Від Марка 5
1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
Ular dengizning u ⱪetiƣa, Gadaraliⱪlarning yurtiƣa yetip bardi.
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
U kemidin qüxüxi bilǝnla, napak roⱨ qaplaxⱪan bir adǝm gɵr ɵngkürliridin qiⱪip, uning aldiƣa kǝldi.
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
U adǝm ɵngkürlǝrni makan ⱪilƣan bolup, uni ⱨeqkim ⱨǝtta zǝnjirlǝr bilǝnmu baƣliyalmaytti.
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
Qünki kɵp ⱪetim put-ⱪolliri kixǝn-zǝnjirlǝr bilǝn baƣlanƣan bolsimu, u zǝnjirlǝrni üzüwetip, kixǝnlǝrni qeⱪiwǝtkǝnidi; ⱨeqkim uni boysunduralmiƣanidi.
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
U keqǝ-kündüz mazarliⱪta wǝ taƣlar arisida tohtawsiz warⱪirap-jarⱪirap yürǝtti, ɵz-ɵzini taxlar bilǝn kesip yarilanduratti.
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
Lekin u Əysani yiraⱪtin kɵrüp, uning aldiƣa yügürüp berip, sǝjdǝ ⱪildi
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
wǝ ⱪattiⱪ awazda warⱪirap: — Ⱨǝmmidin aliy Hudaning Oƣli Əysa, sening mening bilǝn nemǝ karing! Huda ⱨǝⱪⱪi, sǝndin ɵtünüp ⱪalay, meni ⱪiynima! — dedi
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
(qünki Əysa uningƣa: «Ⱨǝy napak roⱨ, uningdin qiⱪ!» degǝnidi).
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
U uningdin: — Isming nemǝ? — dǝp soridi. — Ismim «ⱪoxun» — qünki sanimiz kɵp, — dǝp jawab bǝrdi u.
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
Wǝ u Əysadin ularni bu yurttin ⱨǝydiwǝtmigǝysǝn, dǝp kɵp ɵtünüp yalwurdi.
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.
Taƣ baƣrida qong bir top tongguz padisi otlap yürǝtti.
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
Jinlar uningƣa: — Bizni muxu tongguzlarƣa ǝwǝtkin, ularning iqigǝ kirip ketixkǝ yol ⱪoyƣaysǝn, — dǝp yalwuruxti.
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
Əysa dǝrⱨal yol ⱪoydi. Xuning bilǝn napak roⱨlar qiⱪip, tongguzlarning tenigǝ kirixi bilǝnla, tongguzlar tik yardin etilip qüxüp, dengizƣa ƣǝrⱪ boldi. Ular ikki mingƣa yeⱪin idi.
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
Tongguz baⱪⱪuqilar bolsa u yǝrdin ⱪeqip, xǝⱨǝr-yezilarda bu ixlarni pur ⱪildi. Xu yǝrdikilǝr nemǝ ix yüz bǝrgǝnlikini kɵrgili qiⱪixti.
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
Ular Əysaning yeniƣa kǝldi wǝ ilgiri jinlar qaplixiwalƣan ⱨeliⱪi adǝmning kiyimlǝrni kiyip, ǝs-ⱨoxi jayida olturƣinini — yǝni «ⱪoxun jinlar» qaplaxⱪan xu adǝmni kɵrüp, ⱪorⱪup ketixti.
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
Bu wǝⱪǝni kɵrgǝnlǝr jinlar qaplaxⱪan adǝmdǝ nemǝ yüz bǝrgǝnlikini wǝ tongguzlarning aⱪiwitini hǝlⱪⱪǝ bayan ⱪilip bǝrdi.
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
Buning bilǝn halayiⱪ Əysaƣa: Yurtlirimizdin qiⱪip kǝtkǝysǝn, dǝp yalwuruxⱪa baxlidi.
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
U kemigǝ qiⱪiwatⱪanda, ilgiri jinlar qaplaxⱪan ⱨeliⱪi adǝm uningdin: Mǝnmu sǝn bilǝn billǝ baray, dǝp ɵtündi.
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
Lekin u buningƣa unimay: — Ɵz ɵydikiliring wǝ yurtdaxliringning yeniƣa berip, ularƣa Pǝrwǝrdigarning sanga xunqilik uluƣ ixlarni ⱪilip bǝrgǝnlikini, Uning sanga rǝⱨim-xǝpⱪǝt kɵrsǝtkǝnlikini hǝwǝrlǝndürgin, — dedi.
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
U ⱪaytip berip, Əysaning ɵzigǝ ⱪandaⱪ uluƣ ixlarni ⱪilƣanliⱪini «On xǝⱨǝr rayoni»da jar ⱪilixⱪa baxlidi. Buni angliƣanlarning ⱨǝmmisi tolimu ⱨǝyran ⱪelixti.
21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
Əysa ⱪaytidin kemǝ bilǝn dengizning u ⱪetiƣa ɵtkǝndǝ, zor bir top halayiⱪ uning yeniƣa yiƣildi; u dengiz boyida turatti.
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
Mana, mǝlum bir sinagogning qongi Yairus isimlik bir kixi kǝldi. U uni kɵrüp ayiƣiƣa yiⱪilip: — Kiqik ⱪizim ɵlǝy dǝp ⱪaldi. Berip uningƣa ⱪolliringizni tǝgküzüp ⱪoysingiz, u saⱪiyip yaxiƣay! — dǝp ⱪattiⱪ yelindi.
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
Əysa uning bilǝn billǝ bardi. Zor bir top halayiⱪmu olixip ⱪistaxⱪan ⱨalda kǝynidin mengixti.
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
Hun tǝwrǝx kesiligǝ giriptar bolƣiniƣa on ikki yil bolƣan bir ayal bar bolup,
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
u nurƣun tewiplarning ⱪolida kɵp azab tartip, bar-yoⱪini hǝjlǝp tügǝtkǝn bolsimu, ⱨeqⱪandaⱪ ünümi bolmay, tehimu eƣirlixip kǝtkǝnidi.
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
Bu ayal Əysa ⱨǝⱪⱪidiki gǝplǝrni anglap, halayiⱪning otturisidin ⱪistilip kelip, arⱪa tǝrǝptin uning tonini silidi.
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
Qünki u kɵnglidǝ: «Uning tonini silisamla saⱪaymay ⱪalmaymǝn» dǝp oyliƣanidi.
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
Hun xuan tohtap, ayal kesǝl azabidin saⱪaytilƣanliⱪini ɵz tenidǝ sǝzdi.
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
Əysa dǝrⱨal wujudidin ⱪudrǝtning qiⱪⱪanliⱪini sezip, halayiⱪning iqidǝ kǝynigǝ burulup: — Kiyimimni siliƣan kim? — dǝp soridi.
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
Muhlisliri uningƣa: — Halayiⱪning ɵzüngni ⱪistap mengiwatⱪanliⱪini kɵrüp turuⱪluⱪ, yǝnǝ: «Meni siliƣan kim?» dǝp soraysǝnƣu? — deyixti.
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
Biraⱪ Əysa ɵzini siliƣuqini tepix üqün tehiqǝ ǝtrapiƣa ⱪarawatatti.
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
Ɵzidǝ nemǝ ixning yüz bǝrgǝnlikini sǝzgǝn ayal ⱪorⱪup-titrigǝn ⱨalda kelip uning aldiƣa yiⱪildi wǝ uningƣa ⱨǝⱪiⱪiy ǝⱨwalni pütünlǝy eytti.
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
U uningƣa: — Ⱪizim, ixǝnqing seni saⱪaytti! Tinq-hatirjǝmliktǝ ⱪayt! Kesilingning azabidin saⱪayƣin, — dedi.
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
U bu sɵzni ⱪiliwatⱪanda, sinagogning qongining ɵyidin bǝzilǝr kelip uningƣa: Ⱪizingiz ɵldi. Əmdi ustazni nemixⱪa yǝnǝ awarǝ ⱪilisiz?! — deyixti.
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
Lekin Əysa bu sɵzlǝrni anglap dǝrⱨal sinagogning qongiƣa: Ⱪorⱪmiƣin! Pǝⱪǝt ixǝnqtǝ bol! — dedi.
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
U pǝⱪǝt Petrus, Yaⱪup wǝ Yaⱪupning inisi Yuⱨanna bilǝn yolƣa qiⱪti; baxⱪa ⱨeqkimning ɵzi bilǝn billǝ berixiƣa yol ⱪoymidi.
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
U sinagogning qongining ɵyi aldiƣa kǝlgǝndǝ, ⱪiyⱪas-quⱪanni, halayiⱪning ⱪattiⱪ nalǝ-pǝryad wǝ aⱨ-zar kɵtürgǝnlikini kɵrüp,
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
ɵygǝ kirip ularƣa: — Nemixⱪa ⱪiyⱪas-quⱪan wǝ aⱨ-zar kɵtürisilǝr? Bala ɵlmǝptu, uhlap ⱪaptu, — dedi.
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
Ular uni mǝshirǝ ⱪilixti; lekin u ⱨǝmmǝylǝnni taxⱪiriƣa qiⱪiriwetip, balining ata-anisini wǝ ɵz ⱨǝmraⱨlirini elip, bala yatⱪan ɵygǝ kirdi.
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
U balining ⱪolini tutup, uningƣa: «Talita kumi» dedi. Bu sɵzning mǝnisi «Ⱪizim, sanga eytimǝnki, ornungdin tur» degǝnlik idi.
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!
Ⱪiz dǝrⱨal ornidin turup mangdi (u on ikki yaxta idi). Ular bu ixⱪa mutlǝⱪ ⱨǝyran ⱪelixti.
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.
U ularƣa bu ixni ⱨeqkimgǝ eytmasliⱪni ⱪattiⱪ tapilidi, xundaⱪla ⱪizƣa yegüdǝk birnemǝ berixni eytti.
