Від Луки 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
Vážený Teofile! Mnozí přede mnou se snažili pravdivě vylíčit život a dílo Ježíše Krista na základě spolehlivých zpráv jeho žáků a jiných očitých svědků.
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
Nyní jsem se tedy rozhodl i já důkladně přezkoumat, utřídit a sepsat veškeré dostupné zprávy. Vznikl tento spisek, který ti věnuji,
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
abys nabyl jistoty, že to, o čem ses již leccos dověděl, je pravda.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
Začnu tím, co se přihodilo židovskému knězi Zachariášovi, který žil v době vlády judského krále Heroda. Zachariáš byl členem jedné ze čtyřiadvaceti kněžských skupin, jejichž povinností bylo dvakrát do roka, vždy po celý týden, přisluhovat při bohoslužbách v jeruzalémském chrámu. Jeho manželka Alžběta pocházela z kněžského rodu Árónova.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
Oba byli upřímně zbožní a řídili se svědomitě všemi Božími příkazy a předpisy.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
Byli to již starší lidé a zůstali bezdětní, protože Alžběta byla neplodná.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
Jednoho dne šel Zachariáš do chrámu, aby tam splnil svoji kněžskou povinnost.
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
Tentokrát byl vylosován, aby vstoupil do svatyně a tam na oltáři pálil kadidlo.
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
Zatím se venku shromáždění lidé modlili, jak bylo v té hodině zvykem.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
Tu se knězi po pravé straně oltáře ukázala postava.
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
Zachariáš se vyděsil.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
Boží posel ho však uklidňoval: „Neboj se, Zachariáši! Přišel jsem ti oznámit, že Bůh vyslyšel tvé modlitby. Tvoje manželka porodí syna, kterému dáte jméno Jan (Bůh je milostivý).
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
Přinese ti mnoho radosti a mnozí budou vděčni, že se narodil.
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
Stane se jedním z velkých Božích mužů. Nedotkne se nikdy vína ani opojného nápoje. Duch svatý ho naplní hned od narození.
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
Mnohé z židů přivede zpět k Bohu, jejich skutečnému Pánu.
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
Svou duchovní mocí a horlivostí bude připomínat proroka Elijáše. Smíří otce se syny a vzpurným otevře oči pro pravdu. Jako královský posel připraví lidi na příchod Božího vládce.“
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
Zachariáš namítl: „Jak tomu mohu věřit? Vždyť jsem už starý a moje žena také není mladá.“
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
Anděl ho pokáral: „Já jsem Gabriel a přijímám rozkazy přímo od Boha. On sám mě poslal, abych ti vyřídil tyto radostné zprávy.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
Protože jsi však neuvěřil, budeš němý, dokud se má slova ve svůj čas nesplní.“
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
Lidé zatím venku čekali na Zachariáše a už jim bylo divné, že tak dlouho nejde.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
Když se konečně objevil, nemohl promluvit. Posunky jim dal najevo, že měl ve svatyni vidění.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
Když skončil týden jeho chrámové služby, vrátil se domů.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
Brzy na to Alžběta otěhotněla, ale tajila to před veřejností až do pátého měsíce.
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
Radovala se: „Bůh se nade mnou slitoval a sejmul ze mne pohrdání a neúctu lidí.“
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
Asi půl roku po Zachariášově vidění poslal Bůh anděla Gabriela do galilejského městečka Nazaretu
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
k dívce jménem Marie. Byla snoubenkou Josefa, který pocházel z Davidova královského rodu.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
Anděl ji oslovil: „Blahopřeji ti, Marie, Bůh ze všech žen vyvolil právě tebe k velikému úkolu!“
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
Jeho slova ji znepokojila a nechápala jejich smysl.
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
Posel pokračoval. „Neboj se, Marie. Bůh ti chce nevídaně požehnat.
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
Narodí se ti syn a dáš mu jméno Ježíš (Bůh vysvobozuje).
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
Nebude to obyčejný člověk, ale právem bude nazýván ‚Syn Nejvyššího‘.
Usedne na trůn Davidův a bude nejen vládce Izraele, ale založí království, které nikdy neskončí.“ (aiōn g165)
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
Marie namítla: „Jak se mi může narodit dítě? Vždyť nežiji s mužem!“
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
Anděl jí řekl: „Sám Stvořitel na tobě projeví svou moc. Duch svatý to způsobí, a tak tvé dítě bude svatý Boží Syn. U Boha není nic nemožného.
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
Vždyť i tvá příbuzná Alžběta, po celý život neplodná, bude mít nyní ve svém stáří syna. Již za tři měsíce se jí narodí.“
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
Marie na to řekla: „Chci přijmout, co mi Bůh ukládá. Ať se tedy stane, jak jsi řekl.“Pak anděl odešel.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
Brzy nato se Marie vydala do judských hor, do města, kde žil Zachariáš s Alžbětou.
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
Když k nim vešla a pozdravila, pocítila Alžběta, jak se její dítě živě pohnulo. V tu chvíli Alžbětu nadchl Boží Duch
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
a zvolala: „Marie, Bůh tě vyvolil mezi všemi ženami a tvůj syn bude veliký dar lidem.
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
Jaká je to pro mne čest, že mne navštívila matka mého Pána!
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
Sotva jsem zaslechla tvůj pozdrav, děťátko ve mně radostí poskočilo.
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
Jak je dobře, že jsi uvěřila Božím slibům. On je všechny splní.“
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
Nato se Marie začala modlit: „Celým srdcem chválím Pána
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
a raduji se v Bohu, svém Spasiteli.
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
Mne, nepatrné, si povšiml. Lidé ze všech národů si mne budou vděčně připomínat pro velké věci, které mi Bůh prokázal. Je mocný a svatý,
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
ale neustále se slitovává nad těmi, kteří ho ctí v kterékoliv době.
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
Vztahuje svoji mocnou ruku, aby mařil plány pyšných,
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
aby sesazoval mocné z trůnů, pozvedal ponížené,
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
sytil hladové dobrými věcmi a bohaté propouštěl s prázdnýma rukama.
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
Ujímá se svého lidu, Izraele, protože slíbil našim otcům,
Abrahamovi i jeho potomkům, že k nim bude na věky milosrdný.“ (aiōn g165)
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
Marie pobyla u Alžběty asi tři měsíce a pak se vrátila domů.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
Přišel Alžbětin čas a narodil se jí syn.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
Všichni sousedé a příbuzní se radovali, že ji Bůh tak obšťastnil.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
Sešli se osmého dne, kdy podle zákona bývali chlapci obřezáváni. Všichni předpokládali, že dítě se bude jmenovat po otci Zachariáš.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
Alžběta však chtěla, aby se jmenoval Jan.
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
Namítali: „Ale vždyť se tak ve vaší rodině nikdo nejmenoval.“
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
Žádali, aby se k tomu vyjádřil otec.
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
Ten vzal tabulku a k překvapení všech napsal: „Jeho jméno je Jan.“
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
A tehdy se jeho ústa zase otevřela a prvními slovy děkoval Bohu.
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
Užaslí sousedé pochopili, že se tu děje něco mimořádného, a zpráva o tom se roznesla po judských horách.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
Kdo ji slyšel, uvažoval, co s tím dítětem Bůh zamýšlí. Všichni viděli, že ho provází Boží moc.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
Duch svatý vnukl Zachariášovi tato prorocká slova:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
„Chvála Pánu, Bohu Izraele, že přichází svému lidu na pomoc a vysvobozuje ho.
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
Posílá nám mocného Zachránce z rodu krále Davida,
kterého již dávno ústy svých proroků ohlašoval. (aiōn g165)
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
Ten nás vytrhne z rukou nepřátel a všech, kteří nás nenávidí.
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
Dnes se Bůh láskyplně přiznává k našim otcům a ke své smlouvě s nimi.
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
Vždyť se zavázal Abrahamovi, že jednou budeme sloužit Bohu po celý život, zbaveni útlaku a strachu, očištěni a poslušni. A ty, synu, budeš prorokem Nejvyššího. Připravíš cestu Božímu Synu: Lidem budeš ohlašovat, že je přichází zachránit a odpustit jim všechna provinění. V něm k nám přichází Bůh plný slitovné lásky. Slunce spásy již vychází,
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
aby zazářilo všem, kdo žijí ve tmách a ve stínu smrti, a osvítilo nám cestu ke smíření s Bohem!“
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
Chlapec Jan se dobře rozvíjel tělesně i duševně. Později odešel na poušť, kde žil v ústraní až do chvíle, kdy vystoupil se svým poselstvím před veřejností.
