Від Марка 14
1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.
Vngbodvnam okv Vpap lwkmabv vtwng dvnam pumja alu vdwgv aase ngv loonyi go doodubv, nyibu butv vdwv la Pvbv tamsarnv vdwv Jisunyi nyi chimpa madubv naatungla mvkidubv vla kaakarnyato.
2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.
Bunu minto, “Nyi vdwv yalungyachung bv rijila, ngonu pumja alulo sum riyojuka.”
3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
Jisu Betani lo Saimon gv naam lo dooto, nw apin yaritla lvvma kunvgo. Jisu gv dvnam dvla doorilo, nyimvmvvga ako daaching pumchup gulo achialv arvdoonv nampunv piaknam ala darwk dubv mvlinnam vkv akudubv bvngla hila aato. Nw pumchup a mvkok gvrila nampunv ala um Jisu gv dumpo lo piakto.
4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?
Hoka nyi kvgunv haachirapto okv akonv akonyi raamisito. “Ogu rinvla nampu nvnga pwgga mindunv?
5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.
Sum lwngngom lvnv raaji lokdwng gubv piokgv rila okv um morko nga heemanv vdwa jiya bolo alvnamv!” Okv bunu nyimvmvvga nga achialvbv darminto.
6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
Vbvritola Jisu minto, “Ninyia akinbv kayu tvka! Ogubv nonu ninyia mindwkminku yadunv? Nw ngam alvnvgo okv kaapu rungnvgo rijipv.
7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.
Nonu aludwkia heemanv nyi vdwa lvkobv ribam tvdu, okv vdw dw lo mvngridw, nonu ho bunua ridurladu. Vbvritola nonu nga aludwkia lvkobv doobam paamare.
8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.
Nw ogugo rila pvdw nw rigvnyibv; Nw nampunvnga ngoogv ayaklo piaknam si ngam nyibung riidwlo rise nga riicho dunv.
9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“
Vjak, ngo nonua jvjvbv mindu, ogoloka ho Gamlv nga nyiamooku mvnwng so japgo redw, ninyigv rinamsum, ninyia mvngpala minpa nvnv gobv ribwngre.”
10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
Vbvrikunamv Judas Iskeriot, lvbwlaksu vring gola anyi lokv akonv, nyibu butv vdwgvlo Jisunyi bunu gvlo koa lwkdubv vla vngtoku.
11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.
Bunu ninyigv minam ha tvvla mvngpu nyatoku, okv ninyia morko jidubv milv nyato. Vkvlvgabv Judas Jisunyi bunu gvlo laklwkdubv alvnv dw makarto.
12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“
Vpap lwkmabv vtwng dvdw pumja gv loocho alulo, ho alu vngbodvnam lvgabv svlarkuu nga mvki toku, Jisu gv lvbwlaksu vdwv ninyia tvvkato, “Ogulo no ngonua vngbodvnam dvmin nama noogv lvgabv richola ripv tebv vngnyika mvngdunv?”
13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.
Vbvrikunamv Jisu bunugv lokv anyi gonyi svbv milwk gvrila vngmuto: “Banggu alo aaika, okv nyi go isi pvchwng joonv go nonua vngrwksire. Ninyia vngming gvla
14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“
ninyia naam arwng aaming gvlaka, okv naam atua minlaka: ‘Tamsarnv mindu, ngo la okv ngoogv lvbwlaksu vdwv vngbodvnam dvjiku karchung ngv ogolola?’
15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.
Vbvrikunamv nw nonua aolo kairungnv karchung go kaapubv okv mvdum ridumla pvvnamgo kaatamre, hoka nonu ngonu gvbv ogumvnwng nga mvpvripv nama paare.”
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.
Lvbwlaksu vdwv vngrapla, okv banggu lo vngtoku, okv Jisu gv bunua mingkunam aingbv ogumvnwng nga paatoku; okv bunu vngbodvnam ha mvpvripv toku.
17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.
Vdwlo arium tokudw, Jisu lvbwlaksu vring gola anyia lvkobv aatoku.
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.
Bunu tvbul lo dvbamla doorilo, Jisu minto, “Ngo nonua mindu, nonu lokv akonv ngam koare—ho angv nga lvkobv dvbamdu.”
19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“
Lvbwlaksu vdwv mvngru toku okv ninyia tvvka rapto akonv kochingbv akonv, “Jvjvbv no nga mima dvbvre, no midunvre?”
20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.
Jisu mirwkto, “Hv nonu vring gola anyi lokv akonv yvv ngam lvkobv pwrw lo ninyigv vtwng nga nwkbok minggvnv.
21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“
Nyia kuunyilo ngv Darwknv Kitaplo nw vbvrire vnam aingbv rila sire; Vbvritola nyia kuunyilo nga koanv nyi hv vdwgo mvnglv manam mvngru hiru gobv rirekudw! So nyi so gv lvgabv alvyajibvnyi ninyia bvnglin manv guilo.”
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“
Bunugv dvla doorilo, Jisu vtwng alap go naato, umbonyikv vla kumto, um pimwkto, okv um ninyigv lvbwlaksu vdwa jitoku. Nw minto, “Sum naatoka si ngoogv ayak hv,”
23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.
Vbvrikunamv nw koobu a naata toku Pwknvyarnvnyi umbonyikv vto, okv um bunua laklwk toku; okv um bunu mvnwngngv tvngbam toku.
24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.
Jisu minto, “Si ngoogv oyi hv, mvnwng gv lvgabv sarlin pvnv, ngoogv oyi hv Pwknvyarnv gv mingkimiyak nama miu pvvnam hv.
25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“
Ngo nonua mindu, ngo so gv anggor ala sum vdwloka tvngku mare vdwlo Pwknvyarnv gv Karv lo sum anw bv tvngma dvdvlo.”
26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.
Vbvrikunamv bunu miriminpak go minto kula okv Olib moodw bv vnglin nyatoku.
27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“
Jisu bunuam minto, “Nonu mvnwngngv ngam kayupila kireku, Darwknv Kitap hv mindu, Pwknvyarnv mvkire svlar kaaya nvnga, okv svlar mvnwng hv kiyak karriku.
28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
Vbvritola ngoogv turkurro kochingbv, ngo Galili lo nonua vngchoyare.”
29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“
Pitar mirwkto, “Mvnwngngv vbv risujeka, ngo nam vdwloka kiyumare!”
30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“
Jisu Pitarnyi minto, “Ngo nam mindunv, siyu gv ayulo rokpu hv lvnyi go kokma dwbv ho no ngam chimapvnv vla lvom go minre.”
31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“Так же само сказали й усі.
Pitar abuyabv atorla mirwkto, “Ngo nam lvkobv sidajeka, vdwloka ngo vbv mimare!” Okv kvvbi lvbwlaksu mvnwng vka lvkobv vbv mintoku.
32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.
Bunu Getsemane vnam mooku lo aalwkto, okv Jisu ninyigv lvbwlaksu vdwa minto, “Ngoogv kumrinyi soka dooyato.”
33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.
Jisu Pitar, jems, okv Jonnyi lvkobv vnggv linto. Achialvbv mvngdwk okv sakdwk kv ninyi gvlo aalwk toku,
34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“
okv nw bunuam minto, “Ngoogv haapok so gv mvngdwk v achialvbv kaiyajvla v nga cheloyanga mvdup duku. So dooyato okv kaayato.”
35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
Jisu achuk gobv adu vngto, nw atubongv kvdwlo gipvto, okv vbv kumto, rinyubolo, nw hindarkasu hinkulo vngmadubv vla.
36 І благав Він: „Авва -Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.
Nw kumto “Abua” “Ngoogv Abua! No gvbv ogumvnwng nga rinyudo. Mvngdwk gv koobu sam ngoogv lokv naapak labv. Vbvjvka ngoogv mvngnam bvma, vbvritola noogv mvngnam bvka.”
37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?
Vbvrikunamv nw linkurto okv lvbwlaksu aoma yupngakla doodubv kaapato. Nw Pitarnyi minto, “Saimon, no yupdu nvri? Nonu gunta akin gv lvgabvka hula doonyu mai?”
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“
Okv nw bunua minto, “Hula doobwngto, okv nonu v ho pookayarka lo gilu madubv kumtoka. Dow hv alvnvnga rinwngdu vbvritola adwn hv nyakriadu.”
39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.
Nw lvkodv vngdvla okv kumtoku, minam akin gaam a minbwngto.
40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.
Vbvrikunamv nw lvbwlaksu vdwlo aakur toku okv bunuam yupdubv kaapato; bunugv nyik hv nyiktarla bunu doonyu mato. Okv bunu chima toku ninyia ogugo mirwk svngvdw.
41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
Nw vdwlo lvom nvnv bv aakur dvto, nw bunua mintoku. “Nonu vjak gudvbv yupdvla okv doomin nyaduai? Hv kubvcho! Kaatoka Nyia Kuunyilo a rimurnv nyi vdwgv laak lo laklwkdw v aadukunv!
42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.
Godung to, klai ngonu vnglaju. Kaatoka, siinv yvvdw nga koanv nyi angv!”
43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.
Vdwlo Jisu gv gaam mindung dvdubv vring gola anyi lvbwlaksu lokv akonv Judas, aachitoku. Nw gv aakulo lvkobv nyibu butv vdwgv, Pvbv tamsarnv vdwgv okv nyiga vdwgv kanamla vngmunam vkv riokse, okv daadwng bvngnv nyitwng go aaming gvto.
44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.
Koanv nyitwng nga riring rima go mirwjito. “Ngo yvvnyi mopup redw hv nonugv naajinam nyi angvla. Nw ha naatung laka okv ninyia kaaria kolo boolwkla vnggvlaka.”
45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“І поцілував Його.
Judas aachi sopikda, nw Jisu gvlo aato okv minto, “Tamsarnv!” Okv ninyia moopupto.
46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.
Vkvlvgabv bunu Jisunyi naatung toku okv ninyia laak ha achialvbv gakbwng toku.
47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.
Vbvritola hoka daknv nyi akonv atugv riokse nga svlin gvrila okv Nyibu Butvyachok gv pakbua nvnglinla nyarung ha paluto.
48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.
Vbvrikunamv Jisu minrap lakula okv bunua minto, “Nonu riokse okv daadwng gv lvkobv aala nga naatung dubv ripv ai, ngam Pvbv agumlo rinv aingbv?
49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.
Ngo alu gv dwkibv Pwknvyarnvnaam lo nonuam tamsarla rito, okv nonuno nga naatung mato. Vbvritola Darwknv Kitap gv minam hv jvjvbv aarungre.”
50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.
Vbvrikunamv lvbwlaksu mvnwngngv ninyia kayupila okv adubv kitoku.
51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.
Nyi yaapa rungnvgo, vji pakria gvnvgo, Jisu gv kochinglo vngming gvto. Nw ha bunu naatung tvvto,
52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.
vbvritola nw vji ha adarlo kayupila ayak abinbv kiyu toku.
53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
Vbvrikunamv Jisunyi Nyibu Butvyachok gv naam lo aagv toku, hoka nyibu butvnv vdwv, nyiga vdwv, okv Pvbv tamsarnv vdwv doopam nyato.
54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
Pitar adu bv vngming gvto okv nyibu Butvyachok gv naam gv pvrvlo aaming gvto. Nw atu v hoka agi dakrianv vdwa lvkobv, vmv yigu mingvla dooto.
55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.
Nyibu butv vdwv okv dookumnv mvnwng hv rikw nyato Jisunyi mingging nvnv malinla ninyia mvkinvdubv, vbvritola bunu ogugoka malin nyumato.
56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.
Achialvnv mvvnam vkv Jisunyi minv nyato. Vbvritola bunugv minam hv lvin akin mato.
57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:
Vbvrikunamv nyi kvgonv dakrapla okv so mvvnam gaam sum Jisu gvlo milwkto:
58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.
“Ngonu ninyia vbv mindubv tvvto ‘Ngo nyi gv mvnam Pwknvyarnvnaam sum mvyakre, okv alu loum kochinglo ngo ho nyi gv mvmanam ako mvre.’”
59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.
Bunu mvngchikma, vbvrijvka, bunugv minam ha lvin akin dubv minyu mato.
60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“
Nyibu Butvyachoknv mvnwng gv kaagialo dakrapla okv Jisunyi tvuto, “Bunu mvnwng gv nam gungnying lwknam ha no ogu mirwk sise kaama lare?”
61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“
Vbvritola Jisu sudu mato okv gamgoka milin mato. Lvkodv nyibu Butvyachoknv Jisunyi tvuto, “No Kristo rungre, Ngonugv kumnamjonam Pwknvyarnv gv kuunyilo vrungre?”
62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
“Vm Ngo mabv,” Jisu mirwkto “Okv Nyia Kuunyilo ngam kainv Pwknvyarnv gv lakbiklo doodubv okv nyidomooku tolokv doomwk lo aadu bv nonu mvnwngngv kaapare!”
63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?
Nyibu Butvyachoknv atugv vji ha putak puyak sito okv minto, “Ngonu so gv aolo kvvbi tvvlakaala minjinv yago dinchi kuma!
64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.
Nonu ninyigv Pwknvyarnvnyi nyarjitari nama tvvgvnyibv. Nonugv minbwk svngv ogugola?” Bunu mvnwngngv ninyia tokum lwktoku: nw rimur rungpv sirung dubv ripv.
65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“Служба теж Його била по що́ках.
Bunu kvgonv Jisunyi tachor chorbiak rapto, okv bunu Jisu gv nyik a putumto okv ninyia nwkto. “Minjwk kaato yvvla nam nwkbu hv!” Bunu minto. Okv dakrianv vdwv ninyia svbiak svriakto okv ninyia vnggv toku.
66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,
Vdwlo Nyibu Butvyachok gv nyijar paknv vdwlokv akonv aalwkrilo Pitar vjaklodvbv pvrvlo doodvto.
67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“
Vdwlo hv Pitarnyi vmvlo atubongv yigula doodubv kaapa pvdw, hv ninyia kadichinchila kaato okv minto, “No kai Najareth Jisu gv lvkobv rinvgo ai.”
68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень.
Vbvritola nw um mvvtoku. “Ngo chima... No ogugo mindunv ngo tvvchinma,” nw mirwksito, okv nw aagia gv agi dookubv vngyi toku. Vbvrikunamv vjakpi gubv rokpu ako koktoku.
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“
Paknv nyijar angv ninyia hoka kaatola okv kaala daknv vdwa mindvjito, “Nw bunugv lokv akonv!”
70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.
Vbvritola Pitar lvkodv um mvvdvto. Achakgu ayungjvma nga dakbam vdwv Pitarnyi gungnying milwkto, “No mvvnyu mare ho bunugv lokv ako nvngvma vla, ogulvgavbolo no ka, Galili lokv mabv.”
71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“
Vbvrikunamv Pitar minto, “Ngo atubongv jvjvbv ho milv sidunv! Ngo jvjvbv minma dvnvlo Pwknvyarnv ngam mvrit laka! Nonu yvvnyi mindunv ho nyi anga ngo chima!”
72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
Vbv minam gola rokpu hv lvnyi nvbv kokto, okv Pitar Jisu ogugo ninyia minpvkudw mvngpa toku, “Rokpu hv lvnyi go kokma dwbv ho no lvom go nga chima vla minre.” Okv nw mvngdwk hv mvngtung sinyu kumabv rila kaptoku.
