Від Луки 22
1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
Appropinquabat autem dies festus azymorum, qui dicitur Pascha:
2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
et quærebant principes sacerdotum, et scribæ, quomodo Jesum interficerent: timebant vero plebem.
3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
Intravit autem Satanas in Judam, qui cognominabatur Iscariotes, unum de duodecim:
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
et abiit, et locutus est cum principibus sacerdotum, et magistratibus, quemadmodum illum traderet eis.
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
Et gavisi sunt, et pacti sunt pecuniam illi dare.
6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
Et spopondit, et quærebat opportunitatem ut traderet illum sine turbis.
7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
Venit autem dies azymorum, in qua necesse erat occidi pascha.
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
Et misit Petrum et Joannem, dicens: Euntes parate nobis pascha, ut manducemus.
9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
At illi dixerunt: Ubi vis paremus?
10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
Et dixit ad eos: Ecce introëuntibus vobis in civitatem occurret vobis homo quidam amphoram aquæ portans: sequimini eum in domum, in quam intrat,
11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
et dicetis patrifamilias domus: Dicit tibi Magister: Ubi est diversorium, ubi pascha cum discipulis meis manducem?
12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
Et ipse ostendet vobis cœnaculum magnum stratum, et ibi parate.
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
Euntes autem invenerunt sicut dixit illis, et paraverunt pascha.
14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
Et cum facta esset hora, discubuit, et duodecim apostoli cum eo.
15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
Et ait illis: Desiderio desideravi hoc pascha manducare vobiscum, antequam patiar.
16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
Dico enim vobis, quia ex hoc non manducabo illud, donec impleatur in regno Dei.
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
Et accepto calice gratias egit, et dixit: Accipite, et dividite inter vos.
18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
Dico enim vobis quod non bibam de generatione vitis donec regnum Dei veniat.
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
Et accepto pane gratias egit, et fregit, et dedit eis, dicens: Hoc est corpus meum, quod pro vobis datur: hoc facite in meam commemorationem.
20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
Similiter et calicem, postquam cœnavit, dicens: Hic est calix novum testamentum in sanguine meo, qui pro vobis fundetur.
21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
Verumtamen ecce manus tradentis me, mecum est in mensa.
22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
Et quidem Filius hominis, secundum quod definitum est, vadit: verumtamen væ homini illi per quem tradetur.
23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
Et ipsi cœperunt quærere inter se quis esset ex eis qui hoc facturus esset.
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
Facta est autem et contentio inter eos, quis eorum videretur esse major.
25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
Dixit autem eis: Reges gentium dominantur eorum: et qui potestatem habent super eos, benefici vocantur.
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
Vos autem non sic: sed qui major est in vobis, fiat sicut minor: et qui præcessor est, sicut ministrator.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
Nam quis major est, qui recumbit, an qui ministrat? nonne qui recumbit? Ego autem in medio vestrum sum, sicut qui ministrat:
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
vos autem estis, qui permansistis mecum in tentationibus meis.
29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
Et ego dispono vobis sicut disposuit mihi Pater meus regnum,
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
ut edatis et bibatis super mensam meam in regno meo, et sedeatis super thronos judicantes duodecim tribus Israël.
31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
Ait autem Dominus: Simon, Simon, ecce Satanas expetivit vos ut cribraret sicut triticum:
32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
ego autem rogavi pro te ut non deficiat fides tua: et tu aliquando conversus, confirma fratres tuos.
33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
Qui dixit ei: Domine, tecum paratus sum et in carcerem et in mortem ire.
34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
At ille dixit: Dico tibi, Petre, non cantabit hodie gallus, donec ter abneges nosse me. Et dixit eis:
35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
Quando misi vos sine sacculo, et pera, et calceamentis, numquid aliquid defuit vobis?
36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
At illi dixerunt: Nihil. Dixit ergo eis: Sed nunc qui habet sacculum, tollat; similiter et peram: et qui non habet, vendat tunicam suam et emat gladium.
37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
Dico enim vobis, quoniam adhuc hoc quod scriptum est, oportet impleri in me: Et cum iniquis deputatus est. Etenim ea quæ sunt de me finem habent.
38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
At illi dixerunt: Domine, ecce duo gladii hic. At ille dixit eis: Satis est.
39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
Et egressus ibat secundum consuetudinem in monte Olivarum. Secuti sunt autem illum et discipuli.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
Et cum pervenisset ad locum, dixit illis: Orate ne intretis in tentationem.
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
Et ipse avulsus est ab eis quantum jactus est lapidis: et positis genibus orabat,
42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
dicens: Pater, si vis, transfer calicem istum a me: verumtamen non mea voluntas, sed tua fiat.
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
Apparuit autem illi angelus de cælo, confortans eum. Et factus in agonia, prolixius orabat.
44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
Et factus est sudor ejus sicut guttæ sanguinis decurrentis in terram.
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
Et cum surrexisset ab oratione et venisset ad discipulos suos, invenit eos dormientes præ tristitia.
46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
Et ait illis: Quid dormitis? surgite, orate, ne intretis in tentationem.
47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
Adhuc eo loquente, ecce turba: et qui vocabatur Judas, unus de duodecim, antecedebat eos, et appropinquavit Jesu ut oscularetur eum.
48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
Jesus autem dixit illi: Juda, osculo Filium hominis tradis?
49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
Videntes autem hi qui circa ipsum erant, quod futurum erat, dixerunt ei: Domine, si percutimus in gladio?
50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
Et percussit unus ex illis servum principis sacerdotum, et amputavit auriculam ejus dexteram.
51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
Respondens autem Jesus, ait: Sinite usque huc. Et cum tetigisset auriculam ejus, sanavit eum.
52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
Dixit autem Jesus ad eos qui venerant ad se principes sacerdotum, et magistratus templi, et seniores: Quasi ad latronem existis cum gladiis et fustibus?
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
Cum quotidie vobiscum fuerim in templo, non extendistis manus in me: sed hæc est hora vestra, et potestas tenebrarum.
54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
Comprehendentes autem eum, duxerunt ad domum principis sacerdotum: Petrus vero sequebatur a longe.
55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
Accenso autem igne in medio atrii et circumsedentibus illis, erat Petrus in medio eorum.
56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
Quem cum vidisset ancilla quædam sedentem ad lumen, et eum fuisset intuita, dixit: Et hic cum illo erat.
57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
At ille negavit eum, dicens: Mulier, non novi illum.
58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
Et post pusillum alius videns eum, dixit: Et tu de illis es. Petrus vero ait: O homo, non sum.
59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
Et intervallo facto quasi horæ unius, alius quidam affirmabat, dicens: Vere et hic cum illo erat: nam et Galilæus est.
60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
Et ait Petrus: Homo, nescio quid dicis. Et continuo, adhuc illo loquente, cantavit gallus.
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
Et conversus Dominus respexit Petrum, et recordatus est Petrus verbi Domini, sicut dixerat: Quia priusquam gallus cantet, ter me negabis.
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
Et egressus foras Petrus flevit amare.
63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
Et viri qui tenebant illum, illudebant ei, cædentes.
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
Et velaverunt eum, et percutiebant faciem ejus: et interrogabant eum, dicentes: Prophetiza, quis est, qui te percussit?
65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
Et alia multa blasphemantes dicebant in eum.
66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
Et ut factus est dies, convenerunt seniores plebis, et principes sacerdotum, et scribæ, et duxerunt illum in concilium suum, dicentes: Si tu es Christus, dic nobis.
67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
Et ait illis: Si vobis dixero, non credetis mihi:
68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
si autem et interrogavero, non respondebitis mihi, neque dimittetis.
69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
Ex hoc autem erit Filius hominis sedens a dextris virtutis Dei.
70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
Dixerunt autem omnes: Tu ergo es Filius Dei? Qui ait: Vos dicitis, quia ego sum.
71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
At illi dixerunt: Quid adhuc desideramus testimonium? ipsi enim audivimus de ore ejus.
