Від Луки 6
1 І сталось, як Він перехо́див лана́ми, у суботу, Його учні зривали коло́сся та їли, розтерши руками.
And it came to pass on the second Sabbath, He was going through the cornfields; and His disciples were plucking the ears, and eating, shelling them out with their hands.
2 А деякі з фарисеїв сказали: „На́що робите те, чого не годи́ться робити в суботу?“
And certain ones of the Pharisees said to them, Why are you doing that which is not lawful to do on the Sabbath?
3 І промовив Ісус їм у відповідь: „Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголодні́в, також ті, хто був із ним?
Jesus responded and said to them, Have ye not read what David did, when he was hungry, and those being with him?
4 Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби́ показні́, яких їсти не можна було́, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?“
How he entered into the house of God, and how he took the shewbread, and ate it, and gave it to those with him; which is not lawful to eat, except the priests only?
5 І сказав Він до них: „Син Лю́дський — Господь і суботі!“
And He said to them, The Son of man is Lord of the Sabbath also.
6 І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знахо́дився там чоловік, що прави́ця йому була всохла.
And it came to pass on another Sabbath, that He came into the synagogue and taught, and a man was there, whose right hand was withered.
7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоро́вить, щоб знайти проти Нього оска́рження.
And the scribes and Pharisees were watching Him, if He will heal him on the Sabbath, in order that they may find accusation against Him.
8 А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: „Підведися, і стань посере́дині!“Той підвівся — і став.
But He knew their thoughts, and said to the man having the withered hand, Rise up, and stand in the midst; and he having arisen stood.
9 Ісус же промовив до них: „Запитаю Я вас: Що годи́ться в суботу — робити добре, чи робити лихе, душу спасти́, чи згубити?“
And Jesus said to them, I will ask you; What is lawful on the Sabbath; to do good, or to do evil? to save life, or to destroy?
10 І, позирну́вши на всіх них, сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“Той зробив, — і рука його стала здорова!
And looking around upon them all, He said to him, Reach forth thy hand. And he did so: and his hand was restored.
11 А вони перепо́внились лютістю, і один з о́дним змовля́лись, що́ робити з Ісусом?
And they were filled with rage; and they were talking one to another what they might do to Jesus.
12 І сталось, що ча́су того Він вийшов на го́ру молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.
And it came to pass in those days, that He went out into the mountain to pray; and was there through the night in the prayer of God.
13 А коли настав день, покликав Він у́чнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьо́х, яких і апо́столами Він назвав:
And when it was day, He called His disciples to Him: and having chosen twelve from them, whom He also named apostles;
14 Си́мона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломі́я,
Simon, whom He also named Peter, and Andrew his brother, James and John. Philip and Bartholomew,
15 Матвія й Хому́, Якова Алфі́євого й Си́мона, зва́ного Зило́том,
Matthew and Thomas, James the son of Alpheus, and Simon called the Zealot;
16 Юду Якового, й Юду Іскаріо́тського, що й зрадником став.
and Judas the brother of James, and Judas Iscariot, who also became His betrayer.
17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також на́товп густий Його у́чнів, і бе́зліч людей з усіє́ї Юдеї та з Єрусалиму, і з примо́рського Тиру й Сидо́ну,
And having come down with them, He stood upon a level place, and a great multitude of His disciples, and a great crowd of people from all Judea and Jerusalem, and Tyre and Sidon by the sea, who came to hear Him, and to be healed of their diseases;
18 що посхо́дилися, щоб послухати Його та вздорови́тися із неду́гів своїх, також ті, хто від ду́хів нечистих стражда́в, — і вони вздоровля́лися.
and those troubled by unclean spirits; and they were getting healed.
19 Увесь же наро́д намагався бода́й доторкну́тись до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила сила, і всіх вздоровляла.
And the whole multitude sought to touch Him: because power was going out from Him, and was healing all.
20 А Він, звівши очі на у́чнів Своїх, говорив: „Блаженні убогі, — Царство Боже бо ваше.
And He lifting up His eyes to His disciples, said, Blessed are ye poor: because the kingdom of God is yours.
21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодо́вані бу́дете. Блаженні засму́чені зараз, бо вті́шитесь ви.
Blessed are ye who hunger now: because ye shall be filled. Blessed are ye who weep now: because ye shall laugh.
22 Блаженні ви бу́дете, коли люди знена́видять вас, і коли прожену́ть вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять, як зле, ім'я́ ваше за Лю́дського Сина.
Blessed are ye, when the people may hate you, and when they may separate you, and cast out your name as evil, for the sake of the Son of man.
23 Ра́ді́йте того дня й веселіться, нагоро́да бо ваша велика на небеса́х. Бо так само чинили пророкам батьки́ їхні.
Rejoice in that day, and leap for joy: for behold your reward in heaven is great: for according to these things were their fathers accustomed to do to the prophets.
24 Горе ж вам, багатія́м, бо втіху свою ви вже маєте.
Moreover woe unto you rich! because you exhaust your reward.
25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте го́лоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо бу́дете ви сумувати та плакати.
Woe unto you who are full! because you shall hunger. Woe unto you who are now laughing because you shall weep and mourn.
26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки́ їхні!
Woe unto you when all the people may speak well of you! because according to the same things their fathers were accustomed to do to the false prophets.
27 А вам, хто слухає, Я кажу́: „Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто нена́видить вас.
But I say unto you that hear, Love your enemies with divine love, and do good to those that hate you,
28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.
bless those who curse you, and pray for those who despitefully use you.
29 Хто вдарить тебе по щоці́, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, — не забороняй і сорочки.
To the one smiting thee on the cheek turn the other also; and from the one taking away thy cloak do not withhold even the coat.
30 І кожному, хто в тебе просить — подай, а від того, хто твоє забирає, — назад не жадай.
Give to every one asking thee, and turn not away from the one taking thy possessions,
31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.
And as you wish that the people may do unto you, do ye unto them even likewise.
32 А коли любите тих, хто любить вас, — яка вам за те ла́ска? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.
If you love those who love you, what grace is there to you? for even sinners love those who love them.
33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, — яка вам за те ла́ска? Бо те саме і грішники роблять.
And if you may do good to those doing good to you, what grace is there to you? for sinners also do the same.
34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, — яка вам за те ла́ска? Позичають бо й грішники грішникам, щоб оде́ржати стільки ж.
And if you may lend to those from whom you may hope to receive, what grace is there to you? for sinners lend to sinners, that they may receive back the equivalent.
35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, — і ваша за це нагоро́да великою буде, і синами Всеви́шнього станете ви, — добрий бо Він до невдячних і злих!
Moreover love your enemies, and do good, and lend, hoping nothing in return; and your reward shall be great, and you shall be the sons of the Highest: because He is good to the ungrateful and wicked.
36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!
Therefore be ye merciful, as your Father is indeed merciful.
37 Також не судіть, щоб не су́джено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осу́джено; прощайте, то простять і вам.
And criticise not, and you can not be criticised. Condemn not, and you can not be condemned.
38 Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, нато́птаною, стру́снутою й перепо́вненою вам у подо́лок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відмі́ряють вам“.
Forgive, and you shall be forgiven: give, and it shall be given unto you; good measure, heaped up, and shaken down, and running over, they will give into your bosom. For with the same measure, which you measure, it will be measured unto you.
39 Розповів також при́казку їм: „Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не оби́два в яму впаду́ть?
And He spoke a parable unto them, Whether is the blind able to lead the blind? will they not both fall into the ditch?
40 Учень не більший за вчителя; але, удоскона́лившись, кожен буде, як учитель його.
The disciple is not above his teacher; but every one having been made perfect shall be as his teacher.
41 Чого́ ж в оці брата свого ти за́скалку бачиш, коло́ди ж у вла́сному оці не чуєш?
But why do you see the mote which is in the eye of your brother, and do not recognize the beam which is in your own eye?
42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я за́скалку вийму із ока твого́, сам колоди, що в оці твоїм, не вбача́ючи? Лицеміре, — вийми перше колоду із вла́сного ока, а потім побачиш, як вийняти за́скалку з ока брата твого́!
Or how are you able to say to your brother; Brother, permit me, I will cast out the mote which is in thine eye, yourself not seeing the beam which is in your own eye? O hypocrite, first cast out the beam from your own eye, and then you will see clearly to cast out the mote which is in the eye of your brother.
43 Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.
For there is no beautiful tree producing corrupt fruit, nor corrupt tree producing beautiful fruit.
44 Кожне ж дерево з пло́ду свого́ пізнає́ться. Не збирають бо фіґ із терни́ни, винограду ж на гло́ду не рвуть.
For every tree is known by its own fruit: for they do not gather figs from thorns, nor do they gather the grape-bunch from the bramble.
45 Добра люди́на із доброї скарбни́ці серця добре вино́сить, а лиха із лихої вино́сить лихе. Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́ його!
The good man out of the good treasure of his heart brings forth the good; and the wicked man out of the wicked treasure of his heart brings forth that which is wicked: for out of the abundance of his heart his mouth speaks.
46 Що звете́ ви Мене: „Господи, Господи“, та не робите того, що Я говорю́?
But why do you call me Lord, Lord, and do not the things which I say?
47 Скажу́ вам, до ко́го подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх:
Every one coming to me, and hearing my words, and doing the same, I will show you to whom he is like.
48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він гли́боко ви́копав, і основу на камінь поклав. Коли ж зли́ва настала, вода кинулася на той дім, — та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!
He is like unto a man building a house, who dug and went down deep, and laid the foundation upon the rock: and there being a flood, the river broke against that house, and it was not able to shake it; for it was founded on the rock.
49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому́ чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І напе́рла на нього ріка, — і зараз упав він, і велика була́ того дому руїна!“
But the one hearing and not doing, is like unto a man building his house upon the ground without a foundation; against which the river broke, and it fell immediately, and great was the fall of that house.
