Від Луки 23
1 І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
Andin [kengǝxmidikilǝrning] ⱨǝmmisi ornidin turuxup, uni [waliy] Pilatusning aldiƣa elip berixti.
2 І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
U yǝrdǝ ular uning üstidin xikayǝt ⱪilip: — Ɵzini Mǝsiⱨ, yǝni padixaⱨ dǝp atiwelip, hǝlⱪimizni azdurup wǝ ⱪutritip, Ⱪǝysǝrgǝ baj-seliⱪ tapxuruxni tosⱪan bu adǝmni bayⱪap uni tuttuⱪ, — deyixti.
3 І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
Pilatus uningdin: — Sǝn Yǝⱨudiylarning padixaⱨimusǝn? — dǝp soridi. U: — Eytⱪiningdǝk, — dǝp jawab bǝrdi.
4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
Andin Pilatus bax kaⱨinlar bilǝn kɵpqilikkǝ: — Bu adǝmdin birǝr xikayǝt ⱪilƣudǝk ixni tapalmidim, — dedi.
5 А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
Lekin ular tehimu ⱪǝt’iy ⱨalda: — U Galiliyǝdin tartip taki bu yǝrgiqǝ, pütkül Yǝⱨudiyǝdimu tǝlim berix bilǝn hǝlⱪni ⱪutritidu.
6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
Pilatus «Galiliyǝ» degǝn sɵzni anglap: — Bu kixi Galiliyǝlikmu? — dǝp soridi
7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
wǝ uning Ⱨerod [hanning] idarǝ kilƣan ɵlkidin kǝlgǝnlikidin hǝwǝr tepip, uni Ⱨerodⱪa yollap bǝrdi (u künlǝrdǝ Ⱨerodmu Yerusalemda idi).
8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
Ⱨerod Əysani kɵrgǝndǝ intayin huxal boldi. Qünki u uzundin beri uningƣa dair kɵp ixlarni anglap, uningdin bir mɵjizǝ kɵrüx ümididǝ bolup, uni kɵrüx pursitini izdǝwatatti.
9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
U Əysadin kɵp soallarni soridi, lekin u Ⱨerodⱪa bir eƣizmu jawab bǝrmidi.
10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
Bax kaⱨinlar wǝ Tǝwrat ustazliri yeⱪin turup uning üstidin ⱨǝ dǝp ǝrz-xikayǝt ⱪiliwatatti.
11 Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
Ⱨerod han wǝ uning lǝxkǝrliri uni harlap mǝshirǝ ⱪilixip, uningƣa xaⱨanǝ ton-kiyim kiydürüp, uni yǝnǝ Pilatusning aldiƣa ⱪayturup yollidi.
12 І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
Mana xu kündin baxlap, Pilatus bilǝn Ⱨerod dost bolup ⱪaldi; qünki ilgiri ular arisida adawǝt bolƣanidi.
13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
Waliy Pilatus bax kaⱨinlarni, [Yǝⱨudiy] ⱨɵkümdarlarni wǝ halayiⱪni yiƣip,
14 і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
ularƣa: — Silǝr bu adǝmning üstidin «Hǝlⱪni azduridu wǝ ⱪutritidu» dǝp xikayǝt ⱪilip uni aldimƣa tartip kǝldinglar. Mana, mǝn silǝrning aldinglarda uni soraⱪ ⱪilƣinim bilǝn, uningdin silǝr xikayǝt ⱪilƣan jinayǝtlǝrdin birinimu tapalmidim.
15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
Ⱨerodmu tapmidi; qünki mǝn silǝrni uning aldiƣa ǝwǝttim. Mana, uningda ɵlümgǝ layiⱪ ⱨeqⱪandaⱪ jinayǝt yoⱪ ikǝn.
16 Отже я покараю Його й відпущу́“.
Xunga mǝn uni jazalap, andin ⱪoyup berimǝn, — dedi
17 Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
(uning ⱨǝr ⱪetimliⱪ [ɵtüp ketix] ⱨeytida, [Yǝⱨudiy] [mǝⱨbuslardin] birini ularƣa ⱪoyup berix mǝjburiyiti bar idi).
18 А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
Lekin kɵpqilik tǝngla quⱪan selixip: — Buni yoⱪiting! Bizgǝ Barabbasni ⱪoyup bering! — deyixti
19 А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
(Barabbas bolsa xǝⱨǝrdǝ topilang kɵtürgǝnliki wǝ ⱪatilliⱪ ⱪilƣanliⱪi üqün zindanƣa taxlanƣan mǝⱨbus idi).
20 І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
Xuning bilǝn Pilatus Əysani ⱪoyup berixni halap, kɵpqilikkǝ yǝnǝ sɵz ⱪilƣili turdi.
21 Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
Lekin ular jawabǝn yǝnǝ quⱪan selixip: — Krestligin, uni krestligin! — dǝp warⱪiraxti.
22 Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
[Pilatus] üqinqi ⱪetim ularƣa: — Nemixⱪa? U zadi nemǝ yamanliⱪ ⱪilƣan? Mǝn uningdin ɵlümgǝ layiⱪ ⱨeq jinayǝt tapalmidim. Xuning üqün mǝn uni jazalap, ⱪoyup berimǝn, — dedi.
23 А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
Biraⱪ ular yǝnila ⱨǝ dǝp quⱪan selixip: «U krestlǝnsun!» dǝp tǝlǝp ⱪilip qing turuwaldi. Ularning ⱨǝmdǝ bax kaⱨinlarning quⱪanliri ahir küqlük kǝldi.
24 І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
Pilatus ularning tǝlipi boyiqǝ ada ⱪilinsun dǝp ⱨɵküm qiⱪardi.
25 відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
Wǝ ularning tiliginini, yǝni topilang kɵtürüx wǝ ⱪatilliⱪ üqün zindanƣa taxlanƣanni ⱪoyup berip, Əysani ularning haⱨixiƣa tapxurup bǝrdi.
26 І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
Wǝ ular uni elip ketiwatⱪanda, yolda Kurini xǝⱨirilik Simon isimlik bir kixi sǝⱨradin keliwatatti; ular uni tutuwelip, krestni uningƣa kɵtürgüzüp, Əysaning kǝynidin mangdurdi.
27 А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
Əysaning kǝynidǝ zor bir top hǝlⱪ, xundaⱪla uningƣa eqinip yiƣa-zar kɵtürüxiwatⱪan ayallarmu ǝgixip keliwatatti.
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
Lekin Əysa kǝynigǝ burulup ularƣa: — Əy Yerusalemning ⱪizliri! Mǝn üqün yiƣlimanglar, bǝlki ɵzünglar wǝ baliliringlar üqün yiƣlanglar!
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
Qünki silǝrgǝ xundaⱪ eƣir künlǝr keliduki, kixilǝr: «Tuƣmaslar, bala kɵtürmigǝn ⱪorsaⱪlar wǝ emitmigǝn ǝmqǝklǝr bǝhtliktur!» — deyixidu.
30 Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
Xu qaƣda kixilǝr taƣlarƣa: «Üstimizgǝ ɵrül!», dɵnglüklǝrgǝ: «üstimizni yap!» dǝp nida ⱪilixidu.
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
Qünki adǝmlǝr yapyexil dǝrǝhkǝ xundaⱪ ixlarni ⱪilƣan yǝrdǝ, ⱪurup kǝtkǝn dǝrǝhkǝ nemǝ ixlar bolar?! — dedi.
32 І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
Ikki jinayǝtqimu ɵlümgǝ mǝⱨkum ⱪilinƣili uning bilǝn tǝng elip kelingǝnidi.
33 А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
Wǝ ular «bax sɵngǝk» dǝp atalƣan jayƣa kǝlgǝndǝ, u yǝrdǝ uni wǝ yǝnǝ ikki jinayǝtqini, birini uning ong yenida wǝ yǝnǝ birini sol yenida krestkǝ tartti.
34 Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
Əysa: — I Ata, ularni kǝqürgin, qünki ular ɵzining nemǝ ⱪiliwatⱪanliⱪini bilmǝydu, — dedi. [Lǝxkǝrlǝr] qǝk taxlap, uning kiyimlirini bɵlüxüwaldi.
35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
Halayiⱪ ⱪarap turatti, Yǝⱨudiy ⱨɵkümdarlarmu yenida turup uningƣa dimiƣini ⱪeⱪip mǝshirǝ ⱪilip: Baxⱪilarni ⱪutⱪuzuptikǝn! Əgǝr u rasttin Hudaning Mǝsiⱨi, Uning talliwalƣini bolsa, ɵzini ⱪutⱪuzup baⱪsun! — deyixti.
36 І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
Lǝxkǝrlǝrmu uni mǝshirǝ ⱪilixip, yeniƣa berip uningƣa sirkǝ tǝnglǝp:
37 і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
— Əgǝr sǝn Yǝⱨudiylarning Padixaⱨi bolsang, ɵzüngni ⱪutⱪuzup baⱪ! — deyixti.
38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
Uning üstidiki [tahtayƣa] grekqǝ, latinqǝ wǝ ibraniyqǝ ⱨǝrplǝr bilǝn: «Bu kixi Yǝⱨudiylarning Padixaⱨidur» dǝp yezip ⱪoyulƣanidi.
39 А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
Uning bilǝn billǝ krestkǝ tartilƣan ikki jinayǝtqining biri uni ⱨaⱪarǝtlǝp: — Sǝn Mǝsiⱨ ǝmǝsmiding? Əmdi ɵzüngnimu, biznimu ⱪutⱪuzǝ! — dedi.
40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
Biraⱪ yǝnǝ biri uning gepigǝ tǝnbiⱨ berip: Sǝn ɵzüng ohxax ⱨɵkümning tegidǝ turup Hudadin ⱪorⱪmamsǝn?
41 Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
Bizning jazaliniximiz ⱨǝⱪliⱪ, qünki ɵz ⱪilmixlirimizning tegixlik jazasini tarttuⱪ; lekin bu kixi ⱨeqⱪandaⱪ natoƣra ix ⱪilmiƣanƣu! — dǝp jawab bǝrdi.
42 І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
Andin, u Əysaƣa: — I Rǝb, padixaⱨliⱪing bilǝn kǝlginingdǝ, meni yad ⱪilƣin, — dedi.
43 І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
Əysa uningƣa: — Bǝrⱨǝⱪ, mǝn sanga eytayki, bügün sǝn mǝn bilǝn billǝ jǝnnǝttǝ bolisǝn, — dedi.
44 Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
Ⱨazir altinqi saǝt bolup, pütün zeminni toⱪⱪuzinqi saǝtkiqǝ ⱪarangƣuluⱪ basti.
45 І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
Ⱪuyax nurini bǝrmidi wǝ ibadǝthanining pǝrdisi tosattin otturisidin yirtilip ikki parqǝ bolup kǝtti.
46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“І це прорікши, Він духа віддав.
Əysa ⱪattiⱪ awaz bilǝn nida ⱪilƣandin keyin: — I Ata! Roⱨimni ⱪolungƣa tapxurdum, — dedi-dǝ, tiniⱪi tohtap, jan üzdi.
47 Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
U yǝrdǝ turƣan yüzbexi yüz bǝrgǝn ixlarni kɵrüp: — Bu adǝm ⱨǝⱪiⱪǝtǝn durus adǝm ikǝn! — dǝp Hudani uluƣlidi.
48 І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
Wǝ bu mǝnzirini kɵrüxkǝ yiƣilƣan barliⱪ hǝlⱪ yüz bǝrgǝn ixlarni kɵrüp kɵkrǝklirigǝ urup ɵylirigǝ ⱪaytixti.
49 Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
Wǝ uni tonuydiƣan barliⱪ kixilǝr wǝ Galiliyǝdin uningƣa ǝgixip kǝlgǝn ayallar yiraⱪta turup, bu wǝⱪǝlǝrgǝ ⱪarap turdi.
50 І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
Wǝ mana xu yǝrdǝ kengǝxmidikilǝrdin Yüsüp isimlik biri bar idi. U ɵzi aⱪkɵngül wǝ adil adǝm bolup, ularning mǝsliⱨǝtigǝ wǝ ⱪilƣiniƣa ⱪoxulmiƣanidi. Ɵzi Yǝⱨudiyǝ ɵlkisidiki Arimatiya degǝn bir xǝⱨǝrdin bolup, Hudaning padixaⱨliⱪini tǝlmürüp kütǝtti.
51 не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
U ɵzi Pilatusning aldiƣa berip Əysaning jǝsitini berixni tǝlǝp ⱪildi;
53 І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
Wǝ uni kresttin qüxürüp kanap bilǝn kepǝnlǝp, ⱪoram taxtin oyup yasalƣan, ⱨeqkim ⱪoyulmiƣan bir ⱪǝbrigǝ dǝpnǝ ⱪildi.
54 День той був Приготува́ння, і наставала субота.
Bu «tǝyyarliⱪ küni» bolup, xabat küni yeⱪinlixip ⱪalƣanidi.
55 А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
Wǝ uning bilǝn Galiliyǝdin kǝlgǝn ayallar [Yüsüpkǝ] ǝgixip, ⱪǝbrini wǝ uning jǝsǝtining ⱪandaⱪ ⱪoyulƣinini kɵrdi.
56 Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
Andin yenip berip ǝtirlǝr wǝ hux puraⱪliⱪ buyumlarni tǝyyar ⱪildi wǝ [Tǝwrattiki] ǝmr boyiqǝ xabat küni aram elixti.
