Від Луки 22
1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
Now the feast of unleavened bread, which is called the Passover, was approaching.
2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
The chief priests and the scribes sought how they might put him to death, for they feared the people.
3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
Satan entered into Judas, who was also called Iscariot, who was counted with the twelve.
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
He went away and talked with the chief priests and captains about how he might deliver him to them.
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
They were glad, and agreed to give him money.
6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
He consented and sought an opportunity to deliver him to them in the absence of the multitude.
7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
The day of unleavened bread came, on which the Passover must be sacrificed.
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
Jesus sent Peter and John, saying, “Go and prepare the Passover for us, that we may eat.”
9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
They said to him, “Where do you want us to prepare?”
10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
He said to them, “Behold, when you have entered into the city, a man carrying a pitcher of water will meet you. Follow him into the house which he enters.
11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
Tell the master of the house, ‘The Teacher says to you, “Where is the guest room, where I may eat the Passover with my disciples?”’
12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
He will show you a large, furnished upper room. Make preparations there.”
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
They went, found things as Jesus had told them, and they prepared the Passover.
14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
When the hour had come, he sat down with the twelve apostles.
15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
He said to them, “I have earnestly desired to eat this Passover with you before I suffer,
16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
for I tell you, I will no longer by any means eat of it until it is fulfilled in God’s Kingdom.”
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
He received a cup, and when he had given thanks, he said, “Take this and share it among yourselves,
18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
for I tell you, I will not drink at all again from the fruit of the vine, until God’s Kingdom comes.”
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
He took bread, and when he had given thanks, he broke and gave it to them, saying, “This is my body which is given for you. Do this in memory of me.”
20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
Likewise, he took the cup after supper, saying, “This cup is the new covenant in my blood, which is poured out for you.
21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
But behold, the hand of him who betrays me is with me on the table.
22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
The Son of Man indeed goes as it has been determined, but woe to that man through whom he is betrayed!”
23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
They began to question among themselves which of them it was who would do this thing.
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
A dispute also arose among them, which of them was considered to be greatest.
25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
He said to them, “The kings of the nations lord it over them, and those who have authority over them are called ‘benefactors.’
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
But not so with you. Rather, the one who is greater among you, let him become as the younger, and one who is governing, as one who serves.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
For who is greater, one who sits at the table, or one who serves? Is not it he who sits at the table? But I am among you as one who serves.
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
“But you are those who have continued with me in my trials.
29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
I confer on you a kingdom, even as my Father conferred on me,
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
that you may eat and drink at my table in my Kingdom. You will sit on thrones, judging the twelve tribes of Israel.”
31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
The Lord said, “Simon, Simon, behold, Satan asked to have all of you, that he might sift you as wheat,
32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
but I prayed for you, that your faith would not fail. You, when once you have turned again, establish your brothers.”
33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
He said to him, “Lord, I am ready to go with you both to prison and to death!”
34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
He said, “I tell you, Peter, the rooster will by no means crow today until you deny that you know me three times.”
35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
He said to them, “When I sent you out without purse, bag, and sandals, did you lack anything?” They said, “Nothing.”
36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
Then he said to them, “But now, whoever has a purse, let him take it, and likewise a bag. Whoever has none, let him sell his cloak, and buy a sword.
37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
For I tell you that this which is written must still be fulfilled in me: ‘He was counted with transgressors.’ For that which concerns me is being fulfilled.”
38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
They said, “Lord, behold, here are two swords.” He said to them, “That is enough.”
39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
He came out and went, as his custom was, to the Mount of Olives. His disciples also followed him.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
When he was at the place, he said to them, “Pray that you do not enter into temptation.”
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
He was withdrawn from them about a stone’s throw, and he knelt down and prayed,
42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
saying, “Father, if you are willing, remove this cup from me. Nevertheless, not my will, but yours, be done.”
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
An angel from heaven appeared to him, strengthening him.
44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
Being in agony, he prayed more earnestly. His sweat became like great drops of blood falling down on the ground.
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
When he rose up from his prayer, he came to the disciples and found them sleeping because of grief,
46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
and said to them, “Why do you sleep? Rise and pray that you may not enter into temptation.”
47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
While he was still speaking, a crowd appeared. He who was called Judas, one of the twelve, was leading them. He came near to Jesus to kiss him.
48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
But Jesus said to him, “Judas, do you betray the Son of Man with a kiss?”
49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
When those who were around him saw what was about to happen, they said to him, “Lord, shall we strike with the sword?”
50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
A certain one of them struck the servant of the high priest, and cut off his right ear.
51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
But Jesus answered, “Let me at least do this”—and he touched his ear and healed him.
52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
Jesus said to the chief priests, captains of the temple, and elders, who had come against him, “Have you come out as against a robber, with swords and clubs?
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
When I was with you in the temple daily, you did not stretch out your hands against me. But this is your hour, and the power of darkness.”
54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
They seized him and led him away, and brought him into the high priest’s house. But Peter followed from a distance.
55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
When they had kindled a fire in the middle of the courtyard and had sat down together, Peter sat among them.
56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
A certain servant girl saw him as he sat in the light, and looking intently at him, said, “This man also was with him.”
57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
He denied Jesus, saying, “Woman, I do not know him.”
58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
After a little while someone else saw him and said, “You also are one of them!” But Peter answered, “Man, I am not!”
59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
After about one hour passed, another confidently affirmed, saying, “Truly this man also was with him, for he is a Galilean!”
60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
But Peter said, “Man, I do not know what you are talking about!” Immediately, while he was still speaking, a rooster crowed.
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
The Lord turned and looked at Peter. Then Peter remembered the Lord’s word, how he said to him, “Before the rooster crows you will deny me three times.”
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
He went out, and wept bitterly.
63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
The men who held Jesus mocked him and beat him.
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
Having blindfolded him, they struck him on the face and asked him, “Prophesy! Who is the one who struck you?”
65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
They spoke many other things against him, insulting him.
66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
As soon as it was day, the assembly of the elders of the people were gathered together, both chief priests and scribes, and they led him away into their council, saying,
67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
“If you are the Christ, tell us.” But he said to them, “If I tell you, you will not believe,
68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
and if I ask, you will in no way answer me or let me go.
69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
From now on, the Son of Man will be seated at the right hand of the power of God.”
70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
They all said, “Are you then the Son of God?” He said to them, “You say it, because I am.”
71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
They said, “Why do we need any more witness? For we ourselves have heard from his own mouth!”
