Від Луки 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
Efter månge hafva tagit sig före att beskrifva de ting, som ibland oss aldravissast äro;
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
Såsom de oss sagt hafva, som af begynnelsen det med sin ögon sågo, och sjelfve en del voro af det de sade;
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
Syntes ock mig, sedan jag af begynnelsen all ting granneliga utfrågat hafver, ordenteligen skrifva dig till, min gode Theophile;
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
Att du må förfara vissa sanningen om de stycker, der du om undervister äst.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
Uti Herodis, Judee Konungs, tid, var en Prest, utaf Abie skifte, benämnd Zacharias; och hans hustru, af Aarons döttrar, benämnd Elisabet.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
De voro både rättfärdige för Gud, vandrande i all Herrans bud och stadgar ostraffeliga.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
Och de hade inga barn; ty Elisabet var ofruktsam, och både voro de framlidne i sin ålder.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
Så begaf det sig, då han i sitt skifte skulle hålla sitt Prestaämbete för Gudi,
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
Efter Presterskapets sed, och det föll på honom, att han skulle upptända rökelse, gick han in i Herrans tempel;
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
Och allt folket var utantill, och bad, så länge rökelsen skedde.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
Så syntes honom Herrans Ängel, ståndandes på högra sidon vid rökaltaret.
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
Och Zacharias vardt förskräckt, då han såg honom, och en räddhåge föll öfver honom.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
Så sade Ängelen till honom: Var icke förfärad, Zacharia; ty din bön är hörd, och din hustru Elisabet skall föda dig en son, hvilkens namn du skall kalla Johannes.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
Och dig skall varda glädje och fröjd; och månge skola fröjdas af hans födelse;
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
Ty han skall varda stor för Herranom; vin och starka drycker skall han icke dricka; och skall straxt i moderlifvet uppfylld varda med den Helga Anda;
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
Och han skall omvända många af Israels barn till Herran, deras Gud.
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
Och han skall gå för honom, med Elie anda och kraft, till att omvända fädernas hjerta till barnen, och de ohöriga till de rättfärdigas snällhet; och göra Herranom ett beredt folk.
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
Då sade Zacharias till Ängelen: Hvaraf skall jag detta veta? Ty jag är gammal, och min hustru är framliden i åldren.
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
Ängelen svarade, och sade till honom: Jag är Gabriel, som står i Guds åsyn, och är utsänd till att tala dig till, och båda dig denna goda tidenden.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
Och si, du skall varda mållös, och skall intet kunna tala, intill den dagen, då detta sker; derföre, att du icke trodde minom ordom, hvilke skola fullkomnad varda i sin tid.
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
Och folket förbidde Zachariam, och förundrade sig, att han så länge dvaldes i templet.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
Men då han utgick, kunde han intet tala med dem; och så förmärkte de, att han hade sett någon syn i templet; och han tecknade dem, och blef mållös.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
Och det begaf sig, då hans ämbetsdagar ute voro, gick han hem i sitt hus.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
Och efter de dagar vardt hans hustru Elisabet hafvandes; och fördolde sig i fem månader, och sade:
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
Så hafver nu Herren gjort med mig, i de dagar, då han såg till mig, på det han skulle borttaga min försmädelse ibland menniskorna.
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
Uti sjette månaden vardt Gabriel Ängel utsänd af Gudi, uti en stad i Galileen, benämnd Nazareth;
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
Till en jungfru, som förlofvad var enom man, hvilkens namn var Joseph, af Davids hus; och jungfrunes namn Maria.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
Och Ängelen kom in till henne, och sade: Hel, full med nåd! Herren är med dig; välsignad du ibland qvinnor.
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
Då hon såg honom, vardt hon förfärad af hans tal, och tänkte uppå, hurudana helsning detta var.
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
Då sade Ängelen till henne: Frukta dig icke, Maria; ty du hafver funnit nåd för Gudi.
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
Si, du skall afla i ditt lif, och föda en son, hvilkens Namn du skall kalla JESUS.
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
Han skall varda stor, och kallas dens Högstas Son; och Herren Gud skall gifva honom hans faders Davids säte;
Och han skall vara en Konung öfver Jacobs hus i evig tid; och på hans rike skall ingen ände vara. (aiōn g165)
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
Då sade Maria till Ängelen: Huru skall detta tillgå? Ty jag vet af ingen man.
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
Ängelen svarade, och sade till henne: Den Helge Ande skall komma öfver dig, och dens Högstas kraft skall öfverskygga dig; derföre ock det Helga, som af dig födt varder, skall kallas Guds Son.
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
Och si, Elisabet, din fränka, hafver ock aflat en son i sin ålderdom; och detta är sjette månaden åt henne, som hetes vara ofruktsam;
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
Ty för Gud är ingen ting omöjelig.
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
Då sade Maria: Si, Herrans tjenarinna; varde mig efter ditt tal. Och Ängelen skiljdes ifrå henne.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
Uti de dagar stod Maria upp, och gick i bergsbygdena med hast, uti Jude stad;
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
Och kom uti Zacharie hus, och helsade Elisabet.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
Och det begaf sig, då Elisabet hörde Marie helsning, sprang barnet uti hennes lif. Och Elisabet vardt uppfylld med den Helga Anda;
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
Och hon ropade med höga röst, och sade: Välsignad du ibland qvinnor, och välsignad dins lifs frukt.
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
Och hvadan kommer mig detta, att mins Herras moder kommer till mig?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
Si, då rösten af dine helsning kom i min öron, sprang barnet af glädje i mitt lif.
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
Och salig äst du, som trodde; ty all ting varda fullbordad, som dig sagd äro af Herranom.
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
Och Maria sade: Min själ prisar storliga Herran;
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
Och min ande fröjdar sig i Gudi, minom Frälsare;
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
Ty han hafver sett till sine tjenarinnos ringhet: Si, härefter varda all slägte mig saliga kallande.
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
Ty den Mägtige hafver gjort mägtig ting med mig, och hans Namn är heligt;
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
Och hans barmhertighet varar ifrå slägte till slägte, öfver dem som frukta honom.
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
Han hafver bedrifvit magt med sinom arm, och förskingrat dem, som högfärdige äro uti deras hjertas sinne.
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
De mägtige hafver han satt af sätet, och uppsatt de ringa.
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
De hungriga hafver han med god ting uppfyllt, och de rika hafver han låtit tomma blifva.
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
Han hafver upptagit sin tjenare Israel, tänkande på sina barmhertighet;
Såsom han sagt hafver till våra fäder, Abraham och hans säd, till evig tid. (aiōn g165)
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
Och Maria blef när henne vid tre månader; och gick så hem i sitt hus igen.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
Så vardt då Elisabet tiden fullbordad att hon skulle föda, och hon födde en son.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
Och hennes grannar och fränder fingo höra, att Herren hade gjort stor barmhertighet med henne, och fröjdade sig med henne.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
Och det begaf sig, på åttonde dagen kommo de till att omskära barnet; och kallade honom, efter hans fader, Zacharias.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
Då svarade hans moder, och sade: Ingalunda; men han skall heta Johannes.
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
Då sade de till henne: Uti dine slägt är ingen, som hafver det namnet.
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
Så tecknade de hans fader, hvad han ville kalla honom.
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
Och han äskade ena taflo, der han uti skref, sägandes: Johannes är hans namn; och alle förundrade sig derpå.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
Och straxt öppnades hans mun, och hans tunga; och han talade, lofvandes Gud.
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
Och stor fruktan kom öfver alla deras grannar; och ryktet om allt detta gick ut öfver alla Judiska bergsbygdena.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
Och alle de, som det hörde, sattet i sitt hjerta, sägande: Hvad månn varda utaf detta barnet? Ty Herrans hand var med honom.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
Och hans fader Zacharias vardt uppfylld med den Helga Anda, propheterade, och sade:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
Lofvad vare Herren, Israels Gud; ty han hafver besökt och förlossat sitt folk;
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
Och hafver upprättat oss salighetenes horn, uti sins tjenares Davids hus;
Såsom han i förtiden talat hafver, genom sina helga Propheters mun; (aiōn g165)
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
Att han skulle frälsa oss ifrå våra ovänner, och utur allas deras hand, som hata oss;
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
Och bevisa barmhertighet med våra fäder, och minnas på sitt helga Testamente;
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
Och på den ed, som han svorit hafver vårom fader Abraham, att gifva oss;
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
Att vi, frälste utur våra ovänners hand, måtte honom tjena utan fruktan;
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
I helighet och rättfärdighet, för honom, i alla våra lifsdagar.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
Och du barn skall kallas dens Högstas Prophet; du skall gå för Herranom, till att bereda hans vägar;
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
Och gifva hans folke salighetenes kunskap, till deras synders förlåtelse;
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
Genom vår Guds innerliga barmhertighet, genom hvilken uppgången af höjdene hafver oss besökt;
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
Till att uppenbaras dem, som sitta i mörkret och dödsens skugga, och styra våra fötter på fridsens väg.
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
Och barnet växte upp, och stärktes i Andanom; och vistades i öknene, till den dagen han skulle framkomma för Israels folk.
