Від Луки 6
1 І сталось, як Він перехо́див лана́ми, у суботу, Його учні зривали коло́сся та їли, розтерши руками.
And it came to pass on the second sabbath after the first, that he went through grain fields; and his disciples plucked the heads of grain, and ate, rubbing them in their hands.
2 А деякі з фарисеїв сказали: „На́що робите те, чого не годи́ться робити в суботу?“
And certain of the Pharisees said to them, Why do ye that which it is not lawful to do on the sabbath days?
3 І промовив Ісус їм у відповідь: „Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголодні́в, також ті, хто був із ним?
And Jesus answering them said, Have ye not read so much as this, what David did, when himself was hungry, and they who were with him;
4 Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби́ показні́, яких їсти не можна було́, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?“
How he went into the house of God, and took and ate the show bread, and gave also to them that were with him; which it is not lawful to eat but for the priests alone?
5 І сказав Він до них: „Син Лю́дський — Господь і суботі!“
And he said to them, That the Son of man is Lord also of the sabbath.
6 І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знахо́дився там чоловік, що прави́ця йому була всохла.
And it came to pass also on another sabbath, that he entered into the synagogue and taught: and there was a man whose right hand was withered.
7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоро́вить, щоб знайти проти Нього оска́рження.
And the scribes and Pharisees watched him, to see whether he would heal on the sabbath; that they might find an accusation against him.
8 А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: „Підведися, і стань посере́дині!“Той підвівся — і став.
But he knew their thoughts, and said to the man who had the withered hand, Arise, and stand forth in the midst. And he arose and stood forth.
9 Ісус же промовив до них: „Запитаю Я вас: Що годи́ться в суботу — робити добре, чи робити лихе, душу спасти́, чи згубити?“
Then said Jesus to them, I will ask you one thing; Is it lawful on the sabbath days to do good, or to do evil? to save life, or to destroy it?
10 І, позирну́вши на всіх них, сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“Той зробив, — і рука його стала здорова!
And looking around upon them all, he said to the man, Stretch forth thy hand. And he did so: and his hand was restored well as the other.
11 А вони перепо́внились лютістю, і один з о́дним змовля́лись, що́ робити з Ісусом?
And they were filled with rage; and conferred one with another what they might do to Jesus.
12 І сталось, що ча́су того Він вийшов на го́ру молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.
And it came to pass in those days, that he went out to a mountain to pray, and continued all night in prayer to God.
13 А коли настав день, покликав Він у́чнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьо́х, яких і апо́столами Він назвав:
And when it was day, he called to him his disciples: and of them he chose twelve, whom also he named apostles;
14 Си́мона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломі́я,
Simon, ( whom he also named Peter, ) and Andrew his brother, James and John, and Philip and Bartholomew,
15 Матвія й Хому́, Якова Алфі́євого й Си́мона, зва́ного Зило́том,
Matthew and Thomas, James the son of Alphaeus, and Simon called Zelotes,
16 Юду Якового, й Юду Іскаріо́тського, що й зрадником став.
And Judas the brother of James, and Judas Iscariot, who also was the traitor.
17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також на́товп густий Його у́чнів, і бе́зліч людей з усіє́ї Юдеї та з Єрусалиму, і з примо́рського Тиру й Сидо́ну,
And he came down with them, and stood in the plain, and the company of his disciples, and a great multitude of people out of all Judaea and Jerusalem, and from the sea coast of Tyre and Sidon, who came to hear him, and to be healed of their diseases;
18 що посхо́дилися, щоб послухати Його та вздорови́тися із неду́гів своїх, також ті, хто від ду́хів нечистих стражда́в, — і вони вздоровля́лися.
And they that were tormented with unclean spirits: and they were healed.
19 Увесь же наро́д намагався бода́й доторкну́тись до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила сила, і всіх вздоровляла.
And the whole multitude sought to touch him: for there went power out of him, and healed them all.
20 А Він, звівши очі на у́чнів Своїх, говорив: „Блаженні убогі, — Царство Боже бо ваше.
And he lifted up his eyes on his disciples, and said, Blessed are ye poor: for yours is the kingdom of God.
21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодо́вані бу́дете. Блаженні засму́чені зараз, бо вті́шитесь ви.
Blessed are ye that hunger now: for ye shall be filled. Blessed are ye that weep now: for ye shall laugh.
22 Блаженні ви бу́дете, коли люди знена́видять вас, і коли прожену́ть вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять, як зле, ім'я́ ваше за Лю́дського Сина.
Blessed are ye, when men shall hate you, and when they shall separate you from their company, and shall reproach you, and cast out your name as evil, for the Son of man’s sake.
23 Ра́ді́йте того дня й веселіться, нагоро́да бо ваша велика на небеса́х. Бо так само чинили пророкам батьки́ їхні.
Rejoice ye in that day, and leap for joy: for, behold, your reward is great in heaven: for in the like manner did their fathers to the prophets.
24 Горе ж вам, багатія́м, бо втіху свою ви вже маєте.
But woe to you that are rich! for ye have received your consolation.
25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте го́лоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо бу́дете ви сумувати та плакати.
Woe to you that are full! for ye shall hunger. Woe to you that laugh now! for ye shall mourn and weep.
26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки́ їхні!
Woe to you, when all men shall speak well of you! for so did their fathers to the false prophets.
27 А вам, хто слухає, Я кажу́: „Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто нена́видить вас.
But I say to you who hear, Love your enemies, do good to them who hate you,
28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.
Bless them that curse you, and pray for them who despitefully use you.
29 Хто вдарить тебе по щоці́, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, — не забороняй і сорочки.
And to him that smiteth thee on the one cheek offer also the other; and him that taketh away thy cloke forbid not to take thy coat also.
30 І кожному, хто в тебе просить — подай, а від того, хто твоє забирає, — назад не жадай.
Give to every man that asketh of thee; and of him that taketh away thy goods ask them not again.
31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.
And as ye would that men should do to you, do ye also to them likewise.
32 А коли любите тих, хто любить вас, — яка вам за те ла́ска? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.
For if ye love them who love you, what thanks have ye? for sinners also love those that love them.
33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, — яка вам за те ла́ска? Бо те саме і грішники роблять.
And if ye do good to them who do good to you, what thanks have ye? for sinners also do even the same.
34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, — яка вам за те ла́ска? Позичають бо й грішники грішникам, щоб оде́ржати стільки ж.
And if ye lend to them from whom ye hope to receive, what thanks have ye? for sinners also lend to sinners, to receive as much in return.
35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, — і ваша за це нагоро́да великою буде, і синами Всеви́шнього станете ви, — добрий бо Він до невдячних і злих!
But love ye your enemies, and do good, and lend, hoping for nothing again; and your reward shall be great, and ye shall be the children of the Highest: for he is kind to the unthankful and to the evil.
36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!
Be ye therefore merciful, as your Father also is merciful.
37 Також не судіть, щоб не су́джено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осу́джено; прощайте, то простять і вам.
Judge not, and ye shall not be judged: condemn not, and ye shall not be condemned: forgive, and ye shall be forgiven:
38 Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, нато́птаною, стру́снутою й перепо́вненою вам у подо́лок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відмі́ряють вам“.
Give, and it shall be given to you; good measure, pressed down, and shaken together, and running over, shall men give into your bosom. For with the same measure that ye measure it shall be measured to you again.
39 Розповів також при́казку їм: „Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не оби́два в яму впаду́ть?
And he spoke a parable to them, Can the blind lead the blind? shall they not both fall into the ditch?
40 Учень не більший за вчителя; але, удоскона́лившись, кожен буде, як учитель його.
The disciple is not above his teacher: but every one that is perfect shall be as his teacher.
41 Чого́ ж в оці брата свого ти за́скалку бачиш, коло́ди ж у вла́сному оці не чуєш?
And why beholdest thou the mote that is in thy brother’s eye, but perceivest not the beam that is in thy own eye?
42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я за́скалку вийму із ока твого́, сам колоди, що в оці твоїм, не вбача́ючи? Лицеміре, — вийми перше колоду із вла́сного ока, а потім побачиш, як вийняти за́скалку з ока брата твого́!
Either how canst thou say to thy brother, Brother, let me pull out the mote that is in thy eye, when thou thyself beholdest not the beam that is in thy own eye? Thou hypocrite, cast out first the beam out of thy own eye, and then shalt thou see clearly to pull out the mote that is in thy brother’s eye.
43 Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.
For a good tree bringeth not forth corrupt fruit; neither doth a corrupt tree bring forth good fruit.
44 Кожне ж дерево з пло́ду свого́ пізнає́ться. Не збирають бо фіґ із терни́ни, винограду ж на гло́ду не рвуть.
For every tree is known by its own fruit. For from thorns men do not gather figs, nor from a bramble bush do they gather grapes.
45 Добра люди́на із доброї скарбни́ці серця добре вино́сить, а лиха із лихої вино́сить лихе. Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́ його!
A good man out of the good treasure of his heart bringeth forth that which is good; and an evil man out of the evil treasure of his heart bringeth forth that which is evil: for from the abundance of the heart his mouth speaketh.
46 Що звете́ ви Мене: „Господи, Господи“, та не робите того, що Я говорю́?
And why call ye me, Lord, Lord, and do not the things which I say?
47 Скажу́ вам, до ко́го подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх:
Whoever cometh to me, and heareth my sayings, and doeth them, I will show you to whom he is like:
48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він гли́боко ви́копав, і основу на камінь поклав. Коли ж зли́ва настала, вода кинулася на той дім, — та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!
He is like a man who built an house, and dug deep, and laid the foundation on a rock: and when the flood arose, the stream beat vehemently upon that house, and could not shake it: for it was founded upon a rock.
49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому́ чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І напе́рла на нього ріка, — і зараз упав він, і велика була́ того дому руїна!“
But he that heareth, and doeth not, is like a man that without a foundation built an house on the earth; against which the stream beat vehemently, and immediately it fell; and the ruin of that house was great.
