< Від Луки 1 >

1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
אחרי אשר רבים הואילו לחבר ספור המעשים אשר נאמנו בשלמות בתוכנו׃
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
כאשר מסרום לנו הראים אתם בעיניהם מתחלה ואשר היו משרתי הדבר׃
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
חשבתי לטוב גם אני החפש כל הדברים היטב מראשיתם לכתבם אליך בסדר תאופילוס האדיר׃
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
למען תדע קשט האמרים אשר חנכת בם׃
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
כהן היה בימי הורדוס מלך יהודה זכריה שמו ממשמרת אביה ולו אשה מבנות אהרן ושמה אלישבע׃
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
ושניהם היו צדיקים לפני האלהים והלכי תם בכל מצות יהוה ובחקתיו׃
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
ולא היה להם ילד כי אלישבע עקרה ושניהם באו בימים׃
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
ויהי היום ויכהן לפני אלהים בסדר משמרתו׃
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
וכמשפט עבודת הכהנים יצא גורלו להקטיר קטרת ויבא אל היכל יהוה׃
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
וכל קהל העם היו מתפללים בחוץ בעת הקטרת׃
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
וירא אליו מלאך יהוה עמד לימין מזבח הקטרת׃
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
ויבהל זכריה בראותו אתו ואימה נפלה עליו׃
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
ויאמר אליו המלאך אל תירא זכריהו כי נשמעה תפלתך ואלישבע אשתך תלד לך בן וקראת שמו יוחנן׃
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
והיה לך לשמחה וגיל ורבים ישמחו בהולדו׃
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
כי גדול יהיה לפני יהוה ויין ושכר לא ישתה ורוח הקדש ימלא בעודנו בבטן אמו׃
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
ורבים מבני ישראל ישיב אל יהוה אלהיהם׃
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
והוא ילך לפניו ברוח אליהו ובגבורתו להשיב את לב אבות על בנים ואת הסוררים לתבונת הצדיקים להעמיד ליהוה עם מתקן׃
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
ויאמר זכריה אל המלאך במה אדע זאת כי אני זקנתי ואשתי באה בימים׃
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
ויען המלאך ויאמר אליו אני גבריאל העומד לפני האלהים ושלוח אנכי לדבר אליך ולבשרך את זאת׃
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
והנה תאלם ולא תוכל לדבר עד היום אשר תהיה זאת תחת כי לא האמנת בדברי אשר ימלאו למועדם׃
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
והעם היה מחכה לזכריה ויתמהו כי אחר בהיכל׃
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
ויהי בצאתו לא יכל לדבר אליהם וידעו כי מראה ראה בהיכל וירמז להם ועודנו נאלם׃
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
ויהי כאשר מלאו ימי עבדתו וילך לו אל ביתו׃
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
ויהי אחרי הימים האלה ותהר אלישבע אשתו ותתחבא חמשה חדשים ותאמר׃
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
ככה עשה לי יהוה בימי פקדו אותי לאסף את חרפתי בתוך בני אדם׃
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
ויהי בחדש הששי וישלח המלאך גבריאל מאת האלהים גלילה אל עיר אשר שמה נצרת׃
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
אל בתולה מארשה לאיש אשר שמו יוסף מבית דוד ושם הבתולה מרים׃
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
ויבא המלאך אליה החדרה ויאמר שלום לך אשת חן יהוה עמך ברוכה את בנשים׃
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
והיא בראותה נבהלה לדברו ותאמר בלבה מה היא הברכה הזאת׃
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
ויאמר לה המלאך אל תיראי מרים כי מצאת חן לפני האלהים׃
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
והנך הרה וילדת בן וקראת את שמו ישוע׃
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
והוא גדול יהיה ובן עליון יקרא ויהוה אלהים יתן לו את כסא דוד אביו׃
33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. (aiōn g165)
ועל בית יעקב ימלך לעולם ועד ולמלכותו אין קץ׃ (aiōn g165)
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
ותאמר מרים אל המלאך איך תהיה זאת ואני אינני ידעת איש׃
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
ויען המלאך ויאמר אליה רוח הקדש תבוא עליך וגבורת עליון תצל עליך על כן גם לקדוש הילוד יקרא בן אלהים׃
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
והנה אלישבע קרובתך אשר קראו לה עקרה גם היא הרתה בן בזקנתה וזה לה החדש הששי׃
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
כי לא יפלא מאלהים כל דבר׃
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
ותאמר מרים הנני שפחת יהוה יהי לי כדברך ויצא מאתה המלאך׃
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
ותקם מרים בימים ההם ותמהר ללכת ההרה אל עיר יהודה׃
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
ותבא בית זכריה ותברך את אלישבע׃
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
ויהי כשמע אלישבע את ברכת מרים וירקד הילד במעיה ותמלא אלישבע רוח הקדש׃
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
ותקרא בקול גדול ותאמר ברוכה את בנשים וברוך פרי בטנך׃
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
ומאין לי זאת אשר אם אדני באה אלי׃
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
כי קול ברכתך בא באזני והנה רקד בשמחה הילד במעי׃
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
ואשרי המאמינה כי המלא תמלא אשר דבר לה מאת יהוה׃
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
ותאמר מרים רוממה נפשי את יהוה׃
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
ותגל רוחי באלהי ישעי׃
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
אשר ראה בעני אמתו כי הנה מעתה כל הדרות יאשרוני כי גדלות עשה לי שדי וקדוש שמו׃
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
וחסדו לדור דורים על יראיו׃
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
גבורות עשה בזרעו פזר גאים במזמות לבבם׃
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
הרס נדיבים מכסאותו וירם שפלים׃
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
רעבים מלא טוב ועשירים שלח ריקם׃
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
תמך בישראל עבדו לזכר את רחמיו׃
55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ (aiōn g165)
כאשר דבר אל אבותינו לאברהם ולזרעו עד עולם׃ (aiōn g165)
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
ותשב מרים עמה כשלשה חדשים ותשב לביתה׃
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
וימלאו ימי אלישבע ללדת ותלד בן׃
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
וישמעו שכניה וקרוביה כי הגדיל יהוה את חסדו עמה וישמחו אתה׃
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
ויהי ביום השמיני ויבאו למול את הילד ויקראו אתו זכריה על שם אביו׃
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
ותען אמו ותאמר לא כי יוחנן יקרא׃
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
ויאמרו אליה אין איש במשפחתך אשר נקרא בשם הזה׃
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
וירמזו אל אביו לדעת מה השם אשר יחפץ להקרא לו׃
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
וישאל לוח ויכתב עליו לאמר יוחנן שמו ויתמהו כלם׃
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
ויפתח פיו ולשונו פתאם וידבר ויברך את האלהים׃
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
ותפל אימה על כל שכניהם ויספר כל הדברים האלה בכל הרי יהודה׃
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
וישימו כל השמעים אל לבם לאמר מה אפוא יהיה הילד הזה ויד יהוה היתה עמו׃
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
וימלא זכריה אביו רוח הקדש וינבא לאמר׃
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
ברוך יהוה אלהי ישראל כי פקד את עמו וישלח לו פדות׃
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
וירם לנו קרן ישועה בבית דוד עבדו׃
70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, (aiōn g165)
כאשר דבר בפי נביאיו הקדושים אשר מעולם׃ (aiōn g165)
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
ישועה מאיבינו ומיד כל שנאינו׃
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
לעשות חסד עם אבותינו ולזכר את ברית קדשו׃
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
את השבועה אשר נשבע לאברהם אבינו׃
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
להצילנו מיד איבינו ולתתנו לעבדו בלי פחד׃
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
בתמים ובצדקה לפניו כל ימי חיינו׃
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
ואתה הילד נביא עליון תקרא כי לפני יהוה תלך לפנות את דרכיו׃
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
לתת דעת הישועה לעמו בסליחת חטאתיהם׃
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
ברחמי חסד אלהינו אשר בהם פקדנו הנגה ממרום׃
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
להאיר לישבי חשך וצלמות ולהכין את רגלינו אל דרך השלום׃
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
ויגדל הילד ויחזק ברוח ויהי במדברות עד יום הראתו אל ישראל׃

< Від Луки 1 >