuila anankile mu mashua alongole nkuka i ngiiza, kupikiila ku Bethsaida, itungo Nuanso waze alaga anyianza.
46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.
Nai akatula akondyaa kuhega, akalongola mu lugulu kulompa.
47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.
Nai ikatula mpindi, ni mashua ao itungo ni lanso ize ikoli pakati a luzi, nu ng'wenso ai ukoli wing'wene duu mihi ni nyumu.
48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.
Hangi ai uihengile akagisha kukua i makasia ku nsoko a ng'wega ukuagilya. nai ihumbee i kidaudau aka alondoola, wazegenda migulya a mazi, hangi ai uloilwe kuakila.
49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,
Kuiti nai akamihenga ukugenda migulya a mazi, akingiilwa nu mitumbo aze asigile ingi mintunga akakua ga ni ogo.
50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“
Ku nsoko ai amihengile akizuilwa nu woa, Itungo akaligita ni enso aka atambuila, “Mutule akamatiku ingi nene! Leki kutuli nu woa.
51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,
Akingila mukati a mashua, nu g'wega ukaleka ku kunka, ni enso akakuilwa lukulu.
52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.
Iti gwa shanga ikatula alingaa i ndogoelyo a iyo i mikate. Ndogoelyo i mahala ao ai akete ulingi uniino.
53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.
Ni enso kaputa kitumbi, akapika mihi a Genesareti imashua ikaika i nanga.
54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,
Nai akapuma kunzi a mashua, itungo akamulinga.
55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.
Akamanka kutanantya mu mukoa wihi hangi akandya kualeta i alwae ku ulili, kila nai igulye upembilye.
56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!
Pihi nai wingie mu ijiji, ang'wi mu isali, ang'wi mi ihi, ai a aikile i alwae kianza ni kisoko, hangi akamusinja waagombye kutenia ukunzilo nua ng'wenda nuakwe. Hangi ihi nai amutenilye ai agunilwe
