Від Луки 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
Quoniam quidem multi conati sunt ordinare narrationem, quae in nobis completae sunt, rerum:
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
sicut tradiderunt nobis, qui ab initio ipsi viderunt, et ministri fuerunt sermonis:
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
visum est et mihi, assecuto omnia a principio diligenter, ex ordine tibi scribere, optime Theophile,
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
ut cognoscas eorum verborum, de quibus eruditus es, veritatem.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
Fuit in diebus Herodis, regis Iudaeae, sacerdos quidam nomine Zacharias de vice Abia, et uxor illius de filiabus Aaron, et nomen eius Elisabeth.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
Erant autem iusti ambo ante Deum, incedentes in omnibus mandatis, et iustificationibus Domini sine querela,
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
et non erat illis filius eo quod esset Elisabeth sterilis, et ambo processissent in diebus suis.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
Factum est autem, cum sacerdotio fungeretur Zacharias in ordine vicis suae ante Deum,
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
secundum consuetudinem sacerdotii, sorte exiit ut incensum poneret, ingressus in templum Domini:
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
et omnis multitudo populi erat orans foris hora incensi.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
Apparuit autem illi Angelus Domini, stans a dextris altaris incensi.
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
Et Zacharias turbatus est videns, et timor irruit super eum.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
Ait autem ad illum Angelus: Ne timeas Zacharia, quoniam exaudita est deprecatio tua: uxor tua Elisabeth pariet tibi filium, et vocabis nomen eius Ioannem:
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
et erit gaudium tibi, et exultatio, et multi in nativitate eius gaudebunt:
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
erit enim magnus coram Domino: vinum, et siceram non bibet, et Spiritu sancto replebitur adhuc ex utero matris suae:
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
et multos filiorum Israel convertet ad Dominum Deum ipsorum:
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
et ipse praecedet ante illum in spiritu, et virtute Eliae: ut convertat corda patrum in filios, et incredulos ad prudentiam iustorum, parare Domino plebem perfectam.
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
Et dixit Zacharias ad Angelum: Unde hoc sciam? ego enim sum senex, et uxor mea processit in diebus suis.
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
Et respondens Angelus dixit ei: Ego sum Gabriel, qui asto ante Deum: et missus sum loqui ad te, et haec tibi evangelizare.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
Et ecce eris tacens, et non poteris loqui usque in diem, quo haec fiant, pro eo quod non credidisti verbis meis, quae implebuntur in tempore suo.
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
Et erat plebs expectans Zachariam: et mirabantur quod tardaret ipse in templo.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
Egressus autem non poterat loqui ad illos, et cognoverunt quod visionem vidisset in templo. Et ipse erat innuens illis, et permansit mutus.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
Et factum est, ut impleti sunt dies officii eius abiit in domum suam:
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
post hos autem dies concepit Elisabeth uxor eius, et occultabat se mensibus quinque, dicens:
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
Quia sic fecit mihi Dominus in diebus, quibus respexit auferre opprobrium meum inter homines.
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
In mense autem sexto, missus est Angelus Gabriel a Deo in civitatem Galilaeae, cui nomen Nazareth,
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
ad Virginem desponsatam viro, cui nomen erat Ioseph, de domo David, et nomen virginis Maria.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
Et ingressus Angelus ad eam dixit: Ave gratia plena: Dominus tecum: Benedicta tu in mulieribus.
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
Quae cum audisset, turbata est in sermone eius, et cogitabat qualis esset ista salutatio.
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
Et ait Angelus ei: Ne timeas Maria, invenisti enim gratiam apud Deum.
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
ecce concipies in utero, et paries filium, et vocabis nomen eius IESUM.
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
hic erit magnus, et Filius Altissimi vocabitur, et dabit illi Dominus Deus sedem David patris eius:
et regnabit in domo Iacob in aeternum, et regni eius non erit finis. (aiōn g165)
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
Dixit autem Maria ad Angelum: Quomodo fiet istud, quoniam virum non cognosco?
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
Et respondens Angelus dixit ei: Spiritus sanctus superveniet in te, et virtus Altissimi obumbrabit tibi. Ideoque et quod nascetur ex te Sanctum, vocabitur Filius Dei.
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
Et ecce Elisabeth cognata tua, et ipsa concepit filium in senectute sua: et hic mensis sextus est illi, quae vocatur sterilis:
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
quia non erit impossibile apud Deum omne verbum.
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
Dixit autem Maria: Ecce ancilla Domini, fiat mihi secundum verbum tuum. Et discessit ab illa Angelus.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
Exurgens autem Maria in diebus illis abiit in montana cum festinatione, in civitatem Iuda:
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
Et intravit in domum Zachariae, et salutavit Elisabeth.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
Et factum est, ut audivit salutationem Mariae Elisabeth, exultavit infans in utero eius: et repleta est Spiritu sancto Elisabeth:
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
et exclamavit voce magna, et dixit: Benedicta tu inter mulieres, et benedictus fructus ventris tui.
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
Et unde hoc mihi ut veniat mater Domini mei ad me?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
Ecce enim ut facta est vox salutationis tuae in auribus meis, exultavit in gaudio infans in utero meo.
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
et beata, quae credidisti, quoniam perficientur ea, quae dicta sunt tibi a Domino.
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
Et ait Maria: Magnificat anima mea Dominum:
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
et exultavit spiritus meus in Deo salutari meo.
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
Quia respexit humilitatem ancillae suae: ecce enim ex hoc beatam me dicent omnes generationes.
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
Quia fecit mihi magna qui potens est: et sanctum nomen eius.
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
Et misericordia eius a progenie in progenies timentibus eum.
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
Fecit potentiam in brachio suo: dispersit superbos mente cordis sui.
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
Deposuit potentes de sede, et exaltavit humiles.
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
Esurientes implevit bonis: et divites dimisit inanes.
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
Suscepit Israel puerum suum, recordatus misericordiae suae.
Sicut locutus est ad patres nostros, Abraham, et semini eius in saecula. (aiōn g165)
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
Mansit autem Maria cum illa quasi mensibus tribus: et reversa est in domum suam.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
Elisabeth autem impletum est tempus pariendi, et peperit filium.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
Et audierunt vicini, et cognati eius quia magnificavit Dominus misericordiam suam cum illa, et congratulabantur ei.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
Et factum est in die octavo, venerunt circumcidere puerum, et vocabant eum nomine patris sui Zachariam.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
Et respondens mater eius, dixit: Nequaquam, sed vocabitur Ioannes.
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
Et dixerunt ad illam: Quia nemo est in cognatione tua, qui vocetur hoc nomine.
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
Innuebant autem patri eius, quem vellet vocari eum.
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
Et postulans pugillarem scripsit, dicens: Ioannes est nomen eius. Et mirati sunt universi.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
Apertum est autem illico os eius, et lingua eius, et loquebatur benedicens Deum.
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
Et factus est timor super omnes vicinos eorum: et super omnia montana Iudaeae divulgabantur omnia verba haec:
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
et posuerunt omnes, qui audierant in corde suo, dicentes: Quis, putas, puer iste erit? Etenim manus Domini erat cum illo.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
Et Zacharias pater eius repletus est Spiritu sancto: et prophetavit, dicens:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
Benedictus Dominus Deus Israel, quia visitavit, et fecit redemptionem plebis suae:
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
Et erexit cornu salutis nobis: in domo David pueri sui.
Sicut locutum est per os sanctorum, qui a saeculo sunt, prophetarum eius: (aiōn g165)
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
Salutem ex inimicis nostris, et de manu omnium, qui oderunt nos:
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
Ad faciendam misericordiam cum patribus nostris: et memorari testamenti sui sancti.
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
Iusiurandum, quod iuravit ad Abraham patrem nostrum, daturum se nobis:
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
Ut sine timore, de manu inimicorum nostrorum liberati, serviamus illi.
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
In sanctitate, et iustitia coram ipso, omnibus diebus nostris.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
Et tu puer, propheta Altissimi vocaberis: praeibis enim ante faciem Domini parare vias eius:
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
Ad dandam scientiam salutis plebi eius: in remissionem peccatorum eorum:
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
Per viscera misericordiae Dei nostri: in quibus visitavit nos, oriens ex alto:
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
Illuminare his, qui in tenebris, et in umbra mortis sedent: ad dirigendos pedes nostros in viam pacis.
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
Puer autem crescebat, et confortabatur spiritu: et erat in desertis usque in diem ostensionis suae ad Israel.
