Від Марка 15
1 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
Dès le matin, les principaux sacrificateurs, avec les anciens, les scribes et tout le sanhédrin, se concertèrent, lièrent Jésus, l'emmenèrent, et le livrèrent à Pilate.
2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
Pilate lui demanda: « Es-tu le roi des Juifs? » Il a répondu: « C'est ce que vous dites. »
3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
Les principaux sacrificateurs l'accusèrent de beaucoup de choses.
4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
Pilate lui demanda de nouveau: « Ne réponds-tu pas? Vois combien de choses ils témoignent contre toi! »
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
Mais Jésus ne répondit plus rien, ce qui étonna Pilate.
6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
Or, à l'occasion de la fête, il avait l'habitude de leur relâcher un prisonnier, celui qu'ils lui demandaient.
7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
Il y avait un dénommé Barabbas, lié avec ses compagnons d'insurrection, des hommes qui, dans l'insurrection, avaient commis un meurtre.
8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
La foule, poussant de grands cris, se mit à lui demander de faire comme il avait toujours fait pour elle.
9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
Pilate leur répondit: « Voulez-vous que je vous relâche le roi des Juifs? »
10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
Car il savait que c'était par envie que les principaux sacrificateurs l'avaient livré.
11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
Mais les principaux sacrificateurs excitèrent la foule, afin qu'il leur relâchât Barabbas à la place.
12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
Pilate leur demanda de nouveau: « Que dois-je donc faire à celui que vous appelez le roi des Juifs? »
13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
Ils crièrent à nouveau: « Crucifie-le! »
14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
Pilate leur dit: « Pourquoi, quel mal a-t-il fait? » Mais ils criaient avec force: « Crucifie-le! »
15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
Pilate, voulant plaire à la foule, leur relâcha Barabbas, et remit Jésus, après l'avoir fait flageller, pour qu'il soit crucifié.
16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
Les soldats l'emmenèrent dans la cour, qui est le prétoire, et ils convoquèrent toute la cohorte.
17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
Ils le revêtirent de pourpre, et, tissant une couronne d'épines, ils la lui posèrent.
18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
Ils se mirent à le saluer: « Salut, roi des Juifs! »
19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
Ils lui frappèrent la tête avec un roseau, crachèrent sur lui, et, fléchissant les genoux, lui rendirent hommage.
20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
Après s'être moqués de lui, ils lui ôtèrent le manteau de pourpre et le revêtirent de ses propres vêtements. Puis ils le conduisirent dehors pour le crucifier.
21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
Ils obligèrent un passant, venu du pays, Simon de Cyrène, père d'Alexandre et de Rufus, à aller avec eux, afin qu'il portât sa croix.
22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
Ils le conduisirent au lieu appelé Golgotha, qui est, selon l'interprétation, « le lieu du crâne ».
23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
Ils lui offrirent à boire du vin mêlé de myrrhe, mais il ne le prit pas.
24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
Après l'avoir crucifié, ils se partagèrent ses vêtements, en tirant au sort ce que chacun devait prendre.
25 Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
C'était la troisième heure quand ils le crucifièrent.
26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
L'inscription de son accusation était écrite sur lui: « LE ROI DES JUIFS ».
27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
Ils crucifièrent avec lui deux brigands, l'un à sa droite, l'autre à sa gauche.
28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
Ainsi s'accomplit l'Écriture, qui dit: « Il a été compté parmi les transgresseurs. »
29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
Les passants le blasphémaient, remuant la tête et disant: « Ha! toi qui détruis le temple et le rebâtis en trois jours,
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
sauve-toi toi-même, et descends de la croix! »
31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
De même, les chefs des prêtres, se moquant entre eux et avec les scribes, disaient: « Il a sauvé les autres. Il ne peut pas se sauver lui-même.
32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
Que le Christ, le roi d'Israël, descende maintenant de la croix, afin que nous le voyions et que nous le croyions. » Ceux qui ont été crucifiés avec lui l'ont aussi insulté.
33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
La sixième heure étant arrivée, il y eut des ténèbres sur toute la terre jusqu'à la neuvième heure.
34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
A la neuvième heure, Jésus s'écria d'une voix forte: « Eloi, Eloi, lama sabachthani? », ce qui revient à dire: « Mon Dieu, mon Dieu, pourquoi m'as-tu abandonné? »
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
Quelques-uns de ceux qui étaient là, l'ayant entendu, dirent: « Voici, il appelle Élie. »
36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
Quelqu'un courut remplir une éponge de vinaigre, la mit sur un roseau et la lui donna à boire, en disant: « Laisse-le. Voyons si Élie viendra le faire tomber. »
37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
Jésus poussa un grand cri, et rendit l'esprit.
38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
Le voile du temple se déchira en deux, depuis le haut jusqu'en bas.
39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
Le centurion, qui se tenait en face de lui, voyant qu'il avait poussé un tel cri et rendu le dernier soupir, dit: « Vraiment, cet homme était le Fils de Dieu! »
40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
Il y avait aussi des femmes qui regardaient de loin, parmi lesquelles Marie-Madeleine, Marie, mère de Jacques le Mineur et de Joses, et Salomé,
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
qui, lorsqu'il était en Galilée, le suivaient et le servaient, et beaucoup d'autres femmes qui montèrent avec lui à Jérusalem.
42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
Le soir étant venu, comme c'était le jour de la préparation, c'est-à-dire la veille du sabbat,
43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
Joseph d'Arimathée, membre éminent du conseil, qui cherchait aussi lui-même le royaume de Dieu, arriva. Il alla hardiment trouver Pilate, et demanda le corps de Jésus.
44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
Pilate fut surpris d'apprendre qu'il était déjà mort; et, convoquant le centurion, il lui demanda s'il était mort depuis longtemps.
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
Le centurion lui ayant répondu, il accorda le corps à Joseph.
46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
Il acheta une toile de lin, descendit le corps, l'enroula dans la toile de lin et le déposa dans un tombeau taillé dans le roc. Il roula une pierre contre la porte du sépulcre.
47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
Marie de Magdala et Marie, mère de Joses, virent où il était couché.
