Від Марка 15
1 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
As soon as it was down, after the high priests had conferred with the elders and the whole Sanhedrin, they bound Jesus, and took him away, and handed him over to Pilate.
2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
Pilate questioned him, "Are you the King of the Jews?" In reply Jesus said, "It is as you say."
3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
When the chief priests continued making many accusations against him, Pilate repeatedly questioned him.
4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
"Do you make no answer?" he said,
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
"See, how many accusations they are making." But Jesus no longer made any answer, at which Pilate wondered.
6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
Now at the time of the feast it was customary to release to them a prisoner, whatever one they asked for.
7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
A man named Barabbas was there in prison, with some rioters who had committed murder during an uprising.
8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
So when the crowd went up and began asking Pilate to follow his usual custom,
9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
he asked them, "Do you wish me to release the King of the Jews?"
10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
For he recognized that it was through spite that the high priests had handed him over.
11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
But the chief priests incited the crowds to have Barabbas released to them, instead.
12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
So Pilate spoke to them once more, "What them shall I do to him you call ‘King of the Jews’?"
13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
Then they shouted again, "Crucify him!"
14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
"Why, what wrong has he done?" Pilate kept saying. But they shouted furiously, "Crucify him!"
15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
So Pilate, who wished to make himself strong with the crowd, released Barabbas to them, and gave Jesus over for crucifixion, after he had scourged him.
16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
The soldiers then led him away into the courtyard (Praetorium), and called together the whole battalion.
17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
They clothed Jesus in purple, and plaited a crown of thorns, and placed it on his head.
18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
Then they began to salute him. "Hail, King of the Jews," they said.
19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
They kept striking him on the head with a rod, and spitting upon him; and on bended knee they did him homage.
20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
And after their sport with him, they stripped off the purple robe, and put on his own clothes, and led him out to crucify him.
21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
Simon a Cyrenian, a passer-by, who was coming from the country (the father of Alexander and Rufus), they commandeered to carry the cross of Jesus.
22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
So they led him to the place called Golgotha - a name which means "the place of a skull."
23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
There they attempted to give him wine mingled with myrrh; but he refused it.
24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
Then they crucified him, and divided his garments among them, casting lots upon them to see what each should take.
25 Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
It was nine o’clock in the morning when they crucified him.
26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
Over his head there was written the words of the charge against him. "The King of the Jews"
27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
Now with him they crucified two robbers, one on his right hand and one on his left.
28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
And the passers-by kept jeering at him, wagging their heads and saying. "Ah! you who were to ‘destroy the sanctuary and rebuild it in three days,’ save yourself!
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
Come down from the cross!
31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
In the same way the high priests also, as well as the Scribes, kept on mocking him to themselves. "He saved others," they said, "but himself he cannot save.
32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
The Christ! The King of Israel! Let him now come down from the cross, that we may see and believe." They also who had been crucified with Jesus kept reviling him.
33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
At noon a darkness came over the whole country, lasting until three in the afternoon.
34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
At three o’clock Jesus cried in a loud voice, "Eloi, Eloi, lama sabachthani?" which means, "My God, my God, why hast thou forsaken me?"
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
When they heard this, some of the bystanders said, "Listen, he is calling for Elijah."
36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
Then a man ran and filled a sponge full of sour wine, and put it on a stick, and offered it to him to drink, saying, "Wait, let us see whether Elijah will come to take him down!"
37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
But Jesus uttered a loud cry and expired.
38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
And the curtain of the Sanctuary was torn in two from top to bottom.
39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
Then the army captain, who was standing facing Jesus when he thus died, said, "in truth this man was a Son of God."
40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
There were some women also watching from a distance. Among them were both Mary Magdalene, and Mary the mother of Jamesthe younger and of Joses, and Salome,
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
women who used to follow him when he was in Galilee, and minister to him; and many other women who had come up to Jerusalem with him.
42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
Toward sunset, as it was the preparation (that is the day preceding the Sabbath),
43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
there came Joseph of Arimathea, a Councilor, honorable in rank, who was himself also looking for the kingdom of God. He boldly went in to Pilate to ask for the body of Jesus.
44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
But Pilate wondered whether he were already dead. So he summoned the army captain, and inquired if he had been any time dead;
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
and when he learned the fact from the army captain he gave the body to Joseph.
46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
So Joseph bought him a sheet, and took Jesus down, wound him in the sheet, and laid him in a tomb which had been hewn out of a rock, and then rolled a stone against the opening of the tomb;
47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
and Mary Magdalene and Mary the mother of Joses were watching to see where he was laid.
