< Від Марка 11 >
1 І коли вони набли́зились до Єрусалиму, до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,
When they had almost reached Jerusalem, as far as Bethphage and Bethany, near the Mount of Olives, Jesus sent on two of his disciples.
2 і каже до них: „Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви зна́йдете зараз прив'язане осля́, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
“Go to the village facing you,” he said, “and, as soon as you get there, you will find a foal tethered, which no one has ever ridden; untie it, and bring it.
3 Коли ж скаже хто вам: „Що́ це ви робите?“відкажіть: „Господь потребу́є його, — і віді́шле його сюди зараз“.
And, if anyone says to you ‘Why are you doing that?’, say ‘The Master wants it, and will be sure to send it back here at once.’”
4 І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'я́зане коло воріт ізнадво́ру було при дорозі, — і відв'язали його.
The two disciples went, and, finding a foal tethered outside a door in the street, they untied it.
5 А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: „Що́ ви робите? По́що осля ви відв'я́зуєте?“
Some of the bystanders said to them, “What are you doing, untying the foal?”
6 Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, — і відпущено їх.
And the two disciples answered as Jesus had told them; and they allowed them to go.
7 І вони привели́ до Ісуса осля́, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.
Then they brought the foal to Jesus, and, when they had laid their cloaks on it, he seated himself on it.
8 Багато ж наро́ду стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зе́лень, натя́ту в полях.
Many of the people spread their cloaks on the road, while some strewed boughs which they had cut from the fields;
9 А ті, що йшли перед Ним і поза́ду, викрикували: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́!
and those who led the way, as well as those who followed, kept shouting, “God save him! Blessed is He who comes in the name of the Lord!
10 Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Оса́нна на висоті!“
Blessed is the coming kingdom of our father David! God save him from on high!”
11 Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфа́нію з Дванадцятьма́.
Jesus entered Jerusalem, and went into the Temple Courts; and, after looking around at everything, as it was already late, he went out to Bethany with the Twelve.
12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфа́нії, Він зголодні́в.
The next day, after they had left Bethany, Jesus became hungry;
13 І, побачивши зда́лека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не зна́йде на ньому чого́. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя само́го, — не пора бо на фіґи була́.
and, noticing a fig tree at a distance in leaf, he went to it to see if by any chance he could find something on it; but, on coming up to it, he found nothing but leaves, for it was not the season for figs.
14 І озвався Ісус і промовив до нього: „Щоб більше ніхто твого пло́ду не з'їв аж повіки!“А учні Його все те чули. (aiōn )
So, addressing the tree, he exclaimed, “May no one ever again eat of your fruit!” And his disciples heard what he said. (aiōn )
15 І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і попереверта́в столи грошомі́нам та осло́ни — продавцям голубів.
They came to Jerusalem. Jesus went into the Temple Courts, and began to drive out those who were buying and selling there. He overturned the tables of the money changers, and the seats of the pigeon-dealers,
16 І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.
and would not allow anyone to carry anything across the Temple Courts.
17 І Він їх навчав і казав їм: „Хіба не написано: „Дім Мій — бу́де домом молитви в наро́дів усіх“, ви ж із нього зробили „печеру розбійників!“
Then he began to teach. “Does not scripture say,” he asked, “‘My house will be called a house of prayer for all the nations’? But you have made it a den of robbers.”
18 І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, — увесь бо наро́д дивувався науці Його.
Now the chief priests and the teachers of the Law heard this and began to look for some way of putting Jesus to death; for they were afraid of him, since all the people were greatly impressed by his teaching.
19 А як пізно ставало, вони поза місто вихо́дили.
As soon as evening fell, Jesus and his disciples went out of the city.
20 А прохо́дячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня.
As they passed by early in the morning, they noticed that the fig tree was withered up from the roots.
21 І, згадавши, Петро гово́рить Йому: „Учителю, глянь — фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!“
Then Peter recalled what had occurred. “Look, Rabbi,” he exclaimed, “the fig tree which you doomed is withered up!”
22 А Ісус їм у відповідь каже: „Майте віру Божу!
“Have faith in God!” replied Jesus.
23 Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: „Порушся та й кинься до моря“, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як гово́рить, — то буде йому!
“I tell you that if anyone should say to this hill ‘Be lifted up and hurled into the sea!’, without ever a doubt in his mind, but in the faith that what he says will be done, he would find that it would be.
24 Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попро́сите, вірте, що одержите, і спо́вниться вам.
And therefore I say to you ‘Have faith that whatever you ask for in prayer is already granted you, and you will find that it will be.’
25 І коли стоїте́ на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам про́гріхи ваші.
“And, whenever you stand up to pray, forgive any grievance that you have against anyone, so that your Father who is in heaven also may forgive you your offenses.”
26 Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам про́гріхів ваших“.
27 І зно́ву прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприхо́дили первосвященики й книжники, і старши́ни до Нього,
They came to Jerusalem again. While Jesus was walking about in the Temple Courts, the chief priests, the teachers of the Law, and the elders came up to him.
28 і сказали Йому: „Якою Ти вла́дою все оце чиниш? І хто Тобі вла́ду цю дав, щоб Ти це робив?
“What authority have you to do these things?” they said. “Who gave you the authority to do them?”
29 А Ісус відказав їм: „Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу́ вам, якою Я вла́дою це все чиню́.
“I will put one question to you,” said Jesus. “Answer me that, and then I will tell you what authority I have to act as I do.
30 Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!“
It is about John’s baptism. Was it of divine or human origin? Answer me that.”
31 Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: „Із неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
They began arguing together. “If we say ‘divine,’ he will say ‘Why then didn’t you believe him?’
32 А як скажемо: „Від людей“, — то боялись наро́ду, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.
Yet can we say ‘human’?” They were afraid of the people, for everyone regarded John as undoubtedly a prophet.
33 І сказали Ісусові в відповідь: „Не знаємо“. А Ісус їм відказує: „То й Я не скажу́ вам, якою Я вла́дою це все чиню́“.
So their answer to Jesus was – “We do not know.” “Then I,” replied Jesus, “refuse to tell you what authority I have to do these things.”