Від Марка 14
1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.
It was now two days before the Passover and the Feast of Unleavened Bread, and the chief priests and the scribes sought how they might seize him by deception and kill him.
2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.
For they said, “Not during the feast, because there might be a riot amongst the people.”
3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
While he was at Bethany, in the house of Simon the leper, as he sat at the table, a woman came having an alabaster jar of ointment of pure nard—very costly. She broke the jar and poured it over his head.
4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?
But there were some who were indignant amongst themselves, saying, “Why has this ointment been wasted?
5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.
For this might have been sold for more than three hundred denarii and given to the poor.” So they grumbled against her.
6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
But Yeshua said, “Leave her alone. Why do you trouble her? She has done a good work for me.
7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.
For you always have the poor with you, and whenever you want to, you can do them good; but you will not always have me.
8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.
She has done what she could. She has anointed my body beforehand for the burying.
9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“
Most certainly I tell you, wherever this Good News may be preached throughout the whole world, that which this woman has done will also be spoken of for a memorial of her.”
10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
Judah Iscariot, who was one of the twelve, went away to the chief priests, that he might deliver him to them.
11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.
They, when they heard it, were glad, and promised to give him money. He sought how he might conveniently deliver him.
12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“
On the first day of unleavened bread, when they sacrificed the Passover, his disciples asked him, “Where do you want us to go and prepare that you may eat the Passover?”
13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.
He sent two of his disciples and said to them, “Go into the city, and there a man carrying a pitcher of water will meet you. Follow him,
14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“
and wherever he enters in, tell the master of the house, ‘The Rabbi says, “Where is the guest room, where I may eat the Passover with my disciples?”’
15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.
He will himself show you a large upper room furnished and ready. Get ready for us there.”
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.
His disciples went out, and came into the city, and found things as he had said to them, and they prepared the Passover.
17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.
When it was evening he came with the twelve.
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.
As they sat and were eating, Yeshua said, “Most certainly I tell you, one of you will betray me—he who eats with me.”
19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“
They began to be sorrowful, and to ask him one by one, “Surely not I?” And another said, “Surely not I?”
20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.
He answered them, “It is one of the twelve, he who dips with me in the dish.
21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“
For the Son of Man goes as it is written about him, but woe to that man by whom the Son of Man is betrayed! It would be better for that man if he had not been born.”
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“
As they were eating, Yeshua took bread, and when he had blessed it, he broke it and gave to them, and said, “Take, eat. This is my body.”
23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.
He took the cup, and when he had given thanks, he gave to them. They all drank of it.
24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.
He said to them, “This is my blood of the new covenant, which is poured out for many.
25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“
Most certainly I tell you, I will no more drink of the fruit of the vine until that day when I drink it anew in God’s Kingdom.”
26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.
When they had sung the Hallel, they went out to the Mount of Olives.
27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“
Yeshua said to them, “All of you will be made to stumble because of me tonight, for it is written, ‘I will strike the shepherd, and the sheep will be scattered.’
28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
However, after I am raised up, I will go before you into Galilee.”
29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“
But Peter said to him, “Although all will be offended, yet I will not.”
30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“
Yeshua said to him, “Most certainly I tell you that you today, even this night, before the rooster crows twice, you will deny me three times.”
31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“Так же само сказали й усі.
But he spoke all the more, “If I must die with you, I will not deny you.” They all said the same thing.
32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.
They came to a place which was named Gethsemane. He said to his disciples, “Sit here while I pray.”
33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.
He took with him Peter, Jacob, and Yochanan, and began to be greatly troubled and distressed.
34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“
He said to them, “My soul is exceedingly sorrowful, even to death. Stay here and watch.”
35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
He went forward a little, and fell on the ground, and prayed that if it were possible, the hour might pass away from him.
36 І благав Він: „Авва -Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.
He said, “Abba, Father, all things are possible to you. Please remove this cup from me. However, not what I desire, but what you desire.”
37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?
He came and found them sleeping, and said to Peter, “Simon, are you sleeping? Couldn’t you watch one hour?
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“
Watch and pray, that you may not enter into temptation. The spirit indeed is willing, but the flesh is weak.”
39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.
Again he went away and prayed, saying the same words.
40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.
Again he returned and found them sleeping, for their eyes were very heavy; and they didn’t know what to answer him.
41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
He came the third time and said to them, “Sleep on now, and take your rest. It is enough. The hour has come. Behold, the Son of Man is betrayed into the hands of sinners.
42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.
Arise! Let’s get going. Behold, he who betrays me is at hand.”
43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.
Immediately, while he was still speaking, Judah, one of the twelve, came—and with him a multitude with swords and clubs, from the chief priests, the scribes, and the elders.
44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.
Now he who betrayed him had given them a sign, saying, “Whomever I will kiss, that is he. Seize him, and lead him away safely.”
45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“І поцілував Його.
When he had come, immediately he came to him and said, “Rabbi! Rabbi!” and kissed him.
46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.
They laid their hands on him and seized him.
47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.
But a certain one of those who stood by drew his sword and struck the servant of the high priest, and cut off his ear.
48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.
Yeshua answered them, “Have you come out, as against a robber, with swords and clubs to seize me?
49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.
I was daily with you in the temple teaching, and you didn’t arrest me. But this is so that the Scriptures might be fulfilled.”
50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.
They all left him, and fled.
51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.
A certain young man followed him, having a linen cloth thrown around himself over his naked body. The young men grabbed him,
52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.
but he left the linen cloth and fled from them naked.
53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
They led Yeshua away to the high priest. All the chief priests, the elders, and the scribes came together with him.
54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
Peter had followed him from a distance, until he came into the court of the high priest. He was sitting with the officers, and warming himself in the light of the fire.
55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.
Now the chief priests and the whole council sought witnesses against Yeshua to put him to death, and found none.
56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.
For many gave false testimony against him, and their testimony didn’t agree with each other.
57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:
Some stood up and gave false testimony against him, saying,
58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.
“We heard him say, ‘I will destroy this temple that is made with hands, and in three days I will build another made without hands.’”
59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.
Even so, their testimony didn’t agree.
60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“
The high priest stood up in the middle, and asked Yeshua, “Have you no answer? What is it which these testify against you?”
61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“
But he stayed quiet, and answered nothing. Again the high priest asked him, “Are you the Messiah, the Son of the Blessed?”
62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
Yeshua said, “I am. You will see the Son of Man sitting at the right hand of Power, and coming with the clouds of the sky.”
63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?
The high priest tore his clothes and said, “What further need have we of witnesses?
64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.
You have heard the blasphemy! What do you think?” They all condemned him to be worthy of death.
65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“Служба теж Його била по що́ках.
Some began to spit on him, and to cover his face, and to beat him with fists, and to tell him, “Prophesy!” The officers struck him with the palms of their hands.
66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,
As Peter was in the courtyard below, one of the maids of the high priest came,
67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“
and seeing Peter warming himself, she looked at him and said, “You were also with the Nazarene, Yeshua!”
68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень.
But he denied it, saying, “I neither know nor understand what you are saying.” He went out on the porch, and the rooster crowed.
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“
The maid saw him and began again to tell those who stood by, “This is one of them.”
70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.
But he again denied it. After a little while again those who stood by said to Peter, “You truly are one of them, for you are a Galilean, and your speech shows it.”
71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“
But he began to curse and to swear, “I don’t know this man of whom you speak!”
72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
The rooster crowed the second time. Peter remembered the words that Yeshua said to him, “Before the rooster crows twice, you will deny me three times.” When he thought about that, he wept.
