Від Луки 19
1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.
Jesus entered Jericho and made his way through the town.
2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
There was a man there, known by the name of Zacchaeus, who was a senior tax collector and a rich man.
3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
He tried to see what Jesus was like; but, being short, he was unable to do so because of the crowd.
4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
So he ran on ahead and climbed into a mulberry tree to see Jesus, for he knew that he must pass that way.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
When Jesus came to the place, he looked up and said to him, ‘Zacchaeus, be quick and come down, for I must stop at your house today.’
6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.
So Zacchaeus got down quickly, and joyfully welcomed him.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
On seeing this, everyone began to complain, ‘He has gone to stay with a man who is an outcast.’
8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
But Zacchaeus stood forward and said to the Master, ‘Listen, Master! I will give half my property to the poor, and, if I have defrauded anyone of anything, I will give him back four times as much.’
9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
‘Salvation has come to this house today,’ answered Jesus, ‘for even this man is a son of Abraham.
10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
The Son of Man has come to search for those who are lost and to save them.’
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
As the people were listening to this, Jesus went on to tell them a parable. He did so because he was near Jerusalem, and because they thought that the kingdom of God was going to be proclaimed at once.
12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
He said, ‘A nobleman once went to a distant country to receive his appointment to a kingdom and then return.
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
He called ten of his servants and gave them ten pounds of silver each, and told them to trade with them during his absence.
14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
But his subjects hated him and sent envoys after him to say “We will not have this man as our king.”
15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
On his return, after having been appointed king, he directed that the servants to whom he had given his money should be summoned, so that he might learn what amount of trade they had done.
16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
The first came up, and said “Sir, your ten pounds have made a hundred.”
17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
“Well done, good servant!” exclaimed the master. “As you have proved trustworthy in a very small matter, I appoint you governor over ten towns.”
18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
When the second came, he said “Your ten pounds, Sir, have produced fifty.”
19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
So the master said to him “And you I appoint over five towns.”
20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
Another servant also came and said “Sir, here are your ten pounds; I have kept them put away in a handkerchief.
21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
For I was afraid of you, because you are a stern man. You take what you have not planted, and reap what you have not sown.”
22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
The master answered “Out of your own mouth I judge you, you worthless servant. You knew that I am a stern man, that I take what I have not planted, and reap what I have not sown?
23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
Then why didn’t you put my money into a bank? And I, on my return, could have claimed it with interest.
24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
Take away from him the ten pounds,” he said to those standing by, “and give them to the one who has the hundred.”
25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.
“But, Sir,” they said, “he has a hundred pounds already!”
26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
“I tell you,” he answered, “that, to him who has, more will be given, but, from him who has nothing, even what he has will be taken away.
27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
But as for my enemies, these men who would not have me as their king, bring them here and put them to death in my presence.”’
28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
After saying this, Jesus went on in front, going up to Jerusalem.
29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
It was when Jesus had almost reached Bethphage and Bethany, near the Mount of Olives, that he sent on two of the disciples.
30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
‘Go to the village facing us,’ he said, ‘and, when you get there, you will find a foal tethered, which no one has yet ridden; untie it and lead it here.
31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
And, if anybody asks you “Why are you untying it?”, you are to say this – “The Master wants it.”’
32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
So the two who were sent went and found it as Jesus had told them.
33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
While they were untying the foal, the owners asked them – ‘Why are you untying the foal?’
34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.
And the two disciples answered – ‘The Master wants it.’
35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
Then they led it back to Jesus, and threw their cloaks on the foal and put Jesus on it.
36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
As he went along, the people kept spreading their cloaks in the road.
37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
When he had almost reached the place where the road led down the Mount of Olives, everyone of the many disciples began in their joy to praise God loudly for all the miracles that they had seen:
38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
‘Blessed is He who comes – our king – in the name of the Lord! Peace in heaven, and glory on high.’
39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
Some of the Pharisees in the crowd said to him, ‘Teacher, restrain your disciples.’
40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
But Jesus answered, ‘I tell you that if they are silent, the stones will call out.’
41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
When he drew near, on seeing the city, he wept over it, and said,
42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
‘If only you had known, while yet there was time – even you – the things that make for peace! But now they have been hidden from your sight.
43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
For a time is coming when your enemies will surround you with earthworks, and encircle you, and hem you in on all sides;
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
they will trample you down and your children within you, and they will not leave in you one stone on another, because you did not know the time of your visitation.’
45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
Jesus went into the Temple Courts and began to drive out those who were selling,
46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
saying as he did so, ‘Scripture says – “My house will be a house of prayer”; but you have made it a den of robbers.’
47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,
Jesus continued to teach each day in the Temple Courts; but the chief priests and teachers of the Law were eager to take his life, and so also were the leaders of the people.
48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.
Yet they could not see what to do, for the people all hung on his words.
