Від Луки 2
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
Now in those days, a decree went out from Caesar Augustus that all the world should be enrolled.
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
This was the first enrolment made when Quirinius was governor of Syria.
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
All went to enrol themselves, everyone to his own city.
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
Joseph also went up from Galilee, out of the city of Nazareth, into Judea, to David’s city, which is called Bethlehem, because he was of the house and family of David,
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
to enrol himself with Mary, who was pledged to be married to him as wife, being pregnant.
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
While they were there, the day had come for her to give birth.
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
She gave birth to her firstborn son. She wrapped him in bands of cloth and laid him in a feeding trough, because there was no room for them in the inn.
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
There were shepherds in the same country staying in the field, and keeping watch by night over their flock.
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
Behold, an angel of the Lord stood by them, and the glory of the Lord shone around them, and they were terrified.
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
The angel said to them, “Don’t be afraid, for behold, I bring you good news of great joy which will be to all the people.
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
For there is born to you today, in David’s city, a Saviour, who is Christ the Lord.
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
This is the sign to you: you will find a baby wrapped in strips of cloth, lying in a feeding trough.”
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
Suddenly, there was with the angel a multitude of the heavenly army praising God and saying,
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
“Glory to God in the highest, on earth peace, good will towards men.”
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
When the angels went away from them into the sky, the shepherds said to one another, “Let’s go to Bethlehem, now, and see this thing that has happened, which the Lord has made known to us.”
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
They came with haste and found both Mary and Joseph, and the baby was lying in the feeding trough.
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
When they saw it, they publicised widely the saying which was spoken to them about this child.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
All who heard it wondered at the things which were spoken to them by the shepherds.
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
But Mary kept all these sayings, pondering them in her heart.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
The shepherds returned, glorifying and praising God for all the things that they had heard and seen, just as it was told them.
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
When eight days were fulfilled for the circumcision of the child, his name was called Jesus, which was given by the angel before he was conceived in the womb.
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
When the days of their purification according to the law of Moses were fulfilled, they brought him up to Jerusalem to present him to the Lord
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
(as it is written in the law of the Lord, “Every male who opens the womb shall be called holy to the Lord”),
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
and to offer a sacrifice according to that which is said in the law of the Lord, “A pair of turtledoves, or two young pigeons.”
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
Behold, there was a man in Jerusalem whose name was Simeon. This man was righteous and devout, looking for the consolation of Israel, and the Holy Spirit was on him.
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
It had been revealed to him by the Holy Spirit that he should not see death before he had seen the Lord’s Christ.
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
He came in the Spirit into the temple. When the parents brought in the child, Jesus, that they might do concerning him according to the custom of the law,
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
then he received him into his arms and blessed God, and said,
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
“Now you are releasing your servant, Master, according to your word, in peace;
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
for my eyes have seen your salvation,
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
which you have prepared before the face of all peoples;
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
a light for revelation to the nations, and the glory of your people Israel.”
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
Joseph and his mother were marvelling at the things which were spoken concerning him.
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
Simeon blessed them, and said to Mary, his mother, “Behold, this child is appointed for the falling and the rising of many in Israel, and for a sign which is spoken against.
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
Yes, a sword will pierce through your own soul, that the thoughts of many hearts may be revealed.”
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
There was one Anna, a prophetess, the daughter of Phanuel, of the tribe of Asher (she was of a great age, having lived with a husband seven years from her virginity,
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
and she had been a widow for about eighty-four years), who didn’t depart from the temple, worshipping with fastings and petitions night and day.
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
Coming up at that very hour, she gave thanks to the Lord, and spoke of him to all those who were looking for redemption in Jerusalem.
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
When they had accomplished all things that were according to the law of the Lord, they returned into Galilee, to their own city, Nazareth.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
The child was growing, and was becoming strong in spirit, being filled with wisdom, and the grace of God was upon him.
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
His parents went every year to Jerusalem at the feast of the Passover.
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
When he was twelve years old, they went up to Jerusalem according to the custom of the feast;
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
and when they had fulfilled the days, as they were returning, the boy Jesus stayed behind in Jerusalem. Joseph and his mother didn’t know it,
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
but supposing him to be in the company, they went a day’s journey; and they looked for him amongst their relatives and acquaintances.
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
When they didn’t find him, they returned to Jerusalem, looking for him.
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
After three days they found him in the temple, sitting in the middle of the teachers, both listening to them and asking them questions.
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
All who heard him were amazed at his understanding and his answers.
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
When they saw him, they were astonished; and his mother said to him, “Son, why have you treated us this way? Behold, your father and I were anxiously looking for you.”
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
He said to them, “Why were you looking for me? Didn’t you know that I must be in my Father’s house?”
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
They didn’t understand the saying which he spoke to them.
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
And he went down with them and came to Nazareth. He was subject to them, and his mother kept all these sayings in her heart.
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
And Jesus increased in wisdom and stature, and in favour with God and men.
