Від Луки 2
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
その頃、天下の人を戸籍に著かすべき詔令、カイザル・アウグストより出づ。
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
この戸籍 登録は、クレニオ、シリヤの總督たりし時に行はれし初のものなり。
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
さて人みな戸籍に著かんとて、各自その故郷に歸る。
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
ヨセフもダビデの家系また血統なれば、既に孕める許嫁の妻マリヤとともに、戸籍に著かんとて、ガリラヤの町ナザレを出でてユダヤに上り、ダビデの町ベツレヘムといふ處に到りぬ。
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
ヨセフもダビデの家系また血統なれば、既に孕める許嫁の妻マリヤとともに、戸籍に著かんとて、ガリラヤの町ナザレを出でてユダヤに上り、ダビデの町ベツレヘムといふ處に到りぬ。
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
此處に居るほどに、マリヤ月 滿ちて、
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
初子をうみ、之を布に包みて馬槽に臥させたり。旅舍にをる處なかりし故なり。
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
この地に野宿して、夜 群を守りをる牧者ありしが、
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
主の使その傍らに立ち、主の榮光その周圍を照したれば、甚く懼る。
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
御使かれらに言ふ『懼るな、視よ、この民 一般に及ぶべき、大なる歡喜の音信を我なんぢらに告ぐ。
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
今日ダビデの町にて汝らの爲に救主うまれ給へり、これ主キリストなり。
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
なんぢら布にて包まれ、馬槽に臥しをる嬰兒を見ん、是その徴なり』
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
忽ちあまたの天の軍勢、御使に加はり、神を讃美して言ふ、
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
『いと高き處には榮光、神にあれ。地には平和、主の悦び給ふ人にあれ』
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
御使 等さりて天に往きしとき、牧者たがひに語る『いざ、ベツレヘムにいたり、主の示し給ひし起れる事を見ん』
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
乃ち急ぎ往きて、マリヤとヨセフと、馬槽に臥したる嬰兒とに尋ねあふ。
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
既に見て、この子につき御使の語りしことを告げたれば、
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
聞く者はみな牧者の語りしことを怪しみたり。
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
而してマリヤは凡て此 等のことを心に留めて思ひ囘せり。
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
牧者は御使の語りしごとく凡ての事を見 聞せしによりて、神を崇めかつ讃美しつつ歸れり。
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
八日みちて幼兒に割禮を施すべき日となりたれば、未だ胎内に宿らぬ先に御使の名づけし如く、その名をイエスと名づけたり。
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
モーセの律法に定めたる潔の日 滿ちたれば、彼ら幼兒を携へてエルサレムに上る。
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
これは主の律法に『すべて初子に生るる男子は、主につける聖なる者と稱へらるべし』と録されたる如く、幼兒を主に献げ、
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
また主の律法に『山鳩 一つがひ或は家 鴿の雛 二 羽』と云ひたるに遵ひて、犧牲を供へん爲なり。
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
視よ、エルサレムにシメオンといふ人あり。この人は義かつ敬虔にして、イスラエルの慰められんことを待ち望む。聖 靈その上に在す。
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
また聖 靈に、主のキリストを見ぬうちは死を見ずと示されたれしが、
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
此とき御靈に感じて宮に入る。兩親その子イエスを携へ、この子のために律法の慣例に遵ひて行はんとて來りたれば、
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
シメオン、イエスを取りいだき、神を讃めて言ふ、
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
『主よ、今こそ御言に循ひて、僕を安らかに逝かしめ給ふなれ。
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
わが目は、はや主の救を見たり。
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
是もろもろの民の前に備へ給ひし者、
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
異邦人をてらす光、御民イスラエルの榮光なり』
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
かく幼兒に就きて語ることを、其の父 母あやしみ居たれば、
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
シメオン彼らを祝して母マリヤに言ふ『視よ、この幼兒は、イスラエルの多くの人の或は倒れ、或は起たん爲に、また言ひ逆ひを受くる徴のために置かる。
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
――劍なんぢの心をも刺し貫くべし――これは多くの人の心の念の顯れん爲なり』
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
ここにアセルの族パヌエルの娘に、アンナといふ預言者あり、年いたく老ゆ。處女のとき、夫に適きて七 年ともに居り、
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
八 十四年 寡婦たり。宮を離れず、夜も晝も斷食と祈祷とを爲して神に事ふ。
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
この時すすみ寄りて神に感謝し、また凡てエルサレムの拯贖を待ちのぞむ人に、幼兒のことを語れり。
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
さて主の律法に遵ひて、凡ての事を果したれば、ガリラヤに歸り、己が町ナザレに到れり。
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
幼兒は漸に成長して健かになり、智慧みち、かつ神の惠その上にありき。
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
かくてその兩親、過越の祭には年毎にエルサレムに往きぬ。
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
イエスの十二 歳のとき、祭の慣例に遵ひて上りゆき、
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
祭の日 終りて歸る時、その子イエスはエルサレムに止りたまふ。兩親は之を知らずして、
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
道伴のうちに居るならんと思ひ、一日 路ゆきて、親族・知邊のうちを尋ぬれど、
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
遇はぬに因りて復たづねつつエルサレムに歸り、
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
三日ののち、宮にて教師のなかに坐し、かつ聽き、かつ問ひゐ給ふに遇ふ。
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
聞く者は皆その聰と答とを怪しむ。
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
兩親イエスを見て、いたく驚き、母は言ふ『兒よ、何 故かかる事を我らに爲しぞ、視よ、汝の父と我と憂ひて尋ねたり』
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
イエス言ひたまふ『何 故われを尋ねたるか、我はわが父の家に居るべきを知らぬか』
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
兩親はその語りたまふ事を悟らず。
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
かくてイエス彼 等とともに下り、ナザレに往きて順ひ事へたまふ。其の母これらの事をことごとく心に藏む。
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
イエス智慧も身のたけも彌まさり、神と人とにますます愛せられ給ふ。
