Від Луки 20
1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
And yt fortuned in one of those dayes as he taught the people in the temple and preached the gospell: the hye prestes and the scribes came with the elders
2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
and spake vnto him sayinge. Tell vs by what auctorite thou doest these thinges? Ether who is he yt gave ye this auctorite?
3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
He answered and saide vnto the: I also will axe you a questio and answer me.
4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“
The baptyme of Iohn: was it from heaven or of men?
5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
And they thought with in them selves sayinge: yf we shall saye from heave: he will saye: why then beleved ye him not?
6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
But and yf we shall saye of men all ye people will stone vs. For they be persuaded that Ihon is a Prophet.
7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.
And they answered that they coulde not tell whence it was.
8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
And Iesus sayde vnto them: nether tell I you by what auctorite I do these thinges.
9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
Then begane he to put forthe to the people this similitude. A certayne man planted a vyneyarde and let it forthe to fermers and went him selfe into a straunge countre for a greate season.
10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
And when the tyme was come he sent a servaut to his tennauntes that they shuld geve him of the frutes of the vyneyarde. And the tennauntes dyd bet him and sent him awaye empty.
11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
And agayne he sent yet another servaunt. And they dyd bet him and foule entreated him also and sent him awaye emptye.
12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
Moreover he sent the thyrde to and him they wouded and cast out.
13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
Then sayde the lorde of the vyneyarde: what shall I do? I will sende my deare sonne him peradventure they will reverence when they se him.
14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
But when the fermers sawe him they thought in them selves sayinge: this is the heyre come let vs kyll him that the inheritaunce maye be oures.
15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
And they cast him out of the vyneyarde and kylled him. Now what shall the Lorde of the vyneyarde do vnto them?
16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
He will come and destroye those fermers and will let out his vyneyarde to other. When they hearde that they sayde: God forbyd.
17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
And he behelde them and sayde: what meaneth this then yt is wrytten: The stone that the bylders refused the same is made ye heed corner stone?
18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
whosoever stomble at that stone shalbe broken: but on whosoever it faul vpon it wyll grynde him to powder.
19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
And the hye Prestes and the Scribes the same howre went about to laye hondes on him but they feared the people. For they perceaved that he had spoken this similitude agaynst them.
20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
And they watched him and sent forth spies which shuld fayne them selves perfecte to take him in his wordes and to delyvre him vnto the power and auctorite of the debite.
21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
And they axed him sayinge: Master we knowe that thou sayest and teachest ryght nother cosiderest thou eny manes degre but teachest the waye of God truly.
22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Ys it laufull for vs to geve Cesar tribute or no?
23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
He perceaved their craftynes and sayde vnto them: why tept ye me?
24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“Вони відказали: „Кесарів“.
Shewe me a peny. Whose ymage and superscripcio hath it? They answered and sayde: Cesars.
25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
And he sayde vnto them: Geve then vnto Cesar that which belongeth vnto Cesar: and to God that which pertayneth to God.
26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
And they coulde not reprove his sayinge before the people. But they marvayled at his answer and helde their peace.
27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
Then came to him certayne of the Saduces which denye that ther is eny resurreccio. And they axed him
28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
sayinge: Master Moses wrote vnto vs if eny mannes brother dye havinge a wyfe and the same dye with out yssue: that then his brother shuld take his wyfe and reyse vp seede vnto his brother.
29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
Ther were seven brethren and the fyrste toke a wyfe and dyed with out children.
30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
And the seconde toke the wyfe and he dyed chyldlesse.
31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
And the thyrde toke her and in lyke wyse the resydue of the seven and leeft no chyldren be hynde them and dyed.
32 А по всіх умерла й жінка.
Last of all the woma dyed also.
33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
Now at the resurreccio whose wyfe of them shall she be? For seven had her to wyfe.
Iesus answered and sayde vnto them. The chyldre of this worlde mary wyves and are maryed (aiōn g165)
35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити, (aiōn g165)
but they which shalbe made worthy to enioye that worlde and the resurreccion from deeth nether mary wyves nether are maryed (aiōn g165)
36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
nor yet can dye eny moare. For they are equall vnto the angels: and are the sonnes of God in as moche as they are the chyldre of the resurreccion.
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
And that the deed shall ryse agayne even Moses signified besydes the busshe when he sayde: the Lorde God of Adraham and the God of Isaac and the God of Iacob.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
For he is not the God of the deed but of them which live. For all live in him.
39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
Then certayne of the Pharises answered and sayde: Master thou hast well sayde.
40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.
And after that durst they not axe him eny question at all.
41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
Then sayde he vnto them: how saye they that Christ is Davids sonne?
42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
And David him selfe sayth in the boke of the Psalmes: The Lorde sayde vnto my Lorde syt on my right honde
43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
tyll I make thine enemys thy fothe stole.
44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
Seinge David calleth him Lorde: How is he then his sonne.
45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
Then in the audience of all the people he sayde vnto his disciples
46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
beware of the Scribes which desyre to goo in longe clothinge: and love gretynges in the markets and the hyest seates in the synagoges and chefe roumes at feastes
47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
which devoure widdowes houses and that vnder a coloure of longe prayinge: the same shall receave greater damnacion.
