Від Марка 4
1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.
Again he began to teach by the seaside. A great multitude was gathered to him, so that he entered into a boat in the sea and sat down. All the multitude were on the land by the sea.
2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
He taught them many things in parables, and told them in his teaching,
3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.
“Listen! Behold, the farmer went out to sow.
4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.
As he sowed, some seed fell by the road, and the birds came and devoured it.
5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;
Others fell on the rocky ground, where it had little soil, and immediately it sprang up, because it had no depth of soil.
6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.
When the sun had risen, it was scorched; and because it had no root, it withered away.
7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.
Others fell among the thorns, and the thorns grew up and choked it, and it yielded no fruit.
8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
Others fell into the good ground and yielded fruit, growing up and increasing. Some produced thirty times, some sixty times, and some one hundred times as much.”
9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
He said, “Whoever has ears to hear, let him hear.”
10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.
When he was alone, those who were around him with the twelve asked him about the parables.
11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,
He said to them, “To you is given the mystery of God’s Kingdom, but to those who are outside, all things are done in parables,
12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
that ‘seeing they may see and not perceive, and hearing they may hear and not understand, lest perhaps they should turn again, and their sins should be forgiven them.’”
13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
He said to them, “Don’t you understand this parable? How will you understand all of the parables?
14 Сіяч сіє слово.
The farmer sows the word.
15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
The ones by the road are the ones where the word is sown; and when they have heard, immediately Satan comes and takes away the word which has been sown in them.
16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
These in the same way are those who are sown on the rocky places, who, when they have heard the word, immediately receive it with joy.
17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
They have no root in themselves, but are short-lived. When oppression or persecution arises because of the word, immediately they stumble.
18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
Others are those who are sown among the thorns. These are those who have heard the word,
19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. (aiōn g165)
and the cares of this age, and the deceitfulness of riches, and the lusts of other things entering in choke the word, and it becomes unfruitful. (aiōn g165)
20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
Those which were sown on the good ground are those who hear the word, accept it, and bear fruit, some thirty times, some sixty times, and some one hundred times.”
21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?
He said to them, “Is a lamp brought to be put under a basket or under a bed? Isn’t it put on a stand?
22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.
For there is nothing hidden except that it should be made known, neither was anything made secret but that it should come to light.
23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
If any man has ears to hear, let him hear.”
24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.
He said to them, “Take heed what you hear. With whatever measure you measure, it will be measured to you; and more will be given to you who hear.
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.
For whoever has, to him more will be given; and he who doesn’t have, even that which he has will be taken away from him.”
26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,
He said, “God’s Kingdom is as if a man should cast seed on the earth,
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.
and should sleep and rise night and day, and the seed should spring up and grow, though he doesn’t know how.
28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
For the earth bears fruit by itself: first the blade, then the ear, then the full grain in the ear.
29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.
But when the fruit is ripe, immediately he puts in the sickle, because the harvest has come.”
30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?
He said, “How will we liken God’s Kingdom? Or with what parable will we illustrate it?
31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.
It’s like a grain of mustard seed, which, when it is sown in the earth, though it is less than all the seeds that are on the earth,
32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.
yet when it is sown, grows up and becomes greater than all the herbs, and puts out great branches, so that the birds of the sky can lodge under its shadow.”
33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
With many such parables he spoke the word to them, as they were able to hear it.
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
Without a parable he didn’t speak to them; but privately to his own disciples he explained everything.
35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.
On that day, when evening had come, he said to them, “Let’s go over to the other side.”
36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.
Leaving the multitude, they took him with them, even as he was, in the boat. Other small boats were also with him.
37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!
A big wind storm arose, and the waves beat into the boat, so much that the boat was already filled.
38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“
He himself was in the stern, asleep on the cushion; and they woke him up and asked him, “Teacher, don’t you care that we are dying?”
39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“І стих вітер, — і тиша велика настала.
He awoke and rebuked the wind, and said to the sea, “Peace! Be still!” The wind ceased and there was a great calm.
40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“
He said to them, “Why are you so afraid? How is it that you have no faith?”
41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“
They were greatly afraid and said to one another, “Who then is this, that even the wind and the sea obey him?”
