< Від Луки 2 >
1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
ⲁ̅ⲁⲥϣⲱⲡⲉ ⲇⲉ ϩⲛ ⲛⲉϩⲟⲟⲩ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲁⲩⲇⲟⲅⲙⲁ ⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲙ ⲡⲣⲣⲟ ⲁⲅⲟⲩⲥⲧⲟⲥ ⲉⲧⲣⲉⲧⲟⲓⲕⲟⲩⲙⲉⲛⲏ ⲧⲏⲣⲥ ⲥϩⲁⲓⲥ ⲛⲥⲁⲛⲉⲥⲧⲙⲉ
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
ⲃ̅ⲧⲁⲓ ⲧⲉ ⲧϣⲟⲣⲡ ⲛⲁⲡⲟⲅⲣⲁⲫⲏ ⲉⲛⲧⲁⲥϣⲱⲡⲉ ⲉⲣⲉⲕⲩⲣⲓⲛⲟⲥ ⲟⲛϩⲏⲅⲉⲙⲱⲛ ⲉⲧⲥⲩⲣⲓⲁ
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
ⲅ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲉⲩⲃⲏⲕ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲡⲉ ⲡⲟⲩⲁ ⲡⲟⲩⲁ ⲉⲥϩⲁⲓϥ ⲛⲥⲁ ⲧⲉϥⲡⲟⲗⲓⲥ
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
ⲇ̅ⲁϥⲃⲱⲕ ϩⲱⲱϥ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲛϭⲓ ⲓⲱⲥⲏⲫ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲧⲅⲁⲗⲓⲗⲁⲓⲁ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲛⲁⲍⲁⲣⲉⲑ ⲧⲡⲟⲗⲓⲥ ⲛϯⲟⲩⲇⲁⲓⲁ ⲉⲧⲡⲟⲗⲉⲓⲥ ⲛⲇⲁⲩⲉⲓⲇ ⲧⲉϣⲁⲩⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟⲥ ϫⲉ ⲃⲏⲑⲗⲉⲉⲙ ϫⲉ ⲟⲩⲉⲃⲟⲗ ϩⲙ ⲡⲏⲓ ⲛⲙ ⲧⲡⲁⲧⲣⲓⲁ ⲛⲇⲁⲩⲉⲓⲇ
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
ⲉ̅ⲉⲧⲣⲉϥⲧⲁⲁϥ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲛⲙⲙⲁⲣⲓⲁ ⲧⲉⲧⲉ ⲣⲉⲧⲟⲟⲧⲥ ϣⲏⲡ ⲛⲁϥ ⲉⲥⲉⲉⲧ
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
ⲋ̅ⲁⲥϣⲱⲡⲉ ⲇⲉ ϩⲙ ⲡⲧⲣⲉⲩϣⲱⲡⲉ ϩⲙ ⲡⲙⲁ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲁⲩϫⲱⲕ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϭⲓ ⲛⲉⲥϩⲟⲟⲩ ⲉⲧⲣⲉⲥⲙⲓⲥⲉ
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
ⲍ̅ⲁⲥϫⲡⲟ ⲙⲡⲉⲥϣⲏⲣⲉ ⲡⲉⲥϣⲣⲡⲙⲙⲓⲥⲉ ⲁⲥϭⲟⲟⲗⲉϥ ⲛϩⲉⲛⲧⲟⲉⲓⲥ ⲁⲥϫⲧⲟϥ ϩⲛ ⲟⲩⲟⲙϥ ϫⲉ ⲛⲉⲙⲙⲛⲙⲁ ϣⲟⲟⲡ ⲛⲁⲩ ϩⲙ ⲡⲙⲁ ⲛϭⲟⲓⲗⲉ
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
ⲏ̅ⲛⲉⲩⲛϩⲉⲛϣⲟⲟⲥ ⲇⲉ ϩⲛ ⲧⲉⲭⲱⲣⲁ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲉⲩϣⲟⲟⲡ ϩⲛ ⲧⲥⲱϣⲉ ⲉⲩⲁⲣⲉϩ ϩⲛ ⲟⲩⲣϣⲉ ⲛⲧⲉⲩϣⲏ ⲉⲡⲉⲩⲟϩⲉ ⲛⲉⲥⲟⲟⲩ
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
ⲑ̅ⲁⲡⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲟⲩⲱⲛϩ ⲛⲁⲩ ⲉⲃⲟⲗ ⲁⲩⲱ ⲁⲡⲉⲟⲟⲩ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲣⲟⲩⲟⲉⲓⲛ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲁⲩⲣ ϩⲟⲧⲉ ⲛⲟⲩⲛⲟϭ ⲛϩⲟⲧⲉ
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
ⲓ̅ⲡⲉϫⲉ ⲡⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⲇⲉ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲙⲡⲣⲣ ϩⲟⲧⲉ ⲉⲓⲥ ϩⲏⲧⲉ ⲅⲁⲣ ϯⲛⲁⲧⲁϣⲉⲟⲉⲓϣ ⲛⲏⲧⲛ ⲛⲟⲩⲛⲟϭ ⲣⲣⲁϣⲉ ⲡⲁⲓ ⲉⲧⲛⲁϣⲱⲡⲉ ⲙⲡⲗⲁⲟⲥ ⲧⲏⲣϥ
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
ⲓ̅ⲁ̅ϫⲉ ⲁⲩϫⲡⲟ ⲛⲏⲧⲛ ⲙⲡⲟⲟⲩ ⲙⲡⲥⲱⲧⲏⲣ ⲉⲧⲉ ⲡⲁⲓ ⲡⲉ ⲡⲉⲭⲥ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ϩⲛ ⲧⲡⲟⲗⲓⲥ ⲛⲇⲁⲩⲉⲓⲇ
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
ⲓ̅ⲃ̅ⲁⲩⲱ ⲟⲩⲙⲁⲉⲓⲛ ⲛⲏⲧⲛ ⲡⲉ ⲡⲁⲓ ⲧⲉⲧⲛⲁϩⲉ ⲉⲩϣⲏⲣⲉ ϣⲏⲙ ⲉϥϭⲟⲟⲗⲉ ⲛϩⲉⲛⲧⲟⲉⲓⲥ ⲉϥⲕⲏ ϩⲛ ⲟⲩⲟⲙϥ
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
ⲓ̅ⲅ̅ⲁⲩϣⲱⲡⲉ ⲇⲉ ϩⲛ ⲟⲩϣⲥⲛⲉ ⲛⲙⲡⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⲛϭⲓ ⲟⲩⲙⲏⲏϣⲉ ⲛⲧⲉⲥⲧⲣⲁⲧⲓⲁ ⲛⲧⲡⲉ ⲉⲩⲥⲙⲟⲩ ⲉⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
ⲓ̅ⲇ̅ϫⲉ ⲡⲉⲟⲟⲩ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ϩⲛ ⲛⲉⲧϫⲟⲥⲉ ⲁⲩⲱ ϯⲣⲏⲛⲏ ϩⲓϫⲛ ⲡⲕⲁϩ ϩⲛ ⲣⲣⲱⲙⲉ ⲙⲡⲉϥⲟⲩⲱϣ
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
ⲓ̅ⲉ̅ⲁⲥϣⲱⲡⲉ ⲇⲉ ⲛⲧⲉⲣⲉⲛⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⲃⲱⲕ ⲉϩⲣⲁⲓ ϩⲓⲧⲟⲟⲧⲟⲩ ⲉⲧⲡⲉ ⲛⲉⲣⲉⲛϣⲟⲟⲥ ϣⲁϫⲉ ⲙⲛ ⲛⲉⲩⲉⲣⲏⲩ ϫⲉ ⲙⲁⲣⲛⲃⲱⲕ ϣⲁⲃⲏⲑⲗⲉⲉⲙ ⲛⲧⲛⲛⲁⲩ ⲉⲡⲉⲓϣⲁϫⲉ ⲉⲛⲧⲁϥϣⲱⲡⲉ ⲉⲛⲧⲁⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲟⲩⲟⲛϩϥ ⲉⲣⲟⲛ
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
ⲓ̅ⲋ̅ⲁⲩϭⲉⲡⲏ ⲇⲉ ⲁⲩⲉⲓ ⲁⲩϩⲉ ⲉⲙⲁⲣⲓⲁ ⲛⲙⲓⲱⲥⲏⲫ ⲛⲙⲡϣⲏⲣⲉ ϣⲏⲙ ⲉϥⲕⲏ ϩⲛ ⲟⲩⲟⲙϥ
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
ⲓ̅ⲍ̅ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲛⲁⲩ ⲇⲉ ⲁⲩⲉⲓⲙⲉ ⲉⲡϣⲁϫⲉ ⲉⲛⲧⲁⲩϫⲟⲟϥ ⲛⲁⲩ ⲉⲧⲃⲉ ⲡϣⲏⲣⲉ ϣⲏⲙ
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
ⲓ̅ⲏ̅ⲁⲩⲱ ⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲙ ⲉⲛⲧⲁⲩⲥⲱⲧⲙ ⲁⲩⲣϣⲡⲏⲣⲉ ⲉϫⲛ ⲛⲉⲛⲧⲁⲛϣⲟⲟⲥ ϫⲟⲟⲩ ⲛⲁⲩ
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
ⲓ̅ⲑ̅ⲙⲁⲣⲓⲁ ⲇⲉ ⲛⲉⲥϩⲁⲣⲉϩ ⲉⲛⲉⲓϣⲁϫⲉ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲡⲉ ⲉⲥⲕⲱ ⲙⲙⲟⲟⲩ ϩⲙ ⲡⲉⲥϩⲏⲧ
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
ⲕ̅ⲁⲩⲕⲟⲧⲟⲩ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲛϣⲟⲟⲥ ⲉⲩϯ ⲉⲟⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲉⲩⲥⲙⲟⲩ ⲉⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉϫⲛ ⲛⲉⲛⲧⲁⲩⲥⲟⲧⲙⲟⲩ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲁⲩⲛⲁⲩ ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ⲉⲛⲧⲁⲩϫⲟⲟⲥ ⲛⲁⲩ
21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
ⲕ̅ⲁ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϣⲙⲟⲩⲛ ⲇⲉ ⲛϩⲟⲟⲩ ϫⲱⲕ ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲧⲣⲉⲩⲥⲃⲃⲏⲧϥ ⲁⲩⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲡⲉϥⲣⲁⲛ ϫⲉ ⲓⲏⲥ ⲡⲉⲛⲧⲁⲡⲁⲅⲅⲉⲗⲟⲥ ⲧⲁⲁϥ ⲉⲣⲟϥ ⲉⲙⲡⲁⲧⲥⲱⲱ ⲙⲙⲟϥ ϩⲛ ⲑⲏ
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
ⲕ̅ⲃ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩϫⲱⲕ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϭⲓ ⲛⲉϩⲟⲟⲩ ⲙⲡⲉⲩⲧⲃⲃⲟ ⲕⲁⲧⲁⲡⲛⲟⲙⲟⲥ ⲙⲙⲱⲩⲥⲏⲥ ⲁⲩϫⲓⲧϥ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲑⲓⲓⲉⲣⲟⲥⲟⲗⲩⲙⲁ ⲉⲧⲁϩⲟϥ ⲉⲣⲁⲧϥ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
ⲕ̅ⲅ̅ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ⲉⲧⲥⲏϩ ϩⲙ ⲡⲛⲟⲙⲟⲥ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ϫⲉ ϩⲟⲟⲩⲧ ⲛⲓⲙ ⲉⲧⲛⲁⲟⲩⲱⲛ ⲉⲧⲟⲟⲧⲉ ⲉⲩⲉⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟϥ ϫⲉ ⲡⲉⲧⲟⲩⲁⲁⲃ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
ⲕ̅ⲇ̅ⲁⲩⲱ ⲉϯ ⲛⲟⲩⲑⲩⲥⲓⲁ ⲕⲁⲧⲁ ⲡⲉⲛⲧⲁⲩϫⲟⲟϥ ϩⲙ ⲡⲛⲟⲙⲟⲥ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ϫⲉ ⲟⲩⲥⲟⲉⲓϣ ⲛϭⲣⲙⲡϣⲁⲛ ⲏ ⲙⲁⲥ ⲥⲛⲁⲩ ⲛϭⲣⲟⲟⲙⲡⲉ
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
ⲕ̅ⲉ̅ⲉⲓⲥ ϩⲏⲏⲧⲉ ⲇⲉ ⲛⲉⲩⲛⲟⲩⲣⲱⲙⲉ ⲡⲉ ϩⲛ ⲑⲓⲉⲣⲟⲥⲟⲗⲩⲙⲁ ⲉⲡⲉϥⲣⲁⲛ ⲡⲉ ⲥⲩⲙⲉⲱⲛ ⲁⲩⲱ ⲡⲉⲓⲣⲱⲙⲉ ⲛⲉⲩⲇⲓⲕⲁⲓⲟⲥ ⲡⲉ ⲣⲣⲉϥϣⲙϣⲉ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉϥϭⲱϣⲧ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲏⲧϥ ⲙⲡⲥⲟⲗⲥⲗ ⲙⲡⲓⲥⲣⲁⲏⲗ ⲉⲩⲛⲟⲩⲡⲛⲁ ⲉϥⲟⲩⲁⲁⲃ ϣⲟⲟⲡ ⲛⲙⲙⲁϥ
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
ⲕ̅ⲋ̅ⲉⲁⲩⲧⲁⲙⲟϥ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲛ ⲡⲉⲡⲛⲁ ⲉⲧⲟⲩⲁⲁⲃ ϫⲉ ⲛϥⲛⲁⲙⲟⲩ ⲁⲛ ⲉⲙⲡϥⲛⲁⲩ ⲉⲡⲉⲭⲥ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
ⲕ̅ⲍ̅ⲁⲩⲱ ⲁϥⲉⲓ ϩⲙ ⲡⲉⲡⲛⲁ ⲉⲡⲉⲣⲡⲉ ϩⲙ ⲡⲧⲣⲉⲛⲉⲓⲟⲧⲉ ⲇⲉ ϫⲓ ⲙⲡϣⲏⲣⲉ ϣⲏⲙ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲓⲏⲥ ⲉⲧⲣⲉⲩⲉⲓⲣⲉ ⲙⲡⲥⲱⲛⲧ ⲙⲡⲛⲟⲙⲟⲥ ϩⲁⲣⲟϥ
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
ⲕ̅ⲏ̅ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲁϥϫⲓⲧϥ ⲉⲡⲉϥϩⲁⲙⲏⲣ ⲁϥⲥⲙⲟⲩ ⲉⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲡⲉϫⲁϥ
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
ⲕ̅ⲑ̅ϫⲉ ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲕⲛⲁⲕⲱ ⲉⲃⲟⲗ ⲙⲡⲉⲕϩⲙϩⲁⲗ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲕⲁⲧⲁⲡⲉⲕϣⲁϫⲉ ϩⲛ ⲟⲩⲉⲓⲣⲏⲛⲏ
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
ⲗ̅ϫⲉ ⲁⲛⲁⲃⲁⲗ ⲛⲁⲩ ⲉⲡⲉⲕⲟⲩϫⲁⲉⲓ
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
ⲗ̅ⲁ̅ⲡⲁⲓ ⲉⲛⲧⲁⲕⲥⲃⲧⲱⲧϥ ⲙⲡⲉⲕⲧⲟ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲗⲗⲁⲟⲥ ⲧⲏⲣⲟⲩ
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
ⲗ̅ⲃ̅ⲡⲟⲩⲟⲉⲓⲛ ⲉⲩϭⲱⲗⲡ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲛϩⲉⲑⲛⲟⲥ ⲁⲩⲱ ⲉⲡⲉⲟⲟⲩ ⲙⲡⲉⲕⲗⲁⲟⲥ ⲡⲓⲥⲣⲁⲏⲗ
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
ⲗ̅ⲅ̅ⲡⲉϥⲉⲓⲱⲧ ⲇⲉ ⲛⲙ ⲧⲉϥⲙⲁⲁⲩ ⲛⲉⲩⲣϣⲡⲏⲣⲉ ⲉϫⲛ ⲛⲉⲧⲟⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲟⲩ ⲉⲧⲃⲏⲏⲧϥ
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
ⲗ̅ⲇ̅ⲁⲥⲩⲙⲉⲱⲛ ⲇⲉ ⲥⲙⲟⲩ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲡⲉϫⲁϥ ⲙⲙⲁⲣⲓⲁ ⲧⲉϥⲙⲁⲁⲩ ϫⲉ ⲉⲓⲥ ⲡⲁⲓ ⲕⲏ ⲉϩⲣⲁⲉⲓ ⲉⲩϩⲉ ⲛⲙⲟⲩⲧⲱⲟⲩⲛ ⲛϩⲁϩ ϩⲙ ⲡⲓⲥⲣⲁⲏⲗ ⲁⲩⲱ ⲉⲩⲙⲁⲉⲓⲛ ⲉⲩⲱϩⲙ ϩⲓⲱⲱϥ
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
ⲗ̅ⲉ̅ⲛⲧⲟ ⲇⲉ ⲟⲩⲛⲟⲩⲥⲏϥⲉ ⲛⲏⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲛ ⲧⲟⲩⲯⲩⲭⲏ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉϭⲱⲗⲡ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϭⲓ ⲙⲙⲟⲕⲙⲉⲕ ⲛϩⲁϩ ⲛϩⲏⲧ
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
ⲗ̅ⲋ̅ⲛⲉⲩⲛ ⲟⲩⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲏⲧⲓⲥ ⲇⲉ ϫⲉ ⲁⲛⲛⲁ ⲧϣⲉⲉⲣⲉ ⲙⲫⲁⲛⲟⲩⲏⲗ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲧⲉⲫⲩⲗⲏ ⲛⲁⲥⲏⲣ ⲧⲁⲓ ⲇⲉ ⲁⲥⲁⲓⲁⲓ ϩⲛ ϩⲉⲛϩⲟⲟⲩ ⲉⲛⲁϣⲱⲟⲩ ⲉⲁⲥⲣⲥⲁϣϥⲉ ⲣⲣⲟⲙⲡⲉ ⲙⲛ ⲡⲉⲥϩⲁⲓ ϫⲓⲛ ⲧⲉⲥⲙⲛⲧⲣⲟⲟⲩⲛⲉ
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
ⲗ̅ⲍ̅ⲁⲩⲱ ⲁⲥⲣⲭⲏⲣⲁ ϣⲁⲧⲥⲣϩⲙⲉⲛⲉⲧⲁϥⲧⲉ ⲣⲣⲟⲙⲡⲉ ⲧⲁⲓ ⲇⲉ ⲙⲉⲥⲥⲛⲡⲉⲣⲡⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲥϣⲙϣⲉ ⲙⲡⲉϩⲟⲟⲩ ⲛⲙ ⲧⲉⲩϣⲏ ϩⲛ ϩⲉⲛⲛⲏⲥⲧⲓⲁ ⲛⲙϩⲉⲛⲥⲟⲡⲥ
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
ⲗ̅ⲏ̅ϩⲛ ⲧⲉⲩⲛⲟⲩ ⲇⲉ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲁⲥⲁϩⲉⲣⲁⲧⲥ ⲁⲥⲉⲝϩⲟⲙⲟⲗⲟⲅⲓ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲁⲩⲱ ⲛⲉⲥϣⲁϫⲉ ⲛⲙⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲙ ⲉⲧϭⲱϣⲧ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲏⲧϥ ⲙⲡⲥⲱⲧⲉ ⲛⲑⲓⲉⲣⲟⲥⲟⲗⲩⲙⲁ
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
ⲗ̅ⲑ̅ⲛⲧⲉⲣⲟⲩϫⲱⲕ ⲇⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϭⲓ ϩⲱⲃ ⲛⲓⲙ ⲕⲁⲧⲁⲡⲛⲟⲙⲟⲥ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲁⲩⲕⲟⲧⲟⲩ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲧⲅⲁⲗⲓⲗⲁⲓⲁ ⲉⲧⲉⲩⲡⲟⲗⲉⲓⲥ ⲛⲁⲍⲁⲣⲉⲑ
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
ⲙ̅ⲡϣⲏⲣⲉ ⲇⲉ ϣⲏⲙ ⲛⲉⲁϥⲁⲓⲁⲉⲓ ⲁⲩⲱ ⲛⲉϥϭⲙϭⲟⲙ ⲉϥⲙⲉϩ ⲛⲧⲥⲟⲫⲓⲁ ⲉⲣⲉⲧⲉⲭⲁⲣⲓⲥ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ϩⲓϫⲱϥ
41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
ⲙ̅ⲁ̅ⲛⲉⲣⲉⲛⲉϥⲓⲟⲧⲉ ⲇⲉ ⲃⲏⲕ ⲡⲉ ⲧⲣⲣⲟⲙⲡⲉ ⲉⲑⲓⲉⲣⲟⲥⲟⲗⲩⲙⲁ ⲙⲡϣⲁ ⲙⲡⲡⲁⲥⲭⲁ
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
ⲙ̅ⲃ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥⲣⲙⲛⲧⲥⲛⲟⲟⲩⲥ ⲇⲉ ⲣⲣⲟⲙⲡⲉ ⲉⲩⲛⲁⲃⲱⲕ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲕⲁⲧⲁⲡⲥⲱⲛⲧ ⲙⲡϣⲁⲁ
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
ⲙ̅ⲅ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩϫⲱⲕ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲛⲉϩⲟⲟⲩ ϩⲙ ⲡⲧⲣⲉⲩⲕⲟⲧⲟⲩ ⲁϥϭⲱ ⲛϭⲓ ⲡϣⲏⲣⲉ ϣⲏⲙ ⲓⲏⲥ ϩⲛ ⲑⲓⲉⲣⲟⲥⲟⲗⲩⲙⲁ ⲙⲡⲟⲩⲓⲙⲉ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲛⲉϥⲓⲟⲧⲉ
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
ⲙ̅ⲇ̅ⲉⲩⲙⲉⲩⲉ ϫⲉ ϥϩⲛⲧⲉϩⲓⲏ ⲛⲙⲙⲁⲩ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲣⲟⲩϩⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲙⲙⲟⲟϣⲉ ⲁⲩϣⲓⲛⲉ ⲛⲥⲱϥ ϩⲛ ⲛⲉⲩⲥⲩⲅⲅⲉⲛⲏⲥ ⲙⲛ ⲛⲉⲧⲥⲟⲟⲩⲛ ⲙⲙⲟⲟⲩ
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
ⲙ̅ⲉ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲧⲙϩⲉ ⲉⲣⲟϥ ⲁⲩⲕⲟⲧⲟⲩ ⲉϩⲣⲁⲉⲓ ⲉⲑⲓⲉⲣⲟⲥⲟⲗⲩⲙⲁ ⲉⲩϣⲓⲛⲉ ⲛⲥⲱϥ
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
ⲙ̅ⲋ̅ⲁⲥϣⲱⲡⲉ ⲇⲉ ⲙⲛⲛⲥⲁϣⲟⲙⲛⲧ ⲛϩⲟⲟⲩ ⲁⲩϩⲉ ⲉⲣⲟϥ ϩⲙ ⲡⲉⲣⲡⲉ ⲉϥϩⲙⲟⲟⲥ ⲛⲧⲙⲏⲧⲉ ⲛⲛⲥⲁϩ ⲉϥⲥⲱⲧⲙ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲉϥϫⲛⲟⲩ ⲙⲙⲟⲟⲩ
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
ⲙ̅ⲍ̅ⲁⲩⲣϣⲡⲏⲣⲉ ⲇⲉ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲛϭⲓ ⲛⲉⲧⲥⲱⲧⲙ ⲉⲣⲟϥ ⲉϫⲛ ⲛⲉϥⲙⲛⲧⲥⲁⲃⲉ ⲙⲛ ⲛⲉϥϭⲓⲛⲟⲩⲱϣⲃ
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
ⲙ̅ⲏ̅ⲁⲩⲛⲁⲩ ⲇⲉ ⲉⲣⲟϥ ⲁⲩⲣϣⲡⲏⲣⲉ ⲡⲉϫⲉ ⲧⲉϥⲙⲁⲁⲩ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲡⲁϣⲏⲣⲉ ⲛⲧⲁⲕⲣⲟⲩ ⲛⲁⲛ ϩⲓⲛⲁⲓ ⲉⲓⲥ ϩⲏⲏⲧⲉ ⲁⲛⲟⲕ ⲙⲛ ⲡⲉⲕⲓⲱⲧ ⲉⲛⲙⲟⲕϩ ⲛϩⲏⲧ ⲉⲛϣⲓⲛⲉ ⲛⲥⲱⲕ
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
ⲙ̅ⲑ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲇⲉ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲉⲧⲃⲉ ⲟⲩ ⲧⲉⲧⲛϣⲓⲛⲉ ⲛⲥⲱⲓ ⲛⲧⲉⲧⲛⲥⲟⲟⲩⲛ ⲁⲛ ϫⲉ ϩⲁⲡⲥ ⲉⲧⲣⲁϭⲱ ϩⲛ ⲛⲁⲡⲁⲓⲱⲧ
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
ⲛ̅ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲙⲡⲟⲩⲓⲙⲉ ⲉⲡϣⲁϫⲉ ⲉⲛⲧⲁϥϫⲟⲟϥ ⲛⲁⲩ
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
ⲛ̅ⲁ̅ⲁϥⲉⲓ ⲇⲉ ⲉⲡⲉⲥⲏⲧ ⲛⲙⲙⲁⲩ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲛⲁⲍⲁⲣⲉⲑ ⲁⲩⲱ ⲛⲉϥⲥⲱⲧⲙ ⲛⲥⲱⲟⲩ ⲧⲉϥⲙⲁⲁⲩ ⲇⲉ ⲛⲉⲥϩⲁⲣⲉϩ ⲉⲛⲉⲓϣⲁϫⲉ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲡⲉ ϩⲙ ⲡⲉⲥϩⲏⲧ
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
ⲛ̅ⲃ̅ⲓⲏⲥ ⲇⲉ ⲛⲉϥⲡⲣⲟⲕⲟⲡⲧⲉ ϩⲛ ⲧⲥⲟⲫⲓⲁ ⲛⲙⲑⲏⲗⲓⲕⲓⲁ ⲛⲙ ⲧⲉⲭⲁⲣⲓⲥ ⲛⲛⲁϩⲣⲙ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲙⲛ ⲣⲣⲱⲙⲉ