Від Марка 12
1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
Presently Jesus began to speak to them in parables. "There was once a man," he said, "who planted a vineyard, put a fence around it, dug a pit for the wine-press, built a tower, rented it to tenants, and went abroad.
2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградинка в тих винарі́в.
At vintage-time he sent a slave to the vine-dressers to collect some of the proceeds of the vineyard;
3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.
but they seized him, and flogged him, and sent him away empty-handed.
4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.
Then he sent another slave to them; and this man they knocked over the head and handled shamefully.
5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.
And he sent another; and him they killed; and many others; beating some, and killing some.
6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“
He had still one, a Son beloved, He sent him last to them, saying, "‘They will reverence my Son.’
7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“
"But those tenants said to themselves. ‘Here is the heir! Come, let us kill him, and the inheritance will be ours.’
8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.
"So they took him and killed him, and threw his body out of the vineyard.
9 Отож, що́ пан виноградинка зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградинка іншим.
What will the owner of the Vineyard do?" "He will come and put the tenants to death," they said, "and will give the vineyard to others."
10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!
"Have you not read this Scripture?" (he continued) "The very stone which the builders rejected Has now become the corner-stone;
11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.
This is the Lord’s doing; It is marvelous in our eyes."
12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
And they kept seeking to lay hold on him, but were afraid of the crowd, for they knew well that he had spoken this parable about them; so they left him and went away.
13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.
But they sent some of the Pharisees to Jesus afterward, and some of the Herodians to entrap him in conversation.
14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“
So when they came, they said. "Teacher, we know that you are sincere and are not afraid of any one, for you do not regard the face of men; nay, but you reach the way of God in truth. Is it right to pay poll- tax to Caesar or not?
15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.
Shall we pay, or not pay?" But he, knowing well their hypocrisy, said to them. "Why are you testing me? Bring me a dollar for me to look at."
16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.
And they brought it. "Whose likeness and inscription is this?" "Caesar’s," they answered.
17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“І дивувалися з Нього вони.
And Jesus said, "Render to Caesar the things that are Caesar’s, and to God, the things that are God’s." They were amazed at him.
18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:
Then came up some Sadducees, men who say there is no resurrection. They too questioned him, saying.
19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.
"Teacher, Moses taught us that if a man’s brother die, and leave a wife behind him, but no child, that his brother is to marry the widow and to raise up a family for his brother.
20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.
There were once seven brothers, the eldest of whom married a wife, and died leaving no family.
21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.
The second married her, and died without offspring; the third likewise;
22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.
and the seven had her, and died without issue.
23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.
And last of all the woman too died. In the resurrection whose wife shall she be? For the seven had her as wife."
24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?
"Is not this the reason for your error," Jesus answered them, "that you know not the Scripture nor the power of God?
25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.
When they rise from the dead men do not marry, and women are not given in marriage, but they are as the angels are in heaven.
26 Що ж до мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,
But in regard to the rising again of the dead, have you never read in the Book of Moses, in the passage about the Bush, how God spoke to him, saying, "I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob?
27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.
God is not the God of the dead, but of the living. You are in grave error."
28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“
Just then up came one of the Scribes who had heard them arguing, and realized that Jesus had answered them admirably. "What commandment," he asked, "is the first of all?"
29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.
Jesus replied. "The first is. "Hear, O Israel, the Lord our God is one Lord;
30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“(Це за́повідь перша!)
and thou shalt love the Lord thy God, with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind, and with all thy strength.
31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“Нема іншої більшої заповіді над оці!“
"The second is this, "Thou shall love thy neighbor as thyself. Other command greater than these there is none."
32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,
"Admirably said, O Teacher," exclaimed the Scribe. "You have truthfully said that He is one,
33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“
and that beside him there is none other, and to love him with all one’s heart and with all one’s understanding and with all one’s might, and to love one’s neighbor as oneself is far beyond all whole burnt offerings and sacrifices."
34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“І ніхто не насмілювався вже питати Його.
Jesus saw that he had answered with discrimination, and said to him, "You are not far from the kingdom of God." After that no one ventured to question him.
35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?
While he was teaching in the Temple courts, Jesus in his turn asked. "How is it that the Scribes say that the Christ is the son of David?
36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
David himself said in the Holy Spirit, "The Lord said to my Lord,’Sit at my right hand until I make thy foes the footstool of thy feet.’
37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
"David himself then calls him Lord; so how can he be his son?" Now the great mass of the people were wont to listen to him with delight;
38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,
and in his teaching he said. "Look out for the Scribes who like to walk about in long robes, and to receive salutations in the street, and to have prominent places in the synagogues,
39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,
and seats of honor at dinner-parties;
40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
they who consume the property of widows and make long, pretentious prayers. The greater shall their condemnation be."
41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.
Then Jesus took his seat opposite the treasury and watched the people putting their offerings into the chest. Many rich people were putting in large sums.
42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пти, цебто гріш.
There came also a poor widow who dropped in two little coins, worth a cent.
43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
On this he called his disciples to him, and said. "I tell you solemnly that this poor widow has put in more than all who have put their offerings into the treasury;
44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.
for they have all put in what they could spare out of their surplus, but she, out of her penury, has put in all that she possessed, her whole living."
