Від Марка 15
1 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
Et confestim, mane consilium facientes summi sacerdotes cum senioribus, et Scribis, et universo concilio, vincientes Iesum, duxerunt, et tradiderunt Pilato.
2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
Et interrogavit eum Pilatus: Tu es rex Iudaeorum? At ille respondens, ait illi: Tu dicis.
3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
Et accusabant eum summi sacerdotes in multis.
4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
Pilatus autem rursum interrogavit eum, dicens: Non respondes quidquam? vide in quantis te accusant.
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
Iesus autem amplius nihil respondit, ita ut miraretur Pilatus.
6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
Per diem autem festum solebat dimittere illis unum ex vinctis, quemcumque petissent.
7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
Erat autem qui dicebatur Barrabas, qui cum seditiosis erat vinctus, qui in seditione fecerat homicidium.
8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
Et cum ascendisset turba, coepit rogare, sicut semper faciebat illis.
9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
Pilatus autem respondit eis, et dixit: Vultis dimittam vobis regem Iudaeorum?
10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
Sciebat enim quod per invidiam tradidissent eum summi sacerdotes.
11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
Pontifices autem concitaverunt turbam, ut magis Barabbam dimitteret eis.
12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
Pilatus autem iterum respondens, ait illis: Quid ergo vultis faciam regi Iudaeorum?
13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
At illi iterum clamaverunt: Crucifige eum.
14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
Pilatus vero dicebat illis: Quid enim mali fecit? At illi magis clamabant: Crucifige eum.
15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
Pilatus autem volens populo satisfacere, dimisit illis Barabbam, et tradidit Iesum flagellis caesum, ut crucifigeretur.
16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
Milites autem duxerunt eum in atrium praetorii, et convocant totam cohortem,
17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
et induunt eum purpura, et imponunt ei plectentes spineam coronam.
18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
Et coeperunt salutare eum: Ave rex Iudaeorum.
19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
Et percutiebant caput eius arundine: et conspuebant eum, et ponentes genua, adorabant eum.
20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
Et postquam illuserunt ei, exuerunt illum purpura, et induerunt eum vestimentis suis: et educunt illum ut crucifigerent eum.
21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
Et angariaverunt praetereuntem quempiam, Simonem Cyrenaeum venientem de villa, patrem Alexandri, et Rufi, ut tolleret crucem eius.
22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
Et perducunt illum in Golgotha locum: quod est interpretatum Calvariae locus.
23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
Et dabant ei bibere myrrhatum vinum: et non accepit.
24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
Et crucifigentes eum, diviserunt vestimenta eius, mittentes sortem super eis, quis quid tolleret.
25 Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
Erat autem hora tertia: et crucifixerunt eum.
26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
Et erat titulus causae eius inscriptus: REX IUDAeORUM.
27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
Et cum eo crucifigunt duos latrones: unum a dextris, et alium a sinistris eius.
28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
Et impleta est scriptura, quae dicit: Et cum iniquis reputatus est.
29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
Et praetereuntes blasphemabant eum, moventes capita sua, et dicentes: Vah qui destruis templum Dei, et in tribus diebus reaedificas:
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
salvum fac temetipsum descendens de cruce.
31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
Similiter et summi sacerdotes illudentes, ad alterutrum cum Scribis dicebant: Alios salvos fecit, seipsum non potest salvum facere.
32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
Christus rex Israel descendat nunc de cruce, ut videamus, et credamus. Et qui cum eo crucifixi erant, convitiabantur ei.
33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
Et facta hora sexta, tenebrae factae sunt per totam terram usque in horam nonam.
34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
Et hora nona exclamavit Iesus voce magna, dicens: Eloi, eloi, lammasabacthani? quod est interpretatum: Deus meus, Deus meus, ut quid dereliquisti me?
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
Et quidam de circumstantibus audientes, dicebant: Ecce Eliam vocat.
36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
Currens autem unus, et implens spongiam aceto, circumponensque calamo, potum dabat ei, dicens: Sinite, videamus si veniat Elias ad deponendum eum.
37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
Iesus autem emissa voce magna expiravit.
38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
Et velum templi scissum est in duo, a summo usque deorsum.
39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
Videns autem Centurio, qui ex adverso stabat, quia sic clamans expirasset, ait: Vere hic homo Filius Dei erat.
40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
Erant autem et mulieres de longe aspicientes: inter quas erat Maria Magdalene, et Maria Iacobi minoris, et Ioseph mater, et Salome:
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
et cum esset in Galilaea, sequebantur eum, et ministrabant ei, et aliae multae, quae simul cum eo ascenderant Ierosolymam.
42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
Et cum iam sero esset factum (quia erat parasceve, quod est ante sabbatum)
43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
venit Ioseph ab Arimathia nobilis decurio, qui et ipse erat expectans regnum Dei, et audacter introivit ad Pilatum, et petiit corpus Iesu.
44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
Pilatus autem mirabatur si iam obiisset. Et accersito centurione, interrogavit eum si iam mortuus esset.
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
Et cum cognovisset a centurione, donavit corpus Ioseph.
46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
Ioseph autem mercatus sindonem, et deponens eum involvit in sindone, et posuit eum in monumento, quod erat excisum de petra, et advolvit lapidem ad ostium monumenti.
47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
Maria autem Magdalene, et Maria Ioseph aspiciebant ubi poneretur.
