Від Марка 12
1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
Исус а ынчепут пе урмэ сэ ле ворбяскэ ын пилде. „Ун ом а сэдит о вие. А ымпрежмуит-о ку ун гард, а сэпат ун тяск ын еа ши а зидит ун турн, апой а арендат-о унор виерь ши а плекат дин царэ.
2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградинка в тих винарі́в.
Ла время роаделор, а тримис ла виерь ун роб, ка сэ я де ла ей дин роаделе вией.
3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.
Виерий ау пус мына пе ел, л-ау бэтут ши л-ау тримис ынапой ку мыниле гоале.
4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.
А тримис ярэшь ла ей ун алт роб; ей л-ау рэнит ла кап ши л-ау батжокорит.
5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.
А май тримис ун алтул, пе каре л-ау оморыт, апой а тримис мулць алций, динтре каре пе уний й-ау бэтут, яр пе алций й-ау оморыт.
6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“
Май авя ун сингур фиу пряюбит; ла урмэ, л-а тримис ши пе ел ла ей. ‘Вор прими ку чинсте пе фиул меу’, зичя ел.
7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“
Дар виерий ачея ау зис ынтре ей: ‘Ятэ моштениторул, вениць сэ-л оморым, ши моштениря ва фи а ноастрэ.’
8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.
Ши ау пус мына пе ел, л-ау оморыт ши й-ау арункат трупул афарэ дин вие.
9 Отож, що́ пан виноградинка зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградинка іншим.
Акум, че ва фаче стэпынул вией? Ва вени, ва нимичи пе виерий ачея ши вия о ва да алтора.
10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!
Оаре н-аць читит локул ачеста дин Скриптурэ: ‘Пятрапе каре ау лепэдат-о зидарий а ажунс сэ фие пусэ ын капул унгюлуй;
11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.
Домнул а фэкут ачест лукру, ши есте минунат ын окий ноштри’?”
12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
Ей кэутау сэ-Л приндэ, дар се темяу де нород. Причепусерэ кэ ымпотрива лор спусесе Исус пилда ачаста. Ши Л-ау лэсат ши ау плекат.
13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.
Апой ау тримис ла Исус пе уний дин фарисей ши дин иродиень, ка сэ-Л приндэ ку ворба.
14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“
Ачештя ау венит ши Й-ау зис: „Ынвэцэторуле, штим кэ спуй адевэрул ши ну-Ць пасэ де нимень, кэч ну кауць ла фаца оаменилор ши ынвець пе оамень каля луй Думнезеу ын адевэр. Се каде сэ плэтим бир Чезарулуй сау ну?
15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.
Сэ плэтим сау сэ ну плэтим?” Исус ле-а куноскут фэцэрничия ши ле-а рэспунс: „Пентру че Мэ испитиць? Адучеци-Мь ун банка сэ-л вэд.”
16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.
Й-ау адус ун бан, ши Исус й-а ынтребат: „Кипул ачеста ши словеле скрисе пе ел, але куй сунт?” „Але Чезарулуй”, Й-ау рэспунс ей.
17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“І дивувалися з Нього вони.
Атунч, Исус ле-а зис: „Даць, дар, Чезарулуй че есте ал Чезарулуй, ши луй Думнезеу че есте ал луй Думнезеу.” Ши се мирау фоарте мулт де Ел.
18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:
Садукеий, каре зик кэ ну есте ынвиере, ау венит ла Исус ши Й-ау пус урмэтоаря ынтребаре:
19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.
„Ынвэцэторуле, ятэ че не-а скрис Мойсе: ‘Дакэ моаре фрателе куйва ши-й рэмыне неваста фэрэ сэ айбэ копий, фрателе сэу сэ я пе неваста луй ши сэ ридиче урмаш фрателуй сэу.’
20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.
Ерау дар шапте фраць. Чел динтый с-а ынсурат ши а мурит фэрэ сэ ласе урмаш.
21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.
Ал дойля а луат де невастэ пе вэдувэ ши а мурит фэрэ сэ ласе урмаш. Тот аша ши ал трейля.
22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.
Ши ничунул дин чей шапте н-а лэсат урмаш. Дупэ ей тоць, а мурит ши фемея.
23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.
Ла ынвиере, неваста кэруя динтре ей ва фи еа? Кэч тоць шапте ау авут-о де невастэ.”
24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?
Дрепт рэспунс, Исус ле-а зис: „Оаре ну вэ рэтэчиць вой дин причинэ кэ ну причепець нич Скриптуриле, нич путеря луй Думнезеу?
25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.
Кэч дупэ че вор ынвия дин морць, нич ну се вор ынсура, нич ну се вор мэрита, чи ворфи ка ынӂерий ын черурь.
26 Що ж до мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,
Ын чея че привеште ынвиеря морцилор, оаре н-аць читит ын картя луй Мойсе, ын локул унде се ворбеште деспре Руг, че й-а спус Думнезеу кынд а зис: ‘Еусунт Думнезеул луй Авраам, Думнезеул луй Исаак ши Думнезеул луй Иаков’?
27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.
Думнезеу ну есте ун Думнезеу ал челор морць, чи ал челор вий. Таре вэ май рэтэчиць!”
28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“
Унул дин кэртурарь, каре-й аузисе ворбинд, фииндкэ штия кэ Исус рэспунсесе бине садукеилор, а венит ла Ел ши Л-а ынтребат: „Каре есте чя динтый динтре тоате порунчиле?”
29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.
Исус й-а рэспунс: „Чя динтый есте ачаста: ‘Аскултэ, Исраеле! Домнул Думнезеул ностру есте ун сингур Домн’
30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“(Це за́повідь перша!)
ши ‘Сэ юбешть пе Домнул Думнезеул тэу ку тоатэ инима та, ку тот суфлетул тэу, ку тот куӂетул тэу ши ку тоатэ путеря та.’ Ятэ порунка динтый.
31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“Нема іншої більшої заповіді над оці!“
Яр а доуа есте урмэтоаря: ‘Сэюбешть пе апроапеле тэу ка пе тине ынсуць.’ Ну есте алтэ порункэ май маре декыт ачестя.”
32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,
Кэртурарул Й-а зис: „Бине, Ынвэцэторуле. Адевэрат ай зис кэ Думнезеу есте унул сингур, кэ ну есте алтул афарэ де Ел
33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“
ши кэ а-Л юби ку тоатэ инима, ку тот куӂетул, ку тот суфлетул ши ку тоатэ путеря ши а юби пе апроапеле ка пе сине есте май мулт декыт тоате ардериле-де-тот ши декыт тоате жертфеле.”
34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“І ніхто не насмілювався вже питати Його.
Исус а вэзут кэ а рэспунс ку причепере ши й-а зис: „Ту ну ешть департе де Ымпэрэция луй Думнезеу.” Ши нимень ну ындрэзня сэ-Й май пунэ ынтребэрь.
35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?
Пе кынд ынвэца пе нород ын Темплу, Исус а зис: „Кум зик кэртурарий кэ Христосул есте фиул луй Давид?
36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
Ынсушь Давид, фиинд инсуфлат деДухул Сфынт, а зис: ‘Домнул а зис Домнулуй меу: «Шезь ла дряпта Мя, пынэ вой пуне пе врэжмаший Тэй суб пичоареле Тале.»’
37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
Деч кяр Давид Ыл нумеште Домн; атунч кум есте Ел фиул луй?” Ши глоата чя маре Ыл аскулта ку плэчере.
38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,
Ын ынвэцэтура пе каре ле-о дэдя, Исус ле зичя: „Пэзици-вэде кэртурарь, кэрора ле плаче сэ умбле ын хайне лунӂь ши сэ ле факэлумя плекэчунь прин пеце.
39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,
Ей умблэ дупэ скаунеле динтый ын синагоӂь ши дупэ локуриле динтый ла оспеце;
40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
каселе вэдувелор ле мэнынкэши фак ругэчунь лунӂь де окий лумий. О май маре осындэ ва вени песте ей.”
41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.
Исус шедя жос ын фаца вистиерией Темплулуй ши Се уйта кум арунка нородул бань ын вистиерие. Мулць, каре ерау богаць, арункау мулт.
42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пти, цебто гріш.
А венит ши о вэдувэ сэракэ ши а арункат дой бэнуць, каре фак ун гологан.
43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
Атунч, Исус а кемат пе ученичий Сэй ши ле-а зис: „Адевэрат вэ спун кэ ачастэвэдувэ сэракэ а дат май мулт декыт тоць чей че ау арункат ын вистиерие,
44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.
кэч тоць чейлалць ау арункат дин присосул лор, дар еа, дин сэрэчия ей, а арункат тотче авя, тот че-й май рэмэсесе ка сэ трэяскэ.”
