Від Луки 7
1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.
ⲁ̅ⲧⲁϥⲟⲩⲱ ⲇⲉ ⲉϥϫⲱⲕ ⳿ⲛⲛⲉϥⲥⲁϫⲓ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲛⲉⲛⲙⲁϣϫ ⳿ⲙⲡⲓⲗⲁⲟⲥ ⲁϥ⳿ⲓ ⳿ⲉϧⲟⲩⲛ ⳿ⲉⲕⲁⲫⲁⲣⲛⲁⲟⲩⲙ.
2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.
ⲃ̅ⲟⲩ⳿ⲉⲕⲁⲧⲟⲛⲧⲁⲣⲭⲟⲥ ⲇⲉ ϥⲙⲟⲕϩ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲉϥⲃⲱⲕ ⲛⲁϥⲛⲁⲙⲟⲩ ⲡⲉ ⲫⲏⲉⲧⲁϥⲧⲁⲓⲏⲟⲩⲧ ⳿ⲛⲧⲟⲧϥ.
3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.
ⲅ̅ⲉⲧⲁϥⲥⲱⲧⲉⲙ ⲇⲉ ⲉⲑⲃⲉ Ⲓⲏ̅ⲥ̅ ⲁϥⲟⲩⲱⲣⲡ ϩⲁⲣⲟϥ ⲛϩⲁⲛ⳿ⲡⲣⲉⲥⲃⲩⲧⲉⲣⲟⲥ ⳿ⲛⲧⲉ ⲛⲓⲓⲟⲩⲇⲁⲓ ⲉϥϯϩⲟ ⳿ⲉⲣⲟϥ ϩⲟⲡⲱⲥ ⳿ⲛⲧⲉϥ⳿ⲓ ⳿ⲛⲧⲉϥⲧⲟⲩϫⲉ ⲡⲉϥⲃⲱⲕ.
4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
ⲇ̅⳿ⲛⲑⲱⲟⲩ ⲇⲉ ⲉⲧⲁⲩ⳿ⲓ ϩⲁ Ⲓⲏ̅ⲥ̅ ⲁⲩϯϩⲟ ⳿ⲉⲣⲟϥ ⲥⲡⲟⲩⲇⲉⲱⲥ ⲉⲩϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⳿ϥⲉⲙ⳿ⲡϣⲁ ⳿ⲛϫⲉ ⲫⲏⲉⲧⲉⲕⲛⲁⲉⲣ ⲫⲁⲓ ⲛⲁϥ.
5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.
ⲉ̅⳿ϥⲙⲉⲓ ⲅⲁⲣ ⳿ⲙⲡⲉⲛⲉⲑⲛⲟⲥ ⲟⲩⲟϩ ϯⲥⲩⲛⲁⲅⲱⲅⲏ ⳿ⲛⲑⲟϥ ⲁϥⲕⲟⲧⲥ ⲁⲛ.
6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.
ⲋ̅Ⲓⲏ̅ⲥ̅ ⲇⲉ ⲛⲁϥⲙⲟϣⲓ ⲛⲉⲙⲱⲟⲩ ⲡⲉ ϩⲏⲇⲏ ⲇⲉ ⲉϥⲟⲩⲏⲟⲩ ⳿ⲙⲡⲓⲏⲓ ⲁⲛ ⲁϥⲟⲩⲱⲣⲡ ϩⲁⲣⲟϥ ⳿ⲛϩⲁⲛ⳿ϣⲫⲏⲣ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲓ⳿ⲉⲕⲁⲧⲟⲛⲧⲁⲣⲭⲟⲥ ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲁϥ ϫⲉ Ⲡ⳪ ⳿ⲙⲡⲉⲣϯ ϧⲓⲥⲓ ⲛⲁⲕ ϯ⳿ⲙ⳿ⲡϣⲁ ⲅⲁⲣ ⲁⲛ ϩⲓⲛⲁ ⳿ⲛⲧⲉⲕ⳿ⲓ ⳿ⲉϧⲟⲩⲛ ϧⲁ ⳿ⲑⲟⲩⲁϩⲥⲟⲓ ⳿ⲙⲡⲁⲏⲓ.
7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.
ⲍ̅ⲉⲑⲃⲉⲫⲁⲓ ⲟⲩⲇⲉ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ⳿ⲙⲡⲓⲁⲓⲧ ⲛⲉⲙ⳿ⲡϣⲁ ⳿ⲛ⳿ⲓ ϣⲁⲣⲟⲕ ⲁⲗⲗⲁ ⳿ⲁϫⲟⲥ ϧⲉⲛ ⳿ⲡⲥⲁϫⲓ ⲟⲩⲟϩ ⳿ϥⲛⲁⲟⲩϫⲁⲓ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲁ⳿ⲁⲗⲟⲩ.
8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.
ⲏ̅ⲕⲉ ⲅⲁⲣ ⳿ⲁⲛⲟⲕ ⲟⲩⲣⲱⲙⲓ ϩⲱ ⲉⲩⲉⲣⲧⲁⲥⲥⲓⲛ ⳿ⲙⲙⲟϥ ϧⲁ ⲩⲉⲣϣⲓϣⲓ ⳿ⲉⲟⲩⲟⲛ ϩⲁⲛⲙⲁⲧⲟⲓ ϧⲁⲣⲁⲧ ⲟⲩⲟϩ ϯϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⳿ⲙⲫⲁⲓ ϫⲉ ⲙⲁϣⲉ ⲛⲁⲕ ϣⲁϥϣⲉ ⲛⲁϥ ⲕⲉⲟⲩⲁⲓ ⲇⲉ ⳿ⲁⲙⲟⲩ ⲟⲩⲟϩ ϣⲁϥ⳿ⲓ ⲟⲩⲟϩ ⲡⲁⲃⲱⲕ ⲉ ⲁⲣⲓ ⲫⲁⲓ ⲟⲩⲟϩ ϣⲁϥⲁⲓϥ.
9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“
ⲑ̅ⲉⲧⲁϥⲥⲱⲧⲉⲙ ⲇⲉ ⳿ⲉⲛⲁⲓ ⳿ⲛϫⲉ Ⲓⲏ̅ⲥ̅ ⲁϥⲉⲣ⳿ϣⲫⲏ ⲣⲓ ⳿ⲙⲙⲟϥ ⲟⲩⲟϩ ⲉⲧⲁϥⲫⲟⲛϩϥ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ ϯϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲱⲧⲉⲛ ⲉ ⲟⲩⲇⲉ ϧⲉⲛ ⲡⲓⲥ̅ⲗ̅ ⲧⲏⲣϥ ⳿ⲙⲡⲓϫⲉⲙ ⲟⲩⲛⲁϩϯ ⳿ⲛⲧⲁⲓⲙⲁⲓⲏ.
10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
ⲓ̅ⲟⲩⲟϩ ⲉⲧⲁⲩⲕⲟⲧⲟⲩ ⳿ⲉⲡⲓⲏⲓ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲏⲉⲧⲁⲩⲟⲩⲟⲣⲡⲟⲩ ⲁⲩϫⲓⲙⲓ ⳿ⲙⲡⲓⲃⲱⲕ ⲉⲁϥⲟⲩϫⲁⲓ.
11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.
ⲓ̅ⲁ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁⲥϣⲱⲡⲓ ⳿ⲉⲡⲉϥⲣⲁⲥϯ ⲁϥϣⲉ ⲛⲁϥ ⳿ⲉⲟⲩⲃⲁⲕⲓ ⲉⲩⲙⲟⲩϯ ⳿ⲉⲣⲟⲥ ϫⲉ ⲛⲁⲓⲛ ⲟⲩⲟϩ ⲛⲁⲩⲙⲟϣⲓ ⲛⲉⲙⲁϥ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲉϥⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ ⲉⲙ ⲟⲩⲛⲓϣϯ ⳿ⲙⲙⲏϣ.
12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.
ⲓ̅ⲃ̅ϩⲱⲥⲇⲉ ⲉⲧⲁϥϧⲱⲛⲧ ⳿ⲉϯⲡⲩⲗⲏ ⳿ⲛⲧⲉ ϯⲃⲁⲕⲓ ϩⲏⲡⲡⲉ ⲛⲁⲩⲱⲗⲓ ⳿ⲛⲟⲩⲁⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲉⲁϥⲙⲟⲩ ⳿ⲉⲟⲩϣⲏⲣⲓ ⳿ⲙⲙⲁⲩⲁⲧϥ ⲡⲉ ⲛⲧⲉ ⲧⲉϥⲙⲁⲩ ⲟⲩⲟϩ ⲑⲁⲓ ⲛⲉ ⲟⲩⲭⲏⲣⲁ ⲧⲉ ⲟⲩⲟϩ ⲛⲉ ⲟⲩⲟⲛ ⲟⲩⲙⲏϣ ⲉϥⲟϣ ⳿ⲛⲧⲉ ϯⲃⲁⲕⲓ ⲛⲉⲙⲁⲥ ⲡⲉ.
13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“
ⲓ̅ⲅ̅ⲟⲩⲟϩ ⲉⲧⲁϥⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲣⲟⲥ ⳿ⲛϫⲉ Ⲓⲏ̅ⲥ̅ ϥϣⲉⲛϩⲏ ⲧ ϧⲁⲣⲟⲥ ⲟⲩⲟϩ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲥ ϫⲉ ⳿ⲙⲡⲉⲣⲣⲓⲙⲓ.
14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“
ⲓ̅ⲇ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁϥ⳿ⲓ ⲁϥϭⲓ ⲛⲉⲙ ϯ⳿ⲥⲗⲏ ⲛⲏ ⲇⲉ ⲉⲧϥⲁⲓ ⲁⲩⲟϩⲓ ⳿ⲉⲣⲁⲧⲟⲩ ⲟⲩⲟϩ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ ⲡⲓϧⲉⲗϣ⳿ⲓⲣⲓ ⳿ⲛⲑⲟⲕ ⲡⲉϯϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲁⲕ ⲧⲱⲛⲕ.
15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
ⲓ̅ⲉ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁϥϩⲉⲙⲥⲓ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲓⲣⲉϥⲙⲱⲟⲩⲧ ⲟⲩⲟϩ ⲁϥⲉⲣϩⲏⲧⲥ ⳿ⲛⲥⲁϫⲓ ⲟⲩⲟϩ ⲁϥⲧⲏⲓϥ ⳿ⲛⲧⲉϥⲙⲁⲩ.
16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“
ⲓ̅ⲋ̅ⲟⲩϩⲟϯ ⲇⲉ ⲁⲥϭⲓ ⳿ⲛⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲃⲉⲛ ⲟⲩⲟϩ ⲛⲁⲩϯⲱⲟⲩ ⳿ⲙⲫϯ ⲉⲩϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲟⲩⲛⲓϣϯ ⳿ⲙ⳿ⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲏⲥ ⲁϥⲧⲱⲛϥ ⳿ⲛϧⲏⲧⲉⲛ ⲟⲩⲟϩ ϫⲉ ⲁ ⲫϯ ϫⲉⲙ⳿ⲡϣⲓⲛⲓ ⳿ⲙⲡⲉϥⲗⲁⲟⲥ.
17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.
ⲓ̅ⲍ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁϥ⳿ⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲓⲥⲁϫⲓ ⲉⲑⲃⲏⲧϥ ϧⲉⲛ ϯⲓⲟⲩⲇⲉ⳿ⲁ ⲧⲏⲣⲥ ⲛⲉⲙ ϯⲡⲉⲣⲓ ⲭⲱⲣⲟⲥ ⲧⲏⲣⲥ.
18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,
ⲓ̅ⲏ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁⲩⲧⲁⲙⲉ ⲓⲱⲁⲛⲛⲏⲥ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲉϥⲙⲁⲑⲏ ⲧⲏⲥ ⲉⲑⲃⲉ ⲛⲁⲓ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲟⲩⲟϩ ⲉⲧⲁϥⲙⲟⲩϯ ⳿ⲉⲃ̅ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲛⲉϥⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ.
19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
ⲓ̅ⲑ̅ϥⲟⲩⲟⲣⲡⲟⲩ ϩⲁ Ⲡ⳪ ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⳿ⲛⲑⲟⲕ ⲡⲉⲑⲛⲏⲟⲩ ϣⲁⲛ ⳿ⲛⲧⲉⲛϫⲟⲩϣⲧ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲁϫⲱϥ ⳿ⲛⲕⲉⲟⲩⲁⲓ.
20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
ⲕ̅⳿ⲉⲧⲁⲩ⳿ⲓ ⲇⲉ ϩⲁⲣⲟϥ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲓⲣⲱⲙⲓ ⲡⲉϫⲱⲟⲩ ϫⲉ ⲓⲱⲁⲛⲛⲏⲥ ⲡⲓⲣⲉϥϯⲱⲙⲥ ⲁϥⲟⲩⲟⲣⲡⲧⲉⲛ ϩⲁⲣⲟⲕ ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⳿ⲛⲑⲟⲕ ⲡⲉ ⲫⲏⲉⲑⲛⲏⲟⲩ ϣⲁⲛ ⳿ⲛⲧⲉⲛϫⲟⲩϣⲧ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲁϫⲱϥ ⲛⲕⲉⲟⲩⲁⲓ.
21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.
ⲕ̅ⲁ̅ϧⲉⲛ ϯⲟⲩⲛⲟⲩ ⳿ⲉⲧⲉ⳿ⲙⲙⲁⲩ ⲁϥⲉⲣⲫⲁϧⲣⲓ ⳿ⲉϩⲁⲛⲙⲏϣ ⲛⲉⲙ ϩⲁⲛⲙⲁⲥⲧⲅⲅⲟⲥ ⲛⲉⲙ ϩⲁⲛⲡ̅ⲛ̅ⲁ̅ ⲉⲩϩⲱⲟⲩ ⲟⲩⲟϩ ⲟⲩⲙⲏϣ ⳿ⲙⲃⲉⲗⲗⲉ ⲁϥⲉⲣ⳿ϩⲙⲟⲧ ⲛⲱⲟⲩ ⳿ⲙⲡⲓⲛⲁⲩ ⳿ⲙⲃⲟⲗ.
22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.
ⲕ̅ⲃ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁϥⲉⲣⲟⲩ⳿ⲱ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲱⲟⲩ ϫⲉ ⲙⲁϣⲉ ⲛⲱⲧⲉⲛ ⲙⲁⲧⲁⲙⲉ ⲓⲱⲁⲛⲛⲏⲥ ⳿ⲉⲛⲏ⳿ⲉⲧⲁⲣⲉⲧⲉⲛⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲣⲱⲟⲩ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲉⲧⲁⲣⲉⲧⲉⲛⲥⲟⲑⲙⲟⲩ ⲛⲓⲃⲉⲗⲗⲉⲩ ⲥⲉⲛⲁⲩ ⳿ⲙⲃⲟⲗ ⲛⲓϭⲁⲗⲉⲩ ⲥⲉⲙⲟϣⲓ ⲛⲓⲕⲁⲕⲥⲉϩⲧ ⲥⲉⲧⲟⲩⲃⲏⲟⲩⲧ ⲛⲓⲕⲟⲩⲣ ⲉⲥⲱⲧⲉⲙ ⲛⲓⲣⲉϥⲙⲱⲟⲩⲧ ⲥⲉⲧⲱⲟⲩⲛⲟⲩ ⲛⲓϩⲏⲕⲓ ⲥⲉϩⲓϣⲉⲛⲛⲟⲩϥⲓ ⲛⲱⲟⲩ.
23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“
ⲕ̅ⲅ̅ⲟⲩⲟϩ ⲱⲟⲩⲛⲓⲁⲧϥ ⳿ⲙⲫⲏⲉⲧⲉ⳿ⲛ⳿ϥⲛⲁⲉⲣ⳿ⲥⲕⲁⲛⲇⲁⲗⲓⲍⲉⲥⲑⲉ ⲁⲛ ⲛϧⲏⲧ.
24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?
ⲕ̅ⲇ̅ⲉⲧⲁⲩϣⲉ ⲛⲱⲟⲩ ⲇⲉ ⳿ⲛϫⲉ ⲛⲓⲣⲉⲙ⳿ⲛϩⲱⲃ ⳿ⲛⲧⲉ ⲓⲱⲁⲛⲛⲏⲥ ⲁϥⲉⲣϩⲏⲧⲥ ⳿ⲛϫⲟⲥ ⳿ⲛⲛⲓⲙⲏϣ ⲉⲑⲃⲉ ⲓⲱⲁⲛⲛⲏⲥ ϫⲉ ⲉⲧⲁⲣⲉⲧⲉⲛ⳿ⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⲉ⳿ⲡϣⲁϥⲉ ⳿ⲉⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲟⲩ ⳿ⲉⲟⲩⲕⲁϣ ⲉⲩⲕⲓⲙ ⳿ⲉⲣⲟϥ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲉⲛ ⲟⲩⲑⲏⲟⲩ.
25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.
ⲕ̅ⲉ̅ⲁⲗⲗⲁ ⲉⲧⲁⲣⲉⲧⲉⲛ⳿ⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲉⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲟⲩ ⳿ⲉⲟⲩⲣⲱⲙⲓ ⳿ⲉⲟⲩⲟⲛ ⲁⲛϩⲉⲃⲥⲱ ⲩϫⲏⲛ ⲧⲟⲓ ϩⲓⲱⲧϥ ϩⲏⲡⲡⲉ ⲓⲥ ⲛⲁ ⲛⲓ⳿ϩⲃⲱⲥ ⳿ⲛⲧⲉ ⳿ⲡⲱⲟⲩ ⲛⲉⲙ ⳿ⲡⲟⲩⲛⲟϥ ⲥⲉⲭⲏ ϧⲉⲛ ⳿ⲡⲏⲓ ⳿ⲛⲛⲓⲟⲩⲣⲱⲟⲩ.
26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.
ⲕ̅ⲋ̅ⲁⲗⲗⲁ ⲉⲧⲁⲣⲉⲧⲉⲛ⳿ⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲉⲛⲁⲩ ⲉⲟⲩ ⳿ⲉⲟⲩ⳿ⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲏⲥ ⲁϩⲁ ϯϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲱⲧⲉⲛ ϫⲉ ⲟⲩϩⲟⲩ⳿ⲟ ⳿ⲉⲟⲩ⳿ⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲏⲥ.
27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“
ⲕ̅ⲍ̅ⲫⲁⲓ ⲡⲉ ⲫⲏⲉⲧ⳿ⲥϧⲏⲟⲩⲧ ⲉⲑⲃⲏⲧϥ ϫⲉ ϩⲏⲡⲡⲉ ⲛⲁⲟⲩⲟⲣⲡ ⳿ⲙ⳿ⲡⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ϧⲁ⳿ⲧϩⲏ ⳿ⲙⲡⲉⲕϩⲟ ⲫⲏⲉⲑⲛⲁⲥⲟⲃϯ ⳿ⲙⲡⲉⲕⲙⲱⲓⲧ ⳿ⲙⲡⲉⲕ⳿ⲙⲑⲟ.
28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.
ⲕ̅ⲏ̅ϯϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲱⲧⲉⲛ ϫⲉ ϧⲉⲛ ⳿ⲡϫⲓⲛⲙⲓⲥⲓ ⳿ⲛⲧⲉ ⲓϩⲓ⳿ⲟⲙⲓ ⳿ⲙⲙⲟⲛ ⳿ϩⲗⲓ ⲛⲁⲁϥ ⳿ⲉⲓⲱⲁⲛⲛⲏ ⲥ ⲡⲓⲕⲟⲩϫⲓ ⲇⲉ ⳿ⲉⲣⲟϥ ϧⲉⲛ ϯⲙⲉⲧⲟⲩⲣⲟ ⳿ⲛⲧⲉ ⲛⲓⲫⲏⲟⲩ⳿ⲓ ⲟⲩⲛⲓϣϯ ⳿ⲉⲣⲟϥ ⲡⲉ.
29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.
ⲕ̅ⲑ̅ⲟⲩⲟϩ ⲡⲓⲗⲁⲟⲥ ⲧⲏⲣϥ ⲉⲙ ⲛⲓⲧⲉⲗⲱⲛⲏ ⲥ ⲁⲩ⳿ⲑⲙⲁⲓ⳿ⲉ ⲫϯ ⲉⲧⲁⲩϭⲓⲱⲙⲥ ϧⲉⲛ ⲡⲓⲱⲙⲥ ⳿ⲛⲓⲱⲁⲛⲛⲏⲥ.
30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.
ⲗ̅ⲛⲓⲫⲁⲣⲓⲥⲉⲟⲥ ⲇⲉ ⲛⲉⲙ ⲛⲓⲛⲟⲙⲓⲕⲟⲥ ⲁⲩⲉⲣⲁⲑⲉⲧⲓⲛ ⳿ⲙⲡⲓⲥⲟϭⲛⲓ ⲛⲧⲉ ⲫϯ ⳿ⲛ⳿ϧⲣⲏⲓ ⳿ⲛϧⲏ ⲧⲟⲩ ⳿ⲙⲡⲟⲩϭⲓⲱⲙⲥ ⳿ⲛⲧⲟⲧϥ.
31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?
ⲗ̅ⲁ̅ⲁⲓⲛⲁⲧⲉⲛⲑⲱⲛⲧ ⲉⲛⲓⲣⲱⲙⲓ ⳿ⲛⲧⲉ ⲡⲁⲓϫⲱⲟⲩ ⳿ⲉⲟⲩ ⲟⲩⲟϩ ⲟⲩ ⲡⲉ ⳿ⲉⲧⲟⲩ⳿ⲟⲛⲓ ⳿ⲙⲙⲟϥ.
32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.
ⲗ̅ⲃ̅ⲥⲉ⳿ⲟⲛⲓ ⳿ⲛϩⲁⲛ⳿ⲁⲗⲱⲟⲩ⳿ⲓ ⲛⲏⲉⲧϩⲉⲙⲥⲓ ϧⲉⲛ ⲟⲩⲁⲅⲟⲣⲁ ⲟⲩⲟϩ ⲉⲩⲙⲟⲩϯ ⲟⲩⲃⲉ ⲛⲟⲩⲉⲣⲏ ⲟⲩ ⲉⲩϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲁⲛϫⲱ ⳿ⲉⲣⲱⲧⲉⲛ ⲟⲩⲟϩ ⲙⲡⲉⲧⲉⲛϭⲟⲥϫⲉⲥ ⲁⲛⲉⲣϩⲏⲃⲓ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲙⲡⲉⲧⲉⲛⲣⲓⲙⲓ.
33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.
ⲗ̅ⲅ̅ⲁϥ⳿ⲓ ⲅⲁⲣ ⳿ⲛϫⲉ ⲓⲱⲁⲛⲛⲏⲥ ⲡⲓⲣⲉϥϯⲱⲙⲥ ⲉϥⲟⲩⲉⲙ ⲱⲓⲕ ⲁⲛ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲛ⳿ϥⲥⲉ ⲏⲣⲡ ⲁⲛ ⲟⲩⲟϩ ⲧⲉⲧⲉⲛϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲟⲩⲟⲛ ⲟⲩⲇⲉⲙⲱⲛ ⲛⲉⲙⲁϥ.
34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.
ⲗ̅ⲇ̅ⲁϥ⳿ⲓ ⲇⲉ ⳿ⲛϫⲉ ⳿ⲡϣⲏⲣⲓ ⳿ⲙ⳿ⲫⲣⲱⲙⲓ ⲉϥⲟⲩⲱⲙ ⲟⲩⲟϩ ⲉϥⲥⲱ ⲟⲩⲟϩ ⲧⲉⲧⲉⲛϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϩⲏⲡⲡⲉ ⲓⲥ ⲟⲩⲣⲱⲙⲓ ⳿ⲛⲣⲉϥⲟⲩⲱⲙ ⲟⲩⲟϩ ⳿ⲛⲥⲁⲩ ⲏⲣⲡ ⲉϥⲟⲓ ⳿ⲛ⳿ϣⲫⲏⲣ ⳿ⲉⲛⲓⲧⲉⲗⲱⲛⲏⲥ ⲛⲉⲙ ⲛⲓⲣⲉϥⲉⲣⲛⲟⲃⲓ.
35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.
ⲗ̅ⲉ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁⲥ⳿ⲑⲙⲁⲓⲟ ⳿ⲛϫⲉ ϯⲥⲟⲫⲓ⳿ⲁ ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲛⲉⲥϣⲏⲣⲓ ⲧⲏⲣⲟⲩ.
36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
ⲗ̅ⲋ̅ⲛⲁⲩϯϩⲟ ⳿ⲉⲣⲟϥ ⲡⲉ ⳿ⲛϫⲉ ⲟⲩⲁⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲛⲓⲫⲁⲣⲓⲥⲉⲟⲥ ϩⲓⲛⲁ ⳿ⲛⲧⲉϥⲟⲩⲱⲙ ⲛⲉⲙⲁϥ ⲟⲩⲟϩ ⲉⲧⲁϥϣⲉ ⲉϧⲟⲩⲛ ⳿ⲉ⳿ⲡⲏⲓ ⳿ⲙⲡⲓⲫⲁⲣⲓⲥⲉⲟⲥ ⲁϥⲣⲱⲧⲉⲃ.
37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,
ⲗ̅ⲍ̅ⲟⲩⲟϩ ϩⲏⲡⲡⲉ ⲓⲥ ⲟⲩ⳿ⲥϩⲓⲙⲓ ⲛⲁⲥⲟⲓ ⳿ⲛⲣⲉϥⲉⲣⲛⲟⲃⲓ ϧⲉⲛ ϯⲃⲁⲕⲓ ⲟⲩⲟϩ ⲉⲧⲁⲥ⳿ⲉⲙⲓ ϫⲉ ⳿ϥⲣⲟⲧⲉⲃ ϧⲉⲛ ⲡⲏⲓ ⳿ⲙⲡⲓⲫⲁⲣⲓⲥⲉⲟⲥ ⲁⲥϭⲓ ⳿ⲛⲟⲩ⳿ⲁⲗⲁⲃⲁⲥⲧⲣⲟⲛ ⳿ⲛⲥⲟϫⲉⲛ.
38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.
ⲗ̅ⲏ̅ⲟⲩⲟϩ ⲉⲧⲁⲥⲟϩⲓ ⳿ⲉⲣⲁⲧⲥ ⲥⲁⲫⲁϩⲟⲩ ϧⲁⲣⲁⲧⲟⲩ ⳿ⲛⲛⲉϥϭⲁⲗⲁⲩϫ ⲉⲥⲣⲓⲙⲓ ⲥⲉⲣϩⲏⲧⲥ ⳿ⲛϩⲱⲣⲡ ⳿ⲛⲛⲉϥϭⲁⲗⲁⲩϫ ϧⲉⲛ ⲛⲉⲥⲉⲣⲙⲱⲟⲩ⳿ⲓ ⲟⲩⲟϩ ⲁⲥϥⲟⲧⲟⲩ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲡⲓϥⲱⲓ ⳿ⲛⲧⲉ ⲧⲉⲥ⳿ⲁⲫⲉ ⲟⲩⲟϩ ⲛⲁⲥϯⲫⲓ ⳿ⲉⲛⲉϥϭⲁⲗⲁⲩϫ ⲥⲑⲱϩⲥ ⳿ⲙⲙⲱⲟⲩ ⳿ⲙⲡⲓⲥⲟϫⲉⲛ.
39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“
ⲗ̅ⲑ̅ⲉⲧⲁϥⲛⲁⲩ ⲇⲉ ⳿ⲛϫⲉ ⲡⲓⲫⲁⲣⲓⲥⲉⲟⲥ ⲉⲧⲁϥⲑⲁϩⲙⲉϥ ⲡⲉϫⲁϥ ⳿ⲛ⳿ϧⲣⲏⲓ ⳿ⲛϧⲏⲧϥ ⲉϥϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲉⲛⲉ ⲩ⳿ⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲏⲥ ⲡⲉ ⲫⲁⲓ ⲛⲁϥⲛⲁ⳿ⲉⲙⲓ ϫⲉ ⲟⲩ ⲧⲉ ⲟⲩⲟϩ ϫⲉ ⲟⲩ ⲁϣ ⳿ⲛⲣⲏϯ ⲧⲉ ⲧⲁⲓ⳿ⲥϩⲓⲙⲓ ⲉⲧⲁⲥϭⲓ ⲛⲉⲙⲁϥ ϫⲉ ⲟⲩⲣⲉϥⲉⲣⲛⲟⲃⲓ ⲧⲉ.
40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.
ⲙ̅ⲟⲩⲟϩ ϥⲉⲣⲟⲩⲱ ⳿ⲛϫⲉ Ⲓⲏ̅ⲥ̅ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲥⲓⲙⲱⲛ ⲟⲩⲟⲛ ⳿ⲛⲧⲏⲓ ⳿ⲛⲟⲩⲥⲁϫⲓ ⳿ⲉϫⲟϥ ⲛⲁⲕ ⳿ⲛⲑⲟϥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ ⳿ⲫⲣⲉϥϯ⳿ⲥⲃⲱ ⳿ⲁϫⲟϥ.
41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.
ⲙ̅ⲁ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲇⲉ ⲉ ⲉ ⲟⲩⲟⲛ ⳿ⲭⲣⲉⲱⲥⲧⲏⲥ ⲃ̅ ⳿ⲉⲟⲩⲟⲛⲧⲉ ⲟⲩⲇⲁⲛⲓⲥⲧⲏⲥ ⳿ⲉⲣⲱⲟⲩ ⲡⲓⲟⲩⲁⲓ ⲛⲉ ⲟⲩⲟⲛ ⲫ̅ ⳿ⲛⲥⲁⲑⲉⲣⲓ ⳿ⲉⲣⲟϥ ⲡⲓⲕⲉⲟⲩⲁⲓ ⲇⲉ ⲛⲉ ⲟⲩⲟⲛ ⲛ̅ ⳿ⲉⲣⲟϥ.
42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“
ⲙ̅ⲃ̅⳿ⲙⲙⲟⲛ ⲛⲧⲱⲟⲩ ⲇⲉ ⳿ⲙⲙⲁⲩ ⲉⲑⲣⲟⲩⲧⲟⲃⲟⲩ ⲁϥⲭⲁⲩ ⲛⲱⲟⲩ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲙ⳿ⲡⲃ̅ ⳿ⲛ⳿ϩⲙⲟⲧ ⲛⲓⲙ ⲟⲩⲛ ⳿ⲛϧⲏⲧⲟⲩ ⲉⲑⲛⲁⲙⲉⲛⲣⲓⲧϥ ⳿ⲛϩⲟⲩ⳿ⲟ.
43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.
ⲙ̅ⲅ̅ⲁϥⲉⲣⲟⲩⲱ ⳿ⲛϫⲉ ⲓⲙⲱⲛ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ ϯⲙⲉⲩⲓ ϫⲉ ⲫⲏⲉⲧⲁϥⲭⲁ ⲡⲓϩⲟⲩ⳿ⲟ ⲛⲁϥ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⳿ⲛ⳿ϩⲙⲟⲧ ⳿ⲛⲑⲟϥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ ⲁⲕϯϩⲁⲡ ϧⲉⲛ ⲟⲩⲥⲱⲟⲩⲧⲉⲛ.
44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.
ⲙ̅ⲇ̅ⲟⲩⲟϩ ⲧⲁϥⲫⲟⲛϩϥ ⳿ⲉϯ⳿ⲥϩⲓⲙⲓ ⲡⲉϫⲁϥ ⳿ⲛⲥⲓⲙⲱⲛ ϫⲉ ⳿ⲭⲛⲁⲩ ⳿ⲉⲧⲁⲓ⳿ⲥϩⲓⲙⲓ ⲁⲓ⳿ⲓ ⳿ⲉϧⲟⲩⲛ ⳿ⲉⲡⲉⲕⲏⲓ ⳿ⲙⲡⲉⲕϯ ⳿ⲛⲟⲩⲙⲱⲟⲩ ⳿ⲉⲛⲁϭⲁⲗⲁⲩϫ ⲑⲁⲓ ⲉ ⳿ⲛⲑⲟⲥ ⲁⲥϩⲱⲣⲡ ⲛⲛⲁϭⲁⲗⲁⲩϫ ϧⲉⲛ ⲛⲉⲥⲉⲣⲙⲱⲟⲩ⳿ⲓ ⲟⲩⲟϩ ⲁⲥϥⲟⲧⲟⲩ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϧⲉⲛ ⲛⲉⲥϥⲱⲓ.
45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.
ⲙ̅ⲉ̅⳿ⲙⲡⲉⲕϯ ⳿ⲛⲟⲩⲫⲓ ⳿ⲉⲣⲱⲓ ⲑⲁⲓ ⲇⲉ ⳿ⲛⲑⲟⲥ ⲓⲥϫⲉⲛ ⲉⲧⲁⲓ⳿ⲓ ⳿ⲉϧⲟⲩⲛ ⲙⲡⲉⲥⲭⲁⲧⲟⲧⲥ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲥϯⲫⲓ ⳿ⲉⲛⲁϭⲁⲗⲁⲩϫ.
46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.
ⲙ̅ⲋ̅⳿ⲙⲡⲉⲕⲑⲱϩⲥ ⳿ⲛⲧⲁ⳿ⲁⲫⲉ ⳿ⲛⲟⲩⲛⲉϩ ⲑⲁⲓ ⲇⲉ ⳿ⲛⲑⲟⲥ ⲁⲥⲑⲱϩⲥ ⳿ⲛⲛⲁϭⲁⲗⲁⲩϫ ⳿ⲛⲟⲩⲥⲟϫⲉⲛ.
47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.
ⲙ̅ⲍ̅ⲉⲑⲃⲉⲫⲁⲓ ϯϫⲱ ⳿ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲁⲕ ϫⲉ ⲛⲉⲥⲛⲟⲃⲓ ⲉⲧⲟϣ ⲥⲉⲭⲏ ⲛⲁⲥ ⳿ⲉⲃⲟⲗ ϫⲉ ⲁⲥⲉⲣⲁⲅⲁⲡⲁⲛ ⳿ⲉⲙⲁϣⲱ ⲫⲏ ⲅⲁⲣ ⳿ⲉϣⲁⲩⲭⲁ ⲟⲩⲕⲟⲩϫⲓ ⲛⲁϥ ⲉⲃⲟⲗ ϣⲁϥⲉⲣⲁⲅⲁⲡⲁⲛ ⳿ⲛⲟⲩⲕⲟⲩϫⲓ.
48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“
ⲙ̅ⲏ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲇⲉ ⲛⲁⲥ ϫⲉ ⲛⲉⲛⲟⲃⲓ ⲥⲉⲭⲏ ⲛⲉ ⳿ⲉⲃⲟⲗ.
49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“
ⲙ̅ⲑ̅ⲟⲩⲟϩ ⲁⲩⲉⲣϩⲏⲧⲥ ⳿ⲛϫⲟⲥ ⳿ⲛ⳿ϧⲣⲏⲓ ⳿ⲛϧⲏ ⲧⲟⲩ ⲛϫⲉ ⲛⲏⲉⲑⲣⲟⲧⲉⲃ ϫⲉ ⲛⲓⲙ ⲡⲉ ⲫⲁⲓ ⲉⲧⲉⲣ ⳿ⲡⲕⲉⲭⲁⲛⲟⲃⲓ ⳿ⲉⲃⲟⲗ.
50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“
ⲛ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲇⲉ ⳿ⲛϯ⳿ⲥϩⲓⲙⲓ ϫⲉ ⲙⲁϣⲉ ⲛⲉ ϧⲉⲛ ⲟⲩϩⲓⲣⲏⲛⲏ ⲡⲉⲛⲁϩϯ ⲉⲧⲁϥⲛⲁϩⲙⲓ
