Від Луки 22
1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
ⲁ̅ⲁϥϩⲱⲛ ⲇⲉ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲛϭⲓ ⲡϣⲁ ⲛⲁⲑⲁⲃ ⲡⲉⲧⲉ ϣⲁⲩⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟϥ ϫⲉ ⲡⲡⲁⲥⲭⲁ
2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
ⲃ̅ⲁⲩⲱ ⲁⲩϣⲓⲛⲉ ⲛϭⲓ ⲛⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ⲙⲛ ⲛⲉⲅⲣⲁⲙⲙⲁⲧⲉⲩⲥ ⲛⲥⲁ ⲑⲉ ⲛⲧⲁⲕⲟϥ ⲛⲉⲩⲣ ϩⲟⲧⲉ ⲅⲁⲣ ϩⲏⲧϥ ⲙⲡⲗⲁⲟⲥ
3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
ⲅ̅ⲁⲡⲥⲁⲧⲁⲛⲁⲥ ⲇⲉ ⲃⲱⲕ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲓⲟⲩⲇⲁⲥ ⲡⲉⲧⲉ ϣⲁⲩⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟϥ ϫⲉ ⲡⲓⲥⲕⲁⲣⲓⲱⲧⲏⲥ ⲉⲩⲁ ⲉⲃⲟⲗ ⲡⲉ ϩⲛ ⲧⲏⲡⲉ ⲡⲉ ⲙⲡⲙⲛⲧⲥⲛⲟⲟⲩⲥ
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
ⲇ̅ⲁϥⲃⲱⲕ ⲇⲉ ⲁϥϫⲱ ⲛⲛⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ⲙⲛ ⲛⲉⲥⲧⲣⲁⲧⲏⲅⲟⲥ ⲛⲑⲉ ⲙⲡⲁⲣⲁⲇⲓⲇⲟⲩ ⲙⲙⲟϥ ⲛⲁⲩ
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
ⲉ̅ⲁⲩⲱ ⲁⲩⲣⲁϣⲉ ⲁⲩⲥⲙⲛⲧⲥ ⲛⲙⲙⲁϥ ⲉϯ ⲛⲁϥ ⲛϩⲉⲛϩⲟⲙⲛⲧ
6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
ⲋ̅ⲁϥⲉⲝⲟⲙⲟⲗⲟⲅⲓ ⲁϥϣⲓⲛⲉ ⲛⲥⲁ ⲟⲩⲟⲓϣ ⲙⲡⲁⲣⲁⲇⲓⲇⲟⲩ ⲙⲙⲟϥ ⲛⲁⲩ ⲁϫⲛ ⲙⲏⲏϣⲉ
7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
ⲍ̅ⲁⲡⲉϩⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲛⲁⲑⲁⲃ ϩⲱⲛ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲡⲁⲓ ⲉⲧⲏⲡ ⲉϣⲉⲧⲡ ⲡⲁⲥⲭⲁ ⲛϩⲏⲧϥ
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
ⲏ̅ⲁϥϫⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲙⲡⲉⲧⲣⲟⲥ ⲙⲛ ⲓⲱϩⲁⲛⲛⲏⲥ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲃⲱⲕ ⲛⲧⲉⲧⲛⲥⲟⲃⲧⲉ ⲛⲁⲛ ⲙⲡⲡⲁⲥⲭⲁ ϫⲉ ⲉⲛⲉⲟⲩⲟⲙϥ
9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
ⲑ̅ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁⲩ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲉⲕⲟⲩⲉϣ ⲧⲣⲉⲛⲥⲟⲃⲧⲉ ⲛⲁⲕ ⲧⲱⲛ
10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
ⲓ̅ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲉⲓⲥ ϩⲏⲏⲧⲉ ⲉⲧⲉⲧⲛϣⲁⲛⲃⲱⲕ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲧⲉⲓⲡⲟⲗⲓⲥ ⲟⲩⲛ ⲟⲩⲣⲱⲙⲉ ⲛⲁⲧⲱⲙⲛⲧ ⲉⲣⲱⲧⲛ ⲉⲣⲉⲟⲩϣⲟϣⲟⲩ ⲙⲙⲟⲟⲩ ϩⲓϫⲱϥ ⲟⲩⲁϩ ⲧⲏⲩⲧⲛ ⲛⲥⲱϥ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲡⲏⲓ ⲉⲧϥⲛⲁ ⲃⲱⲕ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲣⲟϥ
11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
ⲓ̅ⲁ̅ⲛⲧⲉⲧⲛϫⲟⲟⲥ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲙⲡⲏⲓ ϫⲉ ⲡⲥⲁϩ ⲡⲉⲧϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲁⲕ ϫⲉ ⲉⲣⲉⲡⲁⲙⲁ ⲛϭⲟⲓⲗⲉ ⲧⲱⲛ ⲡⲙⲁ ⲉϯⲛⲁⲟⲩⲱⲙ ⲙⲡⲡⲁⲥⲭⲁ ⲛϩⲏⲧϥ ⲙⲛ ⲛⲁⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ
12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
ⲓ̅ⲃ̅ⲁⲩⲱ ⲡⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲛⲁⲧⲥⲁⲃⲱⲧⲛ ⲉⲩⲛⲟϭ ⲙⲙⲁ ⲛⲧⲡⲉ ⲉϥⲡⲟⲣϣ ⲥⲃⲧⲱⲧϥ ⲛⲁⲓ ⲙⲡⲙⲁ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
ⲓ̅ⲅ̅ⲁⲩⲃⲱⲕ ⲇⲉ ⲁⲩϩⲉ ⲉⲣⲟϥ ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ⲉⲛⲧⲁϥϫⲟⲟⲥ ⲛⲁⲩ ⲁⲩⲥⲟⲃⲧⲉ ⲙⲡⲡⲁⲥⲭⲁ
14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
ⲓ̅ⲇ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲉⲧⲉⲩⲛⲟⲩ ϣⲱⲡⲉ ⲁϥⲛⲟϫϥ ⲛⲙⲡⲙⲛⲧⲥⲛⲟⲟⲩⲥ
15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
ⲓ̅ⲉ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲇⲉ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ϩⲛ ⲟⲩⲉⲡⲓⲑⲩⲙⲓⲁ ⲁⲓⲉⲡⲓⲑⲩⲙⲓ ⲉⲩⲱⲙ ⲙⲡⲉⲓⲡⲁⲥⲭⲁ ϣⲛⲙ ⲛⲙⲙⲏⲧⲛ ⲉⲙⲡⲁϯⲙⲟⲩ
16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
ⲓ̅ⲋ̅ϯϫⲱ ⲅⲁⲣ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲏⲧⲛ ϫⲉ ⲛⲛⲁⲟⲩⲟⲙϥ ϣⲁⲛⲧϥϫⲱⲕ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲧⲙⲛⲧⲣⲣⲟ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
ⲓ̅ⲍ̅ⲁϥϫⲓ ⲇⲉ ⲛⲟⲩⲁⲡⲟⲧ ⲁϥⲥⲙⲟⲩ ⲉⲣⲟϥ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ϫⲓ ⲡⲁⲓ ⲛⲧⲉⲧⲛⲡⲟϣϥ ⲉϫⲱⲧⲛ
18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
ⲓ̅ⲏ̅ϯϫⲱ ⲅⲁⲣ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲏⲧⲛ ϫⲉ ⲛⲛⲁⲥⲱ ϫⲓⲛ ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲙ ⲡⲉⲓⲅⲉⲛⲏⲙⲁ ⲛⲧⲉⲓⲃⲱ ⲛⲉⲗⲟⲟⲗⲉ ϣⲁⲛⲧⲉ ⲧⲙⲛⲧⲣⲣⲟ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉⲓ
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
ⲓ̅ⲑ̅ⲁⲩⲱ ⲁϥϫⲓ ⲛⲟⲩⲟⲓⲕ ⲁϥⲥⲙⲟⲩ ⲉⲣⲟϥ ⲁϥⲡⲟϣϥ ⲁϥⲧⲁⲁϥ ⲛⲁⲩ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡⲁⲓ ⲡⲉ ⲡⲁⲥⲱⲙⲁ ⲉⲧⲟⲩⲛⲁⲧⲁⲁϥ ϩⲁⲣⲱⲧⲛ ⲁⲣⲓ ⲡⲁⲓ ⲉⲡⲁⲣⲡⲙⲉⲩⲉ
20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
ⲕ̅ⲁⲩⲱ ⲡⲁⲡⲟⲧ ⲟⲛ ⲙⲙⲛⲛⲥⲁ ⲧⲣⲉⲩⲟⲩⲱⲙ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡⲉⲓⲁⲡⲟⲧ ⲧⲉ ⲧⲇⲓⲁⲑⲏⲕⲏ ⲃⲃⲣⲣⲉ ⲡⲉ ϩⲙ ⲡⲁⲥⲛⲟϥ ⲡⲁⲓ ⲉⲧⲟⲩⲛⲁⲡⲁϩⲧϥ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲁⲣⲱⲧⲛ
21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
ⲕ̅ⲁ̅ⲡⲗⲏⲛ ⲉⲓⲥ ⲧϭⲓϫ ⲙⲡⲉⲧⲛⲁⲡⲁⲣⲁⲇⲓⲇⲟⲩ ⲙⲙⲟⲓ ϩⲓ ⲧⲉⲧⲣⲁⲡⲉⲍⲁ ⲛⲙⲙⲁⲓ
22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
ⲕ̅ⲃ̅ϫⲉ ⲡϣⲏⲣⲉ ⲙⲉⲛ ⲙⲡⲣⲱⲙⲉ ⲛⲁⲃⲱⲕ ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ⲉⲧⲥⲏϩ ⲛⲁϥ ⲡⲗⲏⲛ ⲟⲩⲟⲓ ⲙⲡⲣⲱⲙⲉ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲉⲧⲟⲩⲛⲁⲧⲁⲁϥ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓ ⲧⲟⲟⲧϥ
23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
ⲕ̅ⲅ̅ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲁⲩⲁⲣⲭⲓ ⲛⲥⲩⲛⲍⲏⲧⲓ ⲙⲛ ⲛⲉⲩⲉⲣⲏⲩ ϫⲉ ⲛⲓⲙ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ⲡⲉⲧⲛⲁⲣ ⲡⲁⲓ
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
ⲕ̅ⲇ̅ⲁϥϣⲱⲡⲉ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲟⲩϯⲧⲱⲛ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ϫⲉ ⲛⲓⲙ ⲙⲙⲟⲟⲩ ⲡⲉ ⲡⲛⲟϭ
25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
ⲕ̅ⲉ̅ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲛⲉⲣⲣⲱⲟⲩ ⲛⲛϩⲉⲑⲛⲟⲥ ⲥⲉⲟ ⲙⲡⲉⲩϫⲟⲉⲓⲥ ⲁⲩⲱ ⲛⲉⲧⲟ ⲛϫⲟⲉⲓⲥ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲥⲉⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟⲟⲩ ϫⲉ ⲣⲣⲉϥⲣⲡⲉⲧⲛⲁⲛⲟⲩϥ
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
ⲕ̅ⲋ̅ⲛⲧⲱⲧⲛ ⲇⲉ ⲛⲧⲉⲓϩⲉ ⲁⲛ ⲧⲉ ⲁⲗⲗⲁ ⲡⲛⲟϭ ⲉⲧⲛϩⲏⲧ ⲧⲏⲟⲩⲧⲛ ⲙⲁⲣⲉϥⲣ ⲑⲉ ⲙⲡⲕⲟⲩⲓ ⲁⲩⲱ ⲡⲉⲧϩⲓϫⲱⲧⲛ ⲛⲑⲉ ⲙⲡⲉⲧⲇⲓⲁⲕⲟⲛⲓ
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
ⲕ̅ⲍ̅ⲛⲓⲙ ⲅⲁⲣ ⲡⲉ ⲡⲛⲟϭ ⲡⲉⲧⲛⲏϫ ⲡⲉ ϫⲉ ⲙⲡⲉⲧⲇⲓⲁⲕⲟⲛⲓ ⲡⲉ ⲙⲏ ⲙⲡⲉⲧⲛⲏϫ ⲁⲛ ⲡⲉ ⲁⲛⲟⲕ ⲇⲉ ⲉⲓϩⲛ ⲧⲉⲧⲛⲙⲏⲧⲉ ⲛⲑⲉ ⲙⲡⲉⲧⲇⲓⲁⲕⲟⲛⲓ
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
ⲕ̅ⲏ̅ⲛⲧⲱⲧⲛ ⲇⲉ ⲛⲉⲛⲧⲁⲩϩⲩⲡⲟⲙⲓⲛⲉ ⲛⲙⲙⲁⲓ ϩⲛ ⲛⲁⲡⲉⲓⲣⲁⲥⲙⲟⲥ
29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
ⲕ̅ⲑ̅ⲁⲛⲟⲕ ϩⲱ ϯⲥⲙⲓⲛⲉ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲙⲙⲏⲧⲛ ⲛⲑⲉ ⲉⲛⲧⲁ ⲡⲁⲓⲱⲧ ⲥⲙⲓⲛⲉ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲙⲙⲁⲓ ⲛⲟⲩⲙⲛⲧⲣⲣⲟ
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
ⲗ̅ϫⲉ ⲉⲧⲉⲧⲛⲉⲟⲩⲱⲙ ⲛⲧⲉⲧⲛⲥⲱ ϩⲓϫⲛ ⲧⲁⲧⲣⲁⲡⲉⲍⲁ ϩⲛ ⲧⲁⲙⲛⲧⲣⲣⲟ ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲧⲛϩⲙⲟⲟⲥ ϩⲓϫⲛ ⲛⲉⲑⲣⲟⲛⲟⲥ ⲛⲧⲉⲧⲛⲕⲣⲓⲛⲉ ⲛⲧⲙⲛⲧⲥⲛⲟⲟⲩⲥ ⲙⲫⲩⲗⲏ ⲙⲡⲓⲥⲣⲁⲏⲗ
31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
ⲗ̅ⲁ̅ⲥⲓⲙⲱⲛ ⲥⲓⲙⲱⲛ ⲉⲓⲥ ⲡⲥⲁⲧⲁⲛⲁⲥ ⲁϥⲁⲓⲧⲓ ⲙⲙⲱⲧⲛ ⲉⲥⲉⲕⲧ ⲧⲏⲟⲩⲧⲛ ⲛⲑⲉ ⲙⲡⲉⲥⲟⲩⲟ
32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
ⲗ̅ⲃ̅ⲁⲛⲟⲕ ⲇⲉ ⲁⲓⲥⲟⲡⲥ ⲉϫⲱⲕ ϫⲉ ⲛⲛⲉⲧⲉⲕⲡⲓⲥⲧⲓⲥ ⲱϫⲛ ⲛⲧⲟⲕ ⲇⲉ ϩⲱⲱⲕ ⲕⲟⲧⲕ ⲛⲅⲧⲁϫⲣⲉ ⲛⲉⲕⲥⲛⲏⲟⲩ
33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
ⲗ̅ⲅ̅ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ϯⲥⲃⲧⲱⲧ ⲛⲙⲙⲁⲕ ⲉⲉⲓ ⲉⲡⲉϣⲧⲉⲕⲟ ⲁⲩⲱ ⲉⲡⲙⲟⲩ
34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
ⲗ̅ⲇ̅ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ϯϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲁⲕ ⲡⲉⲧⲣⲉ ϫⲉ ⲛⲛⲉ ⲟⲩⲁⲗⲉⲕⲧⲱⲣ ⲙⲟⲩⲧⲉ ⲙⲡⲟⲟⲩ ϣⲁⲛⲧⲕⲁⲡⲁⲣⲛⲁ ⲙⲙⲟⲓ ⲛϣⲙⲛⲧ ⲥⲱⲱⲡ ϫⲉ ⲛϯⲥⲟⲟⲩⲛ ⲙⲙⲟϥ ⲁⲛ
35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
ⲗ̅ⲉ̅ⲁⲩⲱ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲛⲧⲉⲣⲓϫⲉⲩ ⲧⲏⲟⲩⲧⲛ ⲁϫⲛ ⲧⲱⲱⲙⲉ ϩⲓ ⲡⲏⲣⲁ ϩⲓ ⲧⲟⲟⲩⲉ ⲙⲏ ⲁⲧⲉⲧⲛϣⲱⲱⲧ ⲗⲗⲁⲁⲩ ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁⲩ ϫⲉ ⲙⲡⲉ
36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
ⲗ̅ⲋ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲇⲉ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲁⲗⲗⲁ ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲡⲉⲧⲉ ⲟⲩⲛⲧϥ ⲧⲱⲱⲙⲉ ⲙⲁⲣⲉϥϥⲓ ϩⲟⲙⲟⲓⲱⲥ ⲡⲉⲧⲉ ⲟⲩⲛⲧϥ ⲟⲩⲡⲏⲣⲁ ⲁⲩⲱ ⲡⲉⲧ ⲉⲙⲙⲛⲧⲁϥ ⲙⲁⲣⲉ ϥϯ ⲧⲉϥϣⲧⲏⲛ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϥⲧⲉⲩ ⲟⲩⲥⲏϥⲉ ⲛⲁϥ
37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
ⲗ̅ⲍ̅ϯϫⲱ ⲅⲁⲣ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲏⲧⲛ ϫⲉ ⲡⲁⲓ ⲉⲧⲥⲏϩ ⲉⲧⲃⲏⲏⲧ ϩⲁⲡⲥ ⲉⲧⲣⲉϥϫⲱⲕ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϩⲏⲧ ϫⲉ ⲁⲩⲟⲡⲧ ⲛⲙⲛⲛⲁⲛⲟⲙⲟⲥ ⲕⲁⲓⲅⲁⲣ ⲁⲡⲉⲧⲏⲡ ⲉⲣⲟⲓ ϫⲱⲕ ⲉⲃⲟⲗ
38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
ⲗ̅ⲏ̅ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁⲩ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲉⲓⲥ ⲥⲏϥⲉ ⲥⲛⲧⲉ ⲙⲡⲉⲓⲙⲁ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲥⲉⲣⲱϣⲉ
39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
ⲗ̅ⲑ̅ⲁϥⲉⲓ ⲇⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲁϥⲃⲱⲕ ⲕⲁⲧⲁ ⲡⲉϥⲥⲱⲛⲧ ⲉⲡⲧⲟⲟⲩ ⲛⲛϫⲟⲓⲧ ⲁⲩⲟⲩⲁϩⲟⲩ ⲇⲉ ⲛⲥⲱϥ ⲛϭⲓ ⲛⲉϥⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ
40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
ⲙ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥⲉⲓ ⲇⲉ ⲉϫⲙ ⲡⲙⲁ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ϣⲗⲏⲗ ⲉⲧⲙⲧⲣⲉⲧⲛⲃⲱⲕ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲡⲉⲓⲣⲁⲥⲙⲟⲥ
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
ⲙ̅ⲁ̅ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲁϥⲟⲩⲉ ⲙⲙⲟⲟⲩ ⲛⲁⲡⲛⲟⲩϫⲉ ⲛⲟⲩⲱⲛⲉ ⲁϥⲕⲗϫ ⲛⲉϥⲡⲁⲧ
42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
ⲙ̅ⲃ̅ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡⲁⲓⲱⲧ ⲉϣϫⲉ ⲕⲟⲩⲱϣ ⲙⲁⲣⲉ ⲡⲉⲓⲁⲡⲟⲧ ⲥⲁⲁⲧ ⲡⲗⲏⲛ ⲙⲁⲣⲉ ⲡⲉⲕⲟⲩⲱϣ ϣⲱⲡⲉ ⲙⲡⲱⲓ ⲁⲛ
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
ⲙ̅ⲅ̅
44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
ⲙ̅ⲇ̅
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
ⲙ̅ⲉ̅ⲁϥⲧⲱⲟⲩⲛ ⲇⲉ ⲉϥϣⲗⲏⲗ ⲁϥⲉⲓ ⲉⲣⲁⲧⲟⲩ ⲛⲙⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ ⲁϥϩⲉ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲉⲩⲛⲕⲟⲧⲕ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲧⲗⲩⲡⲏ
46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
ⲙ̅ⲋ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲁϩⲣⲱⲧⲛ ⲧⲉⲧⲛⲕⲟⲧⲕ ⲧⲱⲟⲩⲛ ϣⲗⲏⲗ ϫⲉ ⲛⲛⲉⲧⲛⲃⲱⲕ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲡⲉⲓⲣⲁⲥⲙⲟⲥ
47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
ⲙ̅ⲍ̅ⲉⲧⲓ ⲇⲉ ⲉϥϣⲁϫⲉ ⲉⲓⲥ ⲟⲩⲙⲏⲏϣⲉ ⲁϥⲉⲓ ⲉⲣⲉⲡⲉϣⲁⲩⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟϥ ϫⲉ ⲓⲟⲩⲇⲁⲥ ⲉⲩⲁ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲙ ⲡⲙⲛⲧⲥⲛⲟⲟⲩⲥ ⲡⲉ ⲉϥⲙⲟⲟϣⲉ ϩⲏⲧⲟⲩ ⲁϥϩⲱⲛ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲓⲏⲥ ⲉϯⲡⲓ ⲉⲣⲱϥ
48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
ⲙ̅ⲏ̅ⲡⲉϫⲉ ⲓⲏⲥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲓⲟⲩⲇⲁ ϩⲛ ⲟⲩⲡⲓ ⲉⲕⲛⲁϯⲡϣⲏⲣⲉ ⲙⲡⲣⲱⲙⲉ
49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
ⲙ̅ⲑ̅ⲁⲩⲛⲁⲩ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲛⲉⲧⲙⲡⲉϥⲕⲱⲧⲉ ⲉⲛⲉⲧⲛⲁϣⲱⲡⲉ ⲡⲉϫⲁⲩ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲧⲁⲣⲛϩⲓⲟⲩⲉ ⲛⲧⲥⲏϥⲉ
50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
ⲛ̅ⲁⲩⲱ ⲁⲩⲁ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ⲣⲱϩⲧ ⲙⲡϩⲙϩⲁⲗ ⲙⲡⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ⲁϥϥⲓ ⲡⲉϥⲙⲁⲁϫⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲟⲩⲛⲁⲙ
51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
ⲛ̅ⲁ̅ⲁⲓⲏⲥ ⲇⲉ ⲟⲩⲱϣⲃ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ϭⲱ ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲁϥϫⲱϩ ⲇⲉ ⲉⲡⲉϥⲙⲁⲁϫⲉ ⲁϥⲧⲁⲗϭ ⲟϥ
52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
ⲛ̅ⲃ̅ⲡⲉϫⲉ ⲓⲏⲥ ⲛⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ⲉⲧⲛⲏⲩ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲱϥ ⲙⲛ ⲛⲉⲥⲧⲣⲁⲧⲏⲅⲟⲥ ⲙⲡⲉⲣⲡⲉ ⲙⲛ ⲛⲉⲡⲣⲉⲥⲃⲩⲧⲉⲣⲟⲥ ϫⲉ ⲉϣϫⲉ ⲛⲧⲁⲧⲉⲧⲛⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲥⲁⲟⲩⲱϫ ⲙⲛ ⲛⲉⲧⲛⲥⲏϥⲉ ⲙⲛ ⲛⲉⲧⲛϣⲉ
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
ⲛ̅ⲅ̅ⲙⲙⲏⲛⲉ ⲉⲓϩⲙ ⲡⲉⲣⲡⲉ ⲙⲡⲉⲧⲛⲛ ⲛⲉⲧⲛϭⲓϫ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲱⲓ ⲁⲗⲗⲁ ⲧⲁⲓ ⲧⲉ ⲧⲉⲧⲛⲟⲩⲛⲟⲩ ⲙⲛ ⲧⲉⲧⲛⲉⲝⲟⲩⲥⲓⲁ ⲡⲕⲁⲕⲉ
54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
ⲛ̅ⲇ̅ⲁⲩⲁⲙⲁϩⲧⲉ ⲙⲙⲟϥ ⲁⲩⲛⲧϥ ⲁⲩϫⲓⲧϥ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲡⲏⲓ ⲙⲡⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ⲡⲉⲧⲣⲟⲥ ⲇⲉ ⲛⲉϥⲟⲩⲏϩ ⲛⲥⲱϥ ⲙⲡⲟⲩⲉ
55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
ⲛ̅ⲉ̅ⲛⲧⲉⲣⲉⲩϫⲉⲣⲉⲩ ϣⲁϩ ⲇⲉ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲛⲧⲙⲏⲧⲉ ⲛⲧⲁⲩⲗⲏ ⲁⲩϩⲙⲟⲟⲥ ⲁⲡⲉⲧⲣⲟⲥ ϩⲙ ⲟⲟⲥ ⲛⲧⲉⲩⲙⲏⲧⲉ
56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
ⲛ̅ⲋ̅ⲛⲧⲉⲣⲉⲩϩⲙϩⲁⲗ ⲇⲉ ⲛⲁⲩ ⲉⲣⲟϥ ⲉϥϩⲙⲟⲟⲥ ϩⲁⲧⲛ ⲡⲕⲱϩⲧ ⲁⲥⲓⲱⲣⲙ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉϩⲣⲁϥ ⲡⲉϫⲁⲥ ϫⲉ ⲛⲉⲣⲉⲡⲉⲓⲕⲉ ⲛⲙⲙⲁϥ
57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
ⲛ̅ⲍ̅ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲁϥⲁⲣⲛⲁ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲛϯⲥⲟⲟⲩⲛ ⲁⲛ ⲙⲙⲟϥ ⲧⲉⲥϩⲓⲙⲉ
58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
ⲛ̅ⲏ̅ⲙⲛⲛⲥⲁ ⲟⲩⲕⲟⲩⲓ ⲇⲉ ⲁⲕⲉⲩⲁ ⲛⲁⲩ ⲉⲣⲟϥ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ ⲛⲧⲟⲕ ϩⲱⲱⲕ ⲛⲧⲕ ⲟⲩⲁ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ⲡⲉϫⲉ ⲡⲉⲧⲣⲟⲥ ϫⲉ ⲡⲣⲱⲙⲉ ⲙⲙⲟⲛ
59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
ⲛ̅ⲑ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲉⲁⲟⲩⲛⲟⲩ ⲟⲩⲓⲛⲉ ⲁⲕⲉⲩⲁ ⲧⲱⲕ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ϩⲛ ⲟⲩⲙⲉ ⲛⲉⲣⲉⲡⲁⲓ ⲛⲙⲙⲁϥ ⲡⲉ ⲕⲁⲓ ⲅⲁⲣ ⲟⲩⲅⲁⲗⲓⲗⲁⲓⲟⲥ ⲡⲉ
60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
ⲝ̅ⲡⲉϫⲉ ⲡⲉⲧⲣⲟⲥ ϫⲉ ⲡⲣⲱⲙⲉ ⲛϯⲥⲟⲟⲩⲛ ⲁⲛ ϫⲉ ⲉⲕϫⲉ ⲟⲩ ⲁⲩⲱ ϩⲛ ⲧⲉⲩⲛⲟⲩ ⲉⲧⲓ ⲉϥϣⲁϫⲉ ⲁⲡⲁⲗⲉⲕⲧⲱⲣ ⲙⲟⲩⲧⲉ
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
ⲝ̅ⲁ̅ⲁⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲇⲉ ⲕⲟⲧϥ ⲁϥϭⲱϣⲧ ⲉⲡⲉⲧⲣⲟⲥ ⲁⲡⲉⲧⲣⲟⲥ ⲣⲡⲙⲉⲩⲉ ⲙⲡϣⲁϫⲉ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲛⲑⲉ ⲉⲛⲧⲁϥϫⲟⲟⲥ ϫⲉ ⲉⲙⲡⲁⲧⲉ ⲟⲩⲁⲗⲉⲕⲧⲱⲣ ⲙⲟⲩⲧⲉ ⲙⲡⲟⲟⲩ ⲕⲛⲁⲁⲡⲁⲣⲛⲁ ⲙⲙⲟⲓ ⲛϣⲙⲧ ⲥⲱⲱⲡ
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
ⲝ̅ⲃ̅ⲁϥⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ⲁϥⲣⲓⲙⲉ ϩⲛ ⲟⲩⲥⲓϣⲉ
63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
ⲝ̅ⲅ̅ⲣⲣⲱⲙⲉ ⲇⲉ ⲉⲧⲁⲙⲁϩⲧⲉ ⲙⲙⲟϥ ⲁⲩⲥⲱⲃⲉ ⲙⲙⲟϥ ⲉⲩϩⲓⲟⲩⲉ ⲉⲣⲟϥ
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
ⲝ̅ⲇ̅ⲁⲩϩⲃⲥ ⲡⲉϥϩⲟ ⲁⲩϫⲛⲟⲩϥ ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲉⲩⲉ ⲛⲁⲛ ⲡⲉⲭⲥ ϫⲉ ⲛⲓⲙ ⲡⲉⲛⲧⲁϥⲣⲁϩⲧⲕ
65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
ⲝ̅ⲉ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲉⲩϫⲱ ⲛⲕⲉⲙⲏⲏϣⲉ ⲛϣⲁϫⲉ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲣⲟϥ ⲉⲩϫⲓⲟⲩⲁ
66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
ⲝ̅ⲋ̅ⲛⲧⲉⲣⲉ ϩⲧⲟⲟⲩⲉ ⲇⲉ ϣⲱⲡⲉ ⲁⲩⲥⲱⲟⲩϩ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲛϭⲓ ⲛⲉⲡⲣⲉⲥⲃⲩⲧⲉⲣⲟⲥ ⲙⲡⲗⲁⲟⲥ ⲙⲛ ⲛⲛⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ⲙⲛ ⲛⲉⲅⲣⲁⲙⲙⲁⲧⲉⲩⲥ ⲁⲩϫⲓⲧϥ ⲉⲡⲥⲩⲛϩⲉⲇⲣⲓⲟⲛ
67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
ⲝ̅ⲍ̅ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲛⲧⲟⲕ ⲡⲉ ⲡⲉⲭⲥ ⲁϫⲓⲥ ⲛⲁⲛ ⲡⲉϫⲁϥ ⲇⲉ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲉⲓϣⲁⲛϫⲟⲟⲥ ⲛⲏⲧⲛ ⲛⲛⲉⲧⲛⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ
68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
ⲝ̅ⲏ̅ⲉϣⲱⲡⲉ ⲇⲉ ⲟⲛ ⲉⲓϣⲁⲛϫⲛⲟⲩⲧⲛ ⲛⲛⲉⲧⲛⲟⲩⲱϣⲃ ⲛⲁⲓ
69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
ⲝ̅ⲑ̅ϫⲓⲛ ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲡϣⲏⲣⲉ ⲙⲡⲣⲱⲙⲉ ⲛⲁϣⲱⲡⲉ ⲉϥϩⲙⲟⲟⲥ ⲛⲥⲁⲟⲩⲛⲁⲙ ⲛⲧϭⲟⲙ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ
70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
ⲟ̅ⲡⲉϫⲁⲩ ⲇⲉ ⲧⲏⲣⲟⲩ ϫⲉ ⲛⲧⲟⲕ ⲡⲉ ⲡϣⲏⲣⲉ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲛⲧⲱⲧⲛ ⲉⲧⲉⲧⲛϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲁⲛⲟⲕ ⲡⲉ
71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
ⲟ̅ⲁ̅ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁⲩ ϫⲉ ⲉⲛⲣⲭⲣⲓⲁ ϭⲉ ⲙⲙⲛⲧⲣⲉ ⲉⲣ ⲟⲩ ⲁⲛⲟⲛ ⲅⲁⲣ ⲁⲛⲥⲱⲧⲙ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲣⲱϥ
