Від Луки 19
1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.
And he entered and was passing through Jericho.
2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
And lo! a man named Zacchaeus; and he was a chief publican, and he was rich.
3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
And he sought to see Jesus, what sort of man he was; and he could not on account of the multitude; because he was small of stature.
4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
And he ran on before, and climbed up a sycamore-tree to see him; for he was to pass that way.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
And when Jesus came to the place, he looked up, and said to him, Zacchaeas, make haste and come down; for today I must abide at thy house.
6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.
And he made haste and came down, and received him joyfully.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
And when they saw it, they all murmured, saying, He hath gone in to be the guest of a sinner.
8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
And Zacchaeus stood up, and said to the Lord, Behold, Lord, the half of my goods I give to the poor; and if I have taken anything from any one by false representation, I restore him four-fold.
9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
And Jesus said to him, This day hath salvation come to this house, inasmuch as he also is a son of Abraham;
10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
for the Son of man came to seek and to save that which was lost.
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
And while they were hearing these things, he proceeded and spoke a parable, because he was near to Jerusalem, and they thought that the kingdom of God would immediately appear.
12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
He said therefore, A certain nobleman went into a far country to receive for himself a kingdom, and to return.
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
And he called his ten servants, and gave them ten pounds, and said to them, Trade with these, till I come.
14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
But his citizens hated him, and sent an embassy after him, saying, We will not have this man to reign over us.
15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
And it came to pass, when he had returned, having received the kingdom, that he commanded these servants to whom he had given the money to be called to him, that he might know what each had gained by trading.
16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
And the first came, saying, Lord, thy pound hath gained ten pounds.
17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
And he said to him, Well done, good servant! because thou hast been faithful in a very little, have authority over ten cities.
18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
And the second came, saying, Lord, thy pound hath gained five pounds.
19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
And he said also to this servant, And be thou over five cities.
20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
And another came, saying, Lord, behold thy pound, which I have kept laid up in a napkin.
21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
For I feared thee, because thou art a harsh man; thou takest up what thou didst not lay down, and reapest what thou didst not sow.
22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
He saith to him, Out of thy mouth will I judge thee, wicked servant! thou knewest that I was a harsh man, taking up what I laid not down, and reaping what I did not sow;
23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
why then didst thou not put my money into a bank? Then I at my coming might have received it back with interest.
24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
And he said to them that stood by, Take from him the pound, and give it to him that hath the ten pounds.
25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.
(And they said to him, He hath ten pounds, Lord.)
26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
I say to you, that to every one who hath, will be given; but from him that hath not, even what he hath will be taken away.
27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
But as for those enemies of mine, who would not that I should reign over them, bring them here, and slay them before me.
28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
And when he had thus spoken, he went forward, going up to Jerusalem.
29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
And it came to pass, as he drew near to Bethphage and Bethany, at the mount called the Mount of Olives, he sent two of his disciples,
30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
saying, Go to the village over against us; on entering which ye will find a colt tied, whereon no man ever sat; and loose, and bring it.
31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
And if any one ask you, Why are ye loosing it? ye shall say thus, The Lord hath need of it.
32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
And they who were sent went and found just as he told them.
33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
And as they were loosing the colt, its owners said to them, Why are ye loosing the colt?
34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.
And they said, The Lord hath need of it.
35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
And they brought it to Jesus; and having thrown their garments on the colt, they set Jesus thereon.
36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
And as he went on, they spread their garments in the road.
37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
And as he was drawing near, just at the descent of the Mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the miracles which they had seen;
38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
saying, Blessed be the King in the name of the Lord! Peace in heaven, and glory in the highest heavens!
39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
And some of the Pharisees from among the multitude said to him, Teacher, rebuke thy disciples.
40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
And he answering said, I tell you, that if these are silent, the stones will cry out.
41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
And when he came near, as he beheld the city, he wept over it,
42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
saying, If thou hadst known, even thou, and that in this thy day, the things that concern thy peace! but now they are hidden from thine eyes.
43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
For the days will come upon thee, when thine enemies will cast up a mound about thee, and compass thee round, and shut thee in on every side,
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
and will level thee with the ground, and thy children within thee; and they will not leave in thee one stone upon another; because thou knewest not the time of thy visitation.
45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
And entering the temple, he began to cast out those who sold,
46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
saying to them, It is written, “And my house shall be a house of prayer; but ye have made it a den of robbers.”
47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,
And he was teaching daily in the temple; but the chief priests, and the scribes, and the leading men of the people sought to destroy him.
48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.
And they could not find an opportunity of doing any thing; for all the people hung upon him, listening.
