Від Марка 14
1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.
It was now two days before the Passover and the Festival of Unleavened Bread. The chief priests and the scribes were considering how they might stealthily arrest Jesus and then kill him.
2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.
For they were saying, “Not during the feast, so that a riot does not arise among the people.”
3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
While Jesus was in Bethany in the house of Simon the leper, as he was reclining at the table, a woman came to him having an alabaster jar of very costly liquid, which was pure nard. She broke the jar and poured it on his head.
4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?
But there were some who were angry. They spoke among themselves and said, “What is the reason for this waste?
5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.
This perfume could have been sold for more than three hundred denarii, and given to the poor.” Then they scolded her.
6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
But Jesus said, “Leave her alone. Why are you troubling her? She has done a beautiful thing for me.
7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.
You always have the poor with you, and whenever you desire you can do good to them, but you will not always have me.
8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.
She has done what she could. She has anointed my body for burial.
9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“
Truly I say to you, wherever the gospel is preached in the whole world, what this woman has done will be spoken of, in memory of her.”
10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
Then Judas Iscariot, one of the twelve, went away to the chief priests so that he might deliver him over to them.
11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.
When the chief priests heard it, they were glad and promised to give him money. He began looking for an opportunity to deliver him to them.
12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“
On the first day of unleavened bread, when they sacrificed the Passover lamb, his disciples said to him, “Where do you want us to go to prepare, so you may eat the Passover meal?”
13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.
He sent two of his disciples and said to them, “Go into the city, and a man bearing a pitcher of water will meet you. Follow him.
14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“
Where he enters a house, follow him in and say to the owner of that house, 'The Teacher says, “Where is my guest room where I will eat the Passover with my disciples?”'
15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.
He will show you a large furnished upper room that is ready. Make the preparations for us there.”
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.
The disciples left and went to the city. They found everything as he had said to them, and they prepared the Passover meal.
17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.
When it was evening, he came with the twelve.
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.
As they were lying down at the table and eating, Jesus said, “Truly I say to you, one of you eating with me will betray me.”
19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“
They were all very sorrowful, and one by one they said to him, “Surely not I?”
20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.
Jesus answered and said to them, “It is one of the twelve, the one now dipping bread with me in the bowl.
21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“
For the Son of Man will go the way that the scripture says about him. But woe to that man through whom the Son of Man is betrayed! It would have been better for him if he had not been born.”
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“
As they were eating, Jesus took bread, blessed it, and broke it. He gave it to them and said, “Take this. This is my body.”
23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.
He took a cup, gave thanks, and gave it to them, and they all drank from it.
24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.
He said to them, “This is my blood of the covenant, the blood that is poured out for many.
25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“
Truly I say to you, I will not drink again of this fruit of the vine until that day when I drink it new in the kingdom of God.”
26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.
When they had sung a hymn, they went out to the Mount of Olives.
27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“
Jesus said to them, “All of you will fall away, for it is written, 'I will strike the shepherd and the sheep will be scattered.'
28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
But after I am raised up, I will go ahead of you into Galilee.”
29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“
Peter said to him, “Even if all fall away, I will not.”
30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“
Jesus said to him, “Truly I say to you, today—yes, this very night—before the rooster crows twice you will deny me three times.”
31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“Так же само сказали й усі.
But Peter said, “If I must die with you, I will not deny you.” They all made the same promise.
32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.
They came to the place called Gethsemane, and Jesus said to his disciples, “Sit here while I pray.”
33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.
He took Peter, James, and John with him and began to be distressed and deeply troubled.
34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“
He said to them, “My soul is deeply grieved, even to the point of death. Remain here and watch.”
35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
Going a little farther, Jesus fell to the ground and prayed that if it were possible the hour might pass from him.
36 І благав Він: „Авва -Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.
He said, “Abba, Father, all things are possible with you. Remove this cup from me. But not my will, but yours.”
37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?
He came back and found them sleeping, and he said to Peter, “Simon, are you asleep? Could you not watch for one hour?
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“
Watch and pray that you do not enter into temptation. The spirit indeed is willing, but the flesh is weak.”
39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.
Again he went away and prayed, and he used the same words.
40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.
When he came back again, he found them sleeping, for their eyes were heavy. They did not know what to say to him.
41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
He came the third time and said to them, “Are you still sleeping and taking your rest? Enough! The hour has come. Look! The Son of Man is being betrayed into the hands of sinners.
42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.
Get up; let us go. Look, the one who is betraying me is near.”
43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.
While he was still speaking, Judas, one of the twelve, arrived, and a large crowd was with him with swords and clubs, from the chief priests, the scribes, and the elders.
44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.
Now his betrayer had given them a sign, saying, “Whomever I kiss, he is the one. Seize him and lead him away under guard.”
45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“І поцілував Його.
When Judas arrived, immediately he came up to Jesus and said, “Rabbi,” and he kissed him.
46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.
Then they laid hands on him and seized him.
47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.
But one of them who stood by drew his sword and struck the servant of the high priest and cut off his ear.
48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.
Jesus said to them, “Do you come out, as against a robber, with swords and clubs to capture me?
49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.
When I was daily with you and I was teaching in the temple, you did not arrest me. But this was done that the scriptures might be fulfilled.”
50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.
All those with Jesus left him and ran away.
51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.
A young man, wearing only a linen garment that was wrapped around him, was following Jesus. When the men seized him
52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.
he left the linen garment and ran away naked.
53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
They led Jesus to the high priest. There were gathered with him all the chief priests, the elders, and the scribes.
54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
Now Peter followed him from a distance, as far as the courtyard of the high priest. He sat among the guards, who were near a fire to keep warm.
55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.
Now the chief priests and the entire Jewish council were seeking testimony against Jesus so they might put him to death. But they did not find any.
56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.
For many brought false testimony against him, but even their testimony did not agree.
57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:
Some stood up and brought false testimony against him; they said,
58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.
“We heard him say, 'I will destroy this temple made with hands, and in three days I will build another made without hands.'”
59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.
Yet even their testimony did not agree.
60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“
The high priest stood up among them and asked Jesus, “Have you no answer? What is it these men testify against you?”
61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“
But he was silent and answered nothing. Again the high priest questioned him and said, “Are you the Christ, the Son of the Blessed?”
62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
Jesus said, “I am; and you will see the Son of Man when he sits at the right hand of power and comes with the clouds of heaven.”
63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?
The high priest tore his garments and said, “Do we still need witnesses?
64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.
You have heard the blasphemy. What is your decision?” They all condemned him as one who deserved death.
65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“Служба теж Його била по що́ках.
Some began to spit on him and to cover his face and strike him and say to him, “Prophesy!” The officers took him and beat him.
66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,
While Peter was below in the courtyard, one of the servant girls of the high priest came to him.
67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“
She saw Peter warming himself, and she looked closely at him and said, “You were also with the Nazarene, Jesus.”
68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень.
But he denied it, saying, “I neither know nor understand what you are talking about.” Then he went out into the courtyard.
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“
But the servant girl there saw him and began to say again to those who stood there, “This man is one of them!”
70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.
But he denied it again. After a little while those who stood there were saying to Peter, “Surely you are one of them, for you also are a Galilean.”
71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“
But he began to put himself under curses and to swear, “I do not know this man you are talking about.”
72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
The rooster immediately crowed a second time. Then Peter remembered the words that Jesus had said to him: “Before the rooster crows twice, you will deny me three times,” and he broke down and wept.
