Від Марка 4
1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.
And he began again to teach by the sea side: and there was gathered unto him a great multitude, so that he entered into a ship, and sat in the sea; and the whole multitude was by the sea on the land.
2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
And he taught them many things by parables, and said unto them in his doctrine,
3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.
Hearken; Behold, there went out a sower to sow:
4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.
And it came to pass, as he sowed, some fell by the way side, and the fowls of the air came and devoured it up.
5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;
And some fell on stony ground, where it had not much earth; and immediately it sprang up, because it had no depth of earth:
6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.
But when the sun was up, it was scorched; and because it had no root, it withered away.
7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.
And some fell among thorns, and the thorns grew up, and choked it, and it yielded no fruit.
8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
And other fell on good ground, and did yield fruit that sprang up and increased; and brought forth, some thirty, and some sixty, and some an hundred.
9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
And he said unto them, He that hath ears to hear, let him hear.
10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.
And when he was alone, they that were about him with the twelve asked of him the parable.
11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,
And he said unto them, Unto you it is given to know the mystery of the kingdom of God: but unto them that are without, all these things are done in parables:
12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
That seeing they may see, and not perceive; and hearing they may hear, and not understand; lest at any time they should be converted, and their sins should be forgiven them.
13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
And he said unto them, Know ye not this parable? and how then will ye know all parables?
14 Сіяч сіє слово.
The sower soweth the word.
15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
And these are they by the way side, where the word is sown; but when they have heard, Satan cometh immediately, and taketh away the word that was sown in their hearts.
16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
And these are they likewise which are sown on stony ground; who, when they have heard the word, immediately receive it with gladness;
17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
And have no root in themselves, and so endure but for a time: afterward, when affliction or persecution ariseth for the word’s sake, immediately they are offended.
18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
And these are they which are sown among thorns; such as hear the word,
19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. (aiōn g165)
And the cares of this world, and the deceitfulness of riches, and the lusts of other things entering in, choke the word, and it becometh unfruitful. (aiōn g165)
20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
And these are they which are sown on good ground; such as hear the word, and receive it, and bring forth fruit, some thirtyfold, some sixty, and some an hundred.
21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?
And he said unto them, Is a candle brought to be put under a bushel, or under a bed? and not to be set on a candlestick?
22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.
For there is nothing hid, which shall not be manifested; neither was any thing kept secret, but that it should come abroad.
23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
If any man have ears to hear, let him hear.
24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.
And he said unto them, Take heed what ye hear: with what measure ye mete, it shall be measured to you: and unto you that hear shall more be given.
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.
For he that hath, to him shall be given: and he that hath not, from him shall be taken even that which he hath.
26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,
And he said, So is the kingdom of God, as if a man should cast seed into the ground;
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.
And should sleep, and rise night and day, and the seed should spring and grow up, he knoweth not how.
28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
For the earth bringeth forth fruit of herself; first the blade, then the ear, after that the full grain in the head.
29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.
But when the fruit is brought forth, immediately he putteth in the sickle, because the harvest is come.
30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?
And he said, Whereunto shall we liken the kingdom of God? or with what comparison shall we compare it?
31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.
It is like a grain of mustard seed, which, when it is sown in the earth, is less than all the seeds that be in the earth:
32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.
But when it is sown, it groweth up, and becometh greater than all herbs, and shooteth out great branches; so that the fowls of the air may lodge under the shadow of it.
33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
And with many such parables spake he the word unto them, as they were able to hear it.
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
But without a parable spake he not unto them: and when they were alone, he expounded all things to his disciples.
35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.
And the same day, when the even was come, he saith unto them, Let us pass over unto the other side.
36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.
And when they had sent away the multitude, they took him even as he was in the ship. And there were also with him other little ships.
37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!
And there arose a great storm of wind, and the waves beat into the ship, so that it was now full.
38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“
And he was in the hinder part of the ship, asleep on a pillow: and they awake him, and say unto him, Master, carest thou not that we perish?
39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“І стих вітер, — і тиша велика настала.
And he arose, and rebuked the wind, and said unto the sea, Peace, be still. And the wind ceased, and there was a great calm.
40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“
And he said unto them, Why are ye so fearful? how is it that ye have no faith?
41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“
And they feared exceedingly, and said one to another, What manner of man is this, that even the wind and the sea obey him?
