Від Луки 9
1 І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.
And he called his twelve disciples to him, and gave them power and authority over all demons, and to cure diseases:
2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
and he sent them to preach the kingdom of God, and to heal the sick.
3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.
And he said to them: Take nothing for your journey, neither staff, nor bag, nor bread, nor money; nor have two coats each.
4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.
And whatever house you enter, there remain, and thence depart.
5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.
And whoever will not receive you, when you go out of that city, shake off even the dust from your feet, for a testimony against them.
6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.
And they departed, and went through every village, preaching the gospel, and performing cures everywhere.
7 А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
And Herod the tetrarch heard of all things that were done by him; and he was perplexed, because it was said by some, that John had risen from the dead;
8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
and by some, that Elijah had appeared; and by others, that a prophet of ancient times had risen again.
9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“І він намагався побачити Його.
And Herod said: John I have beheaded: but who is this, of whom I hear such things? And he desired to see him.
10 А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.
And the apostles returned, and told him all that they had done. And he took them, and withdrew privately to a desert place, that belonged to a city called Bethsaida.
11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.
But the multitudes knew it, and followed him; and he received them, and spoke to them of the kingdom of God, and healed those who had need of healing.
12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“
And the day began to decline; and the twelve came and said to him: Send the multitude away, that they may go into the villages, and the country round about, and lodge, and find food; for we are here in a desert place.
13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві риби. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.
But he said to them: Do you give them food. They replied: We have nothing but five loaves and two fishes, unless we go and buy food for all these people.
14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.
For there were about five thousand men. And he said to his disciples: Make them recline in companies of fifty.
15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.
And they did so, and made them all recline.
16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві риби, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.
And he took the five loaves and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed them, and broke, and gave them to the disciples, to set before the multitude.
17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.
And they all ate, and were satisfied; and there was taken up what remained to them of the broken pieces, twelve baskets.
18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“
And it came to pass, as he was praying in a retired place, that his disciples were with him; and he asked them, saying: Who do the multitudes say that I am?
19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.
They answered and said: John the Immerser; but some, Elijah; and others, that some prophet of ancient times has risen again.
20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“
He said to them: But who do you say that I am? Peter answered and said: The Christ of God.
21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.
And he strictly charged them and commanded them to tell this to no one,
22 І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“
saying: The Son of man must suffer many things, and be rejected by the elders and chief priests and scribes, and be put to death, and be raised the third day.
23 А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.
And he said to them all: If any one determines to come after me, let him deny himself, and take up his cross, and follow me.
24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.
For whoever will save his life, shall lose it; but whoever will lose his life for my sake, shall save it.
25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?
For what will it profit a man, if he gain the whole world, and destroy himself, or be lost?
26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.
For whoever will be ashamed of me and my words, of him will the Son of man be ashamed, when he comes in his own glory; and that of the Father, and of the holy angels.
27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.
But I say to you, of a truth, there are some of these who stand here that shall not taste of death till they see the kingdom of God.
28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.
And it came to pass, about eight days after these words, that he took Peter and John and James, and went up into a mountain to pray.
29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.
And as he prayed, the appearance of his face was changed, and his raiment became white and glittering.
30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,
And, behold, two men conversed with him, who were Moses and Elijah;
31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.
they appeared in glory, and spoke of his departure, which he was about to accomplish in Jerusalem.
32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.
And Peter and those who were with him were heavy with sleep; but having fully awakened, they saw his glory, and the two men that stood with him.
33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“Він не знав, що говорить...
And it came to pass, that, as they were withdrawing from him, Peter said to Jesus: Master, it is good for us to be here; let us make three tents, one for thee, one for Moses, and one for. Elijah, not knowing what he said.
34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.
While he was saying these things, there came a cloud, and it overshadowed them; and they were afraid as those men entered the cloud.
35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“
And there came a voice from the cloud, saying: This is my beloved Son; hear him.
36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.
And when the voice was past, Jesus was found alone. And they kept it secret, and told no one, in those days, any of the things which they had seen.
37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.
And it came to pass, that, on the next day, when they had come down from the mountain, a great multitude met him.
38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!
And, behold, a man from the multitude cried out, saying: Teacher, I beseech thee, look upon my son, for he is my only child;
39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.
and, behold, a spirit seizes him, and he suddenly cries out, and it throws him into convulsions, and causes him to foam, and after depriving him of strength, hardly departs from him.
40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.
And I entreated thy disciples to cast it out; but they were not able.
41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“
And Jesus answering, said: O unbelieving and perverse generation, how long shall I be with you and bear with you! Bring your son hither.
42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.
And while he was coming, the demon cast him to the ground, and threw him into convulsions; but Jesus rebuked the unclean spirit, and restored the child to health, and gave him back to his father.
43 І всі дивувалися ве́личі Божій!
And they were all amazed at the mighty power of God. And while they were all wondering at every thing that Jesus did, he said to his disciples:
44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.
Let these words sink into your ears; for the Son of man is about to be delivered into the hands of men.
45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.
But they did not understand this saying, and it was concealed from them, that they might not understand it; and they were afraid to ask him about this saying.
46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
And there arose a contention among them, which of them should be greatest.
47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
But Jesus perceived the thought of their heart, and he took a little child, and made it stand by him,
48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“
and said to them: Whoever will receive this little child on my account, receives me; and whoever will receive me, receives him that sent me. For he that is least among you all, the same shall be great.
49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.
And John answered and said: Master, we saw a certain one casting out demons in thy name; and we forbade him, because he does not follow with us.
50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“
And Jesus said to him: Forbid him not; for whoever is not against us, is for us.
51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
And it came to pass, as the time for him to be taken up into heaven had fully come, that he set his face steadfastly to go up to Jerusalem.
52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.
And he sent messengers before his face; and they went, and entered a village of the Samaritans, to prepare for him.
53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.
And they did not receive him, because his face was turned toward Jerusalem.
54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“їх, як і Ілля був зробив“.
And when his disciples James and John saw this, they said: Lord, is it thy will that we command fire to come down from heaven and destroy them, even as Elijah did?
55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.
But he turned and rebuked them, and said: You know not of what spirit you are.
56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“І пішли вони в інше село.
And they went to another village.
57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.
And it came to pass, as they were going on their journey, that a certain man said to him: Lord, I will follow thee wherever thou shalt go.
58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“
And Jesus said to him: The foxes have dens, and the birds of the air have roosts, but the Son of man has not where to lay his head.
59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.
And he said to another: Follow me. But he replied: Lord, permit me first to go and bury my father.
60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.
Jesus said: Let the dead bury their own dead; but do you go and publish abroad the kingdom of God.
61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.
And another said: I will follow thee, Lord; but first permit me to take leave of those at home.
62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“
Jesus said to him: No one that puts his hand to the plow, and looks back, is fit for the kingdom of God.
