Від Луки 20
1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
It came about one day, as Jesus was teaching the people in the temple and preaching the gospel, the chief priests and the scribes came to him with the elders.
2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
They spoke, saying to him, “Tell us by what authority you do these things, or who it is who gave you this authority.”
3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
He answered and said to them, “I will also ask you a question, and you tell me.
4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“
The baptism of John: was it from heaven or from men?”
5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
They reasoned with themselves, saying, “If we say, 'From heaven,' he will say, 'Then why did you not believe him?'
6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
But if we say, 'From men,' all the people will stone us, for they are persuaded that John was a prophet.”
7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.
So they answered that they did not know where it came from.
8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
Jesus said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”
9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
He told the people this parable, “A man planted a vineyard, rented it out to vine growers, and went into another country for a long time.
10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
At the appointed time he sent a servant to the vine growers, that they should give him of the fruit of the vineyard. But the vine growers beat him, and sent him away empty-handed.
11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
He then sent yet another servant and they also beat him, treated him shamefully, and sent him away empty-handed.
12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
He also sent yet a third and they also wounded him, and threw him out.
13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
So the lord of the vineyard said, 'What will I do? I will send my beloved son. Maybe they will respect him.'
14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
But when the vine growers saw him, they discussed among themselves, saying, 'This is the heir. Let us kill him, that the inheritance may be ours.'
15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
They threw him out of the vineyard and killed him. What then will the lord of the vineyard do to them?
16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
He will come and destroy these vine growers, and will give the vineyard to others.” When they heard it, they said, “May it never be!”
17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
But Jesus looked at them, and said, “What is the meaning of that which is written: 'The stone that the builders rejected has become the cornerstone'?
18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
Every one who falls on that stone will be broken to pieces. But on whomever it falls, it will crush.”
19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
So the scribes and the chief priests sought to lay hands on him in that very hour, for they knew that he had spoken this parable against them. But they were afraid of the people.
20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
Watching him carefully, they sent out spies who pretended to be righteous, that they might find fault with his speech, so as to deliver him up to the rule and to the authority of the governor.
21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
They asked him, saying, “Teacher, we know that you say and teach rightly, and are not influenced by anyone's position, but you teach the truth about the way of God.
22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Is it lawful for us to pay taxes to Caesar, or not?”
23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
But Jesus understood their craftiness, and said to them,
24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“Вони відказали: „Кесарів“.
“Show me a denarius. Whose image and name is on it?” They said, “Caesar's.”
25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
He said to them, “Then give to Caesar the things that are Caesar's, and to God the things that are God's.”
26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
They were not able to find fault with what he had said in front of the people, but marveling at his answer, they were silent.
27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
When some of the Sadducees came to him, the ones who say that there is no resurrection,
28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
they asked him, saying, “Teacher, Moses wrote to us that if a man's brother dies, having a wife, and being childless, the man should take the brother's wife, and have a child for his brother.
29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
There were seven brothers and the first took a wife, and died childless,
30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
and the second as well.
31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
The third took her, and likewise the seven also left no children, and died.
32 А по всіх умерла й жінка.
Afterward the woman also died.
33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
In the resurrection then, whose wife will she be? For the seven had her as their wife.”
Jesus said to them, “The sons of this world marry and are given in marriage. (aiōn g165)
35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити, (aiōn g165)
But those who are regarded as worthy in that age to receive the resurrection from the dead will neither marry nor be given in marriage. (aiōn g165)
36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
Neither can they die anymore, for they are equal to the angels and are sons of God, being sons of the resurrection.
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
But that the dead are raised, even Moses showed, in the place concerning the bush, where he calls the Lord the God of Abraham and the God of Isaac and the God of Jacob.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
Now he is not the God of the dead, but of the living, because all live to him.”
39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
Some of the scribes answered, “Teacher, you have answered well.”
40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.
For they did not dare ask him any more questions.
41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
Jesus said to them, “How do they say that the Christ is David's son?
42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
For David himself says in the Book of Psalms, The Lord said to my Lord, 'Sit at my right hand,
43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
until I make your enemies your footstool.'
44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
David therefore calls the Christ 'Lord', so how is he David's son?”
45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
In the hearing of all the people he said to his disciples,
46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
“Beware of the scribes, who desire to walk in long robes, and love special greetings in the marketplaces, and chief seats in the synagogues, and chief places at feasts.
47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
They also devour widows' houses, and for a show they make long prayers. Men like this will receive greater condemnation.”
