Від Марка 4
1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.
AND again he began to teach by the sea side: and a vast multitude was assembled about him, so that he went into a vessel to sit down on the sea, and all the multitude was on the land close by the sea.
2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
And he taught them in parables many things, and said unto them in the course of his teaching,
3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.
Hear me! Behold, a sower went out to sow;
4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.
and it came to pass as he sowed, some fell by the road side, and the birds of the air came and ate it up.
5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;
And some fell on a rocky soil, where it had not much mold, and immediately it sprung up, because it had no depth of earth:
6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.
and when the sun arose it was scorched up; and because it had not root, it withered away.
7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.
And some fell among thorns, and the thorns sprang up with it and choked it, and it produced no fruit.
8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
And some fell on good ground, and produced fruit, growing up, and increasing, and yielded one part thirty fold, and another sixty, and another an hundred.
9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
And he said unto them, He that hath ears to hear, let him hear.
10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.
But when they were alone, those who were about him with the twelve, asked him the meaning of the parable.
11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,
And he said to them, To you it is given to know the mystery of the kingdom of God; but to those who are without, all things are in parables:
12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
That seeing they may see, yet not perceive; and hearing may hear, yet not understand; lest at any time they should be converted, and their sins be forgiven them.
13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
And he saith to them, Know ye not this parable? and how will ye know all parables?
14 Сіяч сіє слово.
The sower soweth the word.
15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
Now these are they by the road side; where the word is sown; and when they have heard, immediately Satan cometh, and taketh away the word sown on their hearts:
16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
and these in like manner are they who were sown on the rocky soil; who when they have heard the word, instantly with joy receive it;
17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
and have no root in themselves, but are temporary professors: afterwards, when tribulation cometh or persecution for the word’s sake, immediately they are offended.
18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
And those are the sown among the thorns; such as are hearers of the word;
19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. (aiōn g165)
but the anxious cares of this world, and the seducing nature of wealth, and inordinate desires after other things entering in, choke the word, and it becometh unfruitful. (aiōn g165)
20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
And these are they who are sown on the good ground, such as hear the word, and receive it, and bring forth fruit, some thirty fold, and some sixty, and some an hundred.
21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?
And he said unto them, Is a lamp brought out to be put under a bushel, or under a bed, and not to be placed on a stand?
22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.
For there is nothing hid, but that it should be brought to light, nor is any thing concealed, but that it should come into open day.
23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
If any man hath ears to hear, let him hear.
24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.
And he said unto them, Take heed what ye hear: with the measure ye mete, shall it be measured back to you; and something over shall be given to you that hear.
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.
For to him that hath, there shall more be given to him; but he that hath not, even that which he hath shall be taken away from him.
26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,
And he said, The kingdom of heaven is of that kind, as if a man should cast seed into his field;
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.
and sleep and rise, night and day, and the sown corn should sprout, and grow into length, he knoweth not how:
28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
for the earth, naturally prolific, beareth fruit; first the blade, then the ear, then the full corn in the ear.
29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.
But when the grain is ready, immediately he putteth in the sickle, because harvest is come.
30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?
And he said, To what shall I liken the kingdom of God, and under what parabolic figure shall I represent it?
31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.
It is like a grain of mustard, which when it is sown in the earth, is among the least of all the seeds which are upon the earth:
32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.
but when it is sown, it groweth up and becomes greater than all herbaceous plants, and produceth vast branches; so that the birds of the air may roost under the shadow of it.
33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
And with many such like parables spake he to them the word.
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
And without a parable spake he not unto them; but in private he explained them all to his disciples.
35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.
And the same day he saith unto them, as the evening shut in, Let us pass over to the other side.
36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.
And sending the multitude away, they took him just as he was in the vessel; and there were also some other little vessels with him.
37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!
And a great hurricane arose, and the waves broke into the vessel, so that it was now full of water:
38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“
and he was in the stern, sleeping on a pillow: and they awoke him, and say unto him, Master, is it no concern to thee that we are perishing?
39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“І стих вітер, — і тиша велика настала.
And rising, he with authority charged the wind, and said to the sea, Silence! be still! And the wind subsided, and there was a great calm.
40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“
And he said to them, Why are ye so timorous? How is it that ye have not confidence?
41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“
And they were filled with the most reverential awe, and said one to another, What manner of man is this, that even the wind and the sea obey him?
