Від Луки 19
1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.
ⲁ̅ⲁϥⲃⲱⲕ ⲇⲉ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲁϥⲙⲟⲩϣⲧ ⲛϩⲓⲉⲣⲓⲭⲱ
2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
ⲃ̅ⲉⲓⲥ ϩⲏⲏⲧⲉ ⲇⲉ ⲉⲓⲥ ⲟⲩⲣⲱⲙⲉ ⲉϣⲁⲩⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟϥ ϫⲉ ⲍⲁⲕⲭⲁⲓⲟⲥ ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲛⲉⲩⲁⲣⲭ ⲓⲧⲉⲗⲱⲛⲏⲥ ⲡⲉ ⲣⲣⲙⲙⲁⲟ
3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
ⲅ̅ⲉϥϣⲓⲛⲉ ⲛⲥⲁ ⲓⲏⲥ ϫⲉ ⲛⲓⲙ ⲡⲉ ⲁⲩⲱ ⲙⲡϥϭⲙϭⲟⲙ ⲉⲧⲃⲉ ⲡⲙⲏⲏϣⲉ ϫⲉ ⲛⲉ ⲟⲩⲕⲟⲩⲓ ⲡⲉ ϩⲛ ⲧⲉϥϭⲟⲧ
4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
ⲇ̅ⲁϥⲡⲱⲧ ⲇⲉ ⲉⲑⲏ ⲁϥⲧⲁⲗⲉ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲛ ⲟⲩⲛⲟⲩϩⲉ ϫⲉ ⲉϥⲉⲛⲁⲩ ⲉⲣⲟϥ ϫⲉ ⲛⲉϥⲛⲏⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲙ ⲡⲙⲁ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
ⲉ̅ⲁϥⲉⲓ ⲇⲉ ⲉⲡⲙⲁ ⲁϥϥⲓⲁⲧϥ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲛϭⲓ ⲓⲏⲥ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲍⲁⲕⲭⲁⲓⲟⲥ ϭⲉⲡⲏ ⲁⲙⲟⲩ ⲉⲡⲉⲥⲏⲧ ϩⲁⲡⲥ ⲅⲁⲣ ⲉⲧⲣⲁϣⲱⲡⲉ ϩⲙ ⲡⲉⲕⲏⲓ ⲙⲡⲟⲟⲩ
6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.
ⲋ̅ⲁϥϭⲉⲡⲏ ⲇⲉ ⲁϥⲉⲓ ⲉⲡⲉⲥⲏⲧ ⲁϥϣⲟⲡϥ ⲉⲣⲟϥ ⲉϥⲣⲁϣⲉ
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
ⲍ̅ⲁⲩⲛⲁⲩ ⲇⲉ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲁⲩⲕⲣⲙⲣⲙ ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲁϥⲃⲱⲕ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲁϥϭⲟⲓⲗⲉ ⲉⲩⲣⲱⲙⲉ ⲣⲣⲉϥⲣⲛⲟⲃⲉ
8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
ⲏ̅ⲁⲍⲁⲕⲭⲁⲓⲟⲥ ⲇⲉ ⲁϩⲉⲣⲁⲧϥ ⲡⲉϫⲁϥ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ϫⲉ ⲉⲓⲥ ϩⲏⲏⲧⲉ ϯϯ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲛⲧⲡⲁϣⲉ ⲛⲛⲁϩⲩⲡⲁⲣⲭⲟⲛⲧⲁ ⲛⲛϩⲏⲕⲉ ⲁⲩⲱ ⲡⲉⲛⲧⲁⲓϯ ϣⲧⲟⲩⲏⲧ ⲉⲣⲟϥ ⲛⲧⲉ ⲟⲩⲁ ϯⲛⲁⲧⲁⲁϥ ⲛϥⲧⲟⲩ ⲕⲱⲃ
9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
ⲑ̅ⲡⲉϫⲉ ⲓⲏⲥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲁⲩⲟⲩϫⲁⲓ ϣⲱⲡⲉ ϩⲙ ⲡⲉⲓⲏⲓ ⲙⲡⲟⲟⲩ ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ϫⲉ ⲟⲩϣⲏⲣⲉ ϩⲱⲱϥ ⲡⲉ ⲛⲧⲉ ⲁⲃⲣⲁϩⲁⲙ
10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
ⲓ̅ⲛⲧⲁ ⲡϣⲏⲣⲉ ⲅⲁⲣ ⲙⲡⲣⲱⲙⲉ ⲉⲓ ⲉϣⲓⲛⲉ ⲉⲧⲁⲛϩⲉ ⲡⲉⲧⲥⲟⲣⲙ
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
ⲓ̅ⲁ̅ⲉⲩⲥⲱⲧⲙ ⲇⲉ ⲉⲛⲁⲓ ⲁϥⲟⲩⲱϩ ⲉⲧⲟⲟⲧϥ ⲁϥϫⲱ ⲛⲟⲩⲡⲁⲣⲁⲃⲟⲗⲏ ϫⲉ ⲉⲛⲉⲩϩⲏⲛ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲑⲓⲉⲣⲟⲥⲟⲗⲩⲙⲁ ⲁⲩⲱ ⲛⲉⲩⲙⲉⲉⲩⲉ ⲡⲉ ϫⲉ ⲉⲣⲉⲧⲙⲛⲧⲣⲣⲟ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲛⲁⲩⲱⲛϩ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲧⲉⲩⲛⲟⲩ
12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
ⲓ̅ⲃ̅ⲡⲉϫⲁϥ ϭⲉ ϫⲉ ⲟⲩⲣⲱⲙⲉ ⲛⲉⲩⲅⲉⲛⲏⲥ ⲡⲉⲛⲧⲁϥⲃⲱⲕ ⲉⲩⲭⲱⲣⲁ ⲉⲥⲟⲩⲏⲩ ⲉϫⲓ ⲛⲁϥ ⲛⲟⲩⲙⲛⲧⲣⲣⲟ ⲉⲕⲟⲧϥ
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
ⲓ̅ⲅ̅ⲁϥⲙⲟⲩⲧⲉ ⲇⲉ ⲉⲙⲏⲧ ⲛϩⲙϩⲁⲗ ⲛⲧⲟⲟⲧϥ ⲁϥϯ ⲛⲁⲩ ⲙⲙⲏⲧ ⲛⲙⲛⲁ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲁⲣⲓ ϩⲱⲃ ϣⲁⲛϯⲉⲓ
14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
ⲓ̅ⲇ̅ⲛⲉⲣⲉⲛⲉϥⲣⲙ ⲛϯⲙⲉ ⲇⲉ ⲙⲟⲥⲧⲉ ⲙⲙⲟϥ ⲡⲉ ⲁⲩϫⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲛⲟⲩⲡⲣⲉⲥⲃⲓⲁ ϩⲓ ⲡⲁϩⲟⲩ ⲙⲙⲟϥ ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲛⲧⲛⲟⲩⲉϣ ⲡⲁⲓ ⲁⲛ ⲉⲧⲣⲉϥⲣⲣⲣⲟ ⲉϫⲱⲛ
15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
ⲓ̅ⲉ̅ⲁⲥϣⲱⲡⲉ ⲇⲉ ϩⲙ ⲡⲧⲣⲉϥⲉⲓ ⲉⲁϥϫⲓ ⲛⲧⲙⲛⲧⲣⲣⲟ ⲁϥϫⲟⲟⲥ ⲉⲧⲣⲉⲩⲙⲟⲩⲧⲉ ⲛⲁϥ ⲉⲛⲓϩⲙϩⲁⲗ ⲛⲁⲓ ⲉⲛⲧⲁϥϯ ⲛⲁⲩ ⲙⲡϩⲁⲧ ϫⲉ ⲉϥⲉⲉⲓⲙⲉ ϫⲉ ⲛⲧⲁⲩⲣⲟⲩ ⲛϩⲱⲃ
16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
ⲓ̅ⲋ̅ⲁⲡϣⲟⲣⲡ ⲇⲉ ⲉⲓ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲁⲧⲉⲕⲙⲛⲁ ϫⲡⲉ ⲙⲏⲧ ⲛⲙⲛⲁ
17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
ⲓ̅ⲍ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲕⲁⲗⲱⲥ ⲡϩⲙϩⲁⲗ ⲛⲁⲅⲁⲑⲟⲥ ϫⲉ ⲁⲕⲣ ⲡⲓⲥⲧⲟⲥ ϩⲛ ⲟⲩⲕⲟⲩⲓ ϣⲱⲡⲉ ⲉⲩⲛⲧⲕ ⲉⲝⲟⲩⲥⲓⲁ ⲙⲙⲁⲩ ⲉϫⲛ ⲙⲏⲧⲉ ⲙⲡⲟⲗⲉⲓⲥ
18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
ⲓ̅ⲏ̅ⲁⲡⲙⲉϩ ⲥⲛⲁⲩ ⲉⲓ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲁⲧⲉⲕⲙⲛⲁ ⲣϯⲟⲩ ⲛⲙⲛⲁ
19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
ⲓ̅ⲑ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲇⲉ ⲙⲡⲕⲉ ϫⲉ ⲛⲧⲟⲕ ϩⲱⲱⲕ ϣⲱⲡⲉ ⲉϫⲛ ϯⲙⲡⲟⲗⲉⲓⲥ
20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
ⲕ̅ⲁⲡⲕⲉⲟⲩⲁ ⲇⲉ ⲉⲓ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲧⲉⲕⲙⲛⲁ ⲉⲛⲉⲥ ⲛⲧⲟⲟⲧ ⲥⲕⲏ ϩⲛ ⲟⲩⲥⲟⲩⲇⲁⲣⲓⲟⲛ
21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
ⲕ̅ⲁ̅ⲛⲉⲓⲣ ϩⲟⲧⲉ ⲅⲁⲣ ϩⲏⲧⲕ ϫⲉ ⲛⲧⲕ ⲟⲩⲣⲱⲙⲉ ⲛⲛⲁⲩⲥⲧⲏⲣⲟⲥ ⲉⲕϥⲓ ⲙⲡⲉⲧⲉ ⲙⲡⲕⲕⲁⲁϥ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲕⲱϩⲥ ⲙⲡⲉⲧⲉⲙⲡⲕϫⲟϥ
22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
ⲕ̅ⲃ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲉⲓⲛⲁⲕⲣⲓⲛⲉ ⲙⲙⲟⲕ ϩⲛ ⲣⲱⲕ ⲡⲡⲟⲛⲏⲣⲟⲥ ⲛϩⲙϩⲁⲗ ⲉϣϫⲉ ⲕⲥⲟⲟⲩⲛ ϫⲉ ⲁⲛⲅ ⲟⲩⲣⲱⲙⲉ ⲛⲁⲩⲥⲧⲏⲣⲟⲥ ⲉⲓϥⲓ ⲙⲡⲉⲧⲉ ⲙⲡⲓⲕⲁⲁϥ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲓⲱϩⲥ ⲙⲡⲉⲧⲉ ⲙⲡⲓϫⲟϥ
23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
ⲕ̅ⲅ̅ⲉⲧⲃⲉ ⲟⲩ ⲙⲡⲕϯ ⲙⲡⲁϩⲁⲧ ⲉⲧⲉⲧⲣⲁⲡⲉⲍⲁ ⲧⲁⲉⲓ ⲧⲁϫⲓⲧϥ ⲙⲛ ⲧⲉϥⲙⲏⲥⲉ
24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
ⲕ̅ⲇ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲇⲉ ⲛⲛⲉⲧⲁϩⲉⲣⲁⲧⲟⲩ ϫⲉ ϥⲓ ⲛⲧⲉⲙⲛⲁ ⲛⲧⲟⲟⲧϥ ⲛⲧⲉⲧⲛⲧⲁⲁⲥ ⲙⲡⲁ ⲡⲙⲏⲧ ⲛⲙⲛⲁ
25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.
ⲕ̅ⲉ̅ⲡⲉϫⲁⲩ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲟⲩⲛⲧϥ ⲙⲏⲧ ⲛⲙⲛⲁ
26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
ⲕ̅ⲋ̅ⲡⲉϫⲁϥ ⲇⲉ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ϯϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲏⲧⲛ ϫⲉ ⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲙ ⲉⲧⲉ ⲟⲩⲛⲧⲁϥ ⲥⲉⲛⲁϯ ⲛⲁϥ ⲡⲉⲧⲉ ⲙⲙⲛⲧⲁϥ ⲇⲉ ⲥⲉⲛⲁϥⲓ ⲛⲧⲟⲟⲧϥ ⲙⲡⲕⲉ ⲉⲧⲉ ⲟⲩⲛⲧⲁϥⲥϥ
27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
ⲕ̅ⲍ̅ⲡⲗⲏⲛ ⲛⲁϫⲓϫⲉⲟⲩ ⲛⲁⲓ ⲉⲧⲉ ⲙⲡⲟⲩⲱϣ ⲉⲧⲣⲁⲣⲣⲣⲟ ⲉϫⲱⲟⲩ ⲁⲛⲓⲥⲟⲩ ⲉⲡⲉⲓⲙⲁ ⲕⲟⲛⲥⲟⲩ ⲙⲡⲁⲙⲧⲟ ⲉⲃⲟⲗ
28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
ⲕ̅ⲏ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥϫⲉ ⲛⲁⲓ ⲇⲉ ⲁϥⲙⲟⲟϣⲉ ϩⲁ ⲧⲉⲩϩⲏ ⲉϥⲃⲏⲕ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲑⲓⲉⲣⲟⲥⲟⲗⲩⲙⲁ
29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
ⲕ̅ⲑ̅ⲁⲥϣⲱⲡⲉ ⲇⲉ ⲛⲧⲉⲣⲉϥϩⲱⲛ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲃⲏⲇⲫⲁⲕⲏ ⲙⲛ ⲃⲁⲑⲁⲛⲓⲁ ⲉⲡⲧⲟⲟⲩ ⲉϣⲁⲩⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟϥ ϫⲉ ⲡⲁ ⲛϫⲟⲉⲓⲧ ⲁϥϫⲟⲟⲩ ⲛⲥⲛⲁⲩ ⲛⲛⲉϥⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ
30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
ⲗ̅ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲃⲱⲕ ⲉⲡⲉⲓϯⲙⲉ ⲉⲧⲙⲡⲉⲧⲛⲙⲧⲟ ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲧⲉⲧⲛⲁⲃⲱⲕ ⲇⲉ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲣⲟϥ ⲧⲉⲧⲛⲁϩⲉ ⲉⲩⲥⲏϭ ⲉϥⲙⲏⲣ ⲡⲁⲓ ⲉⲙⲡⲉ ⲗⲁⲁⲩ ⲣⲣⲱⲙⲉ ⲁⲗⲉ ⲉⲣⲟϥ ⲉⲛⲉϩ ⲃⲟⲗϥ ⲛⲧⲉⲧⲛⲛⲧϥ
31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
ⲗ̅ⲁ̅ⲉⲣϣⲁⲛⲟⲩⲁ ⲇⲉ ϫⲛⲟⲩⲧⲛ ϫⲉ ϫⲉ ⲟⲩ ⲧⲉⲧⲛⲃⲱⲗ ⲙⲙⲟϥ ⲁϫⲓⲥ ϫⲉ ⲡⲉϥϫⲟⲉⲓⲥ ⲡⲉⲧⲣⲭⲣⲓⲁ ⲛⲁϥ
32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
ⲗ̅ⲃ̅ⲁⲩⲃⲱⲕ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲛⲉⲛⲧⲁⲩϫⲟⲟⲩⲥⲉ ⲁⲩϩⲉ ⲉⲣⲟⲥ ⲛⲑⲉ ⲉⲛⲧⲁϥϫⲟⲟⲥ ⲛⲁⲩ
33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
ⲗ̅ⲅ̅ⲉⲩⲃⲱⲗ ⲇⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲙⲡⲥⲏϭ ⲡⲉϫⲉ ⲛⲉϥϫⲓⲥⲟⲟⲩⲉ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲁϩⲣⲱⲧⲛ ⲧⲉⲧⲛⲃⲱⲗ ⲙⲡⲥⲏϭ
34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.
ⲗ̅ⲇ̅ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁⲩ ϫⲉ ⲡⲉϥϫⲟⲉⲓⲥ ⲡⲉⲧⲣⲭⲣⲓⲁ ⲛⲁϥ
35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
ⲗ̅ⲉ̅ⲁⲩⲛⲧϥ ⲇⲉ ϣⲁ ⲓⲏⲥ ⲁⲩⲡⲱⲣϣ ⲛⲛⲉⲩϩⲟⲓ ⲧⲉ ⲉϫⲙ ⲡⲥⲏϭ ⲁⲩⲧⲁⲗⲉ ⲓⲏⲥ ⲉϫⲱϥ
36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
ⲗ̅ⲋ̅ⲉⲩⲙⲟⲟϣⲉ ⲇⲉ ⲁⲩⲡⲱⲣϣ ⲛⲛⲉⲩϩⲟⲓⲧⲉ ϩⲓ ⲧⲉϩⲓⲏ
37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
ⲗ̅ⲍ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥϩⲱⲛ ⲇⲉ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉϥⲛⲏⲟⲩ ⲉⲡⲉⲥⲏⲧ ϩⲓ ⲡⲧⲟⲟⲩ ⲛⲛϫⲟⲉⲓⲧ ⲁϥⲁⲣⲭⲓ ⲛϭⲓ ⲡⲙⲏⲏϣⲉ ⲧⲏⲣϥ ⲛⲉϥⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ ⲉⲩⲣⲁϣⲉ ⲉⲩⲥⲙⲟⲩ ⲉⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ϩⲛ ⲟⲩⲛⲟϭ ⲛⲥⲙⲏ ⲉⲧⲃⲉ ⲛϭⲟⲙ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲉⲛⲧⲁⲩⲛⲁⲩ ⲉⲣⲟⲟⲩ
38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
ⲗ̅ⲏ̅ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ϥⲥⲙⲁⲙⲁⲁⲧ ⲛϭⲓ ⲡⲣⲣⲟ ⲉⲧⲛⲏⲟⲩ ϩⲙ ⲡⲣⲁⲛ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ϯⲣⲏⲛⲏ ϩⲛ ⲧⲡⲉ ⲁⲩⲱ ⲡⲉⲟⲟⲩ ϩⲛ ⲛⲉⲧϫⲟⲥⲉ
39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
ⲗ̅ⲑ̅ⲡⲉϫⲉ ϩⲟⲓⲛⲉ ⲛⲁϥ ϩⲛ ⲛⲉⲫⲁⲣⲓⲥⲥⲁⲓⲟⲥ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲙ ⲡⲙⲏⲏϣⲉ ϫⲉ ⲡⲥⲁϩ ⲉⲡⲓⲧⲓⲙⲁ ⲛⲛⲉⲕⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ
40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
ⲙ̅ⲁϥⲟⲩⲱϣⲃ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ ϯϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲏⲧⲛ ϫⲉ ⲉⲣϣⲁⲛ ⲛⲁⲓ ⲕⲁ ⲣⲱⲟⲩ ⲛⲉⲓⲱⲛⲉ ⲛⲁϫⲓϣⲕⲁⲕ ⲉⲃⲟⲗ
41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
ⲙ̅ⲁ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥϩⲱⲛ ⲇⲉ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉϥⲛⲁⲩ ⲉⲧⲡⲟⲗⲓⲥ ⲁϥⲣⲓⲙⲉ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲱⲥ
42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
ⲙ̅ⲃ̅ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲉⲛⲉ ⲛⲧⲁⲓⲙⲉ ϩⲱⲱⲧⲉ ϩⲙ ⲡⲟⲟⲩ ⲛϩⲟⲟⲩ ⲉⲛⲉⲧϣⲟⲟⲡ ⲛⲉ ⲉⲩⲉⲓⲣⲏⲛⲏ ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲇⲉ ⲁⲩϩⲱⲡ ⲉⲛⲟⲩⲃⲁⲗ
43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
ⲙ̅ⲅ̅ϫⲉ ⲟⲩⲛ ϩⲉⲛϩⲟⲟⲩ ⲛⲏⲟⲩ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲱ ⲛⲧⲉ ⲛⲟⲩϫⲁϫⲉ ⲕⲧⲉ ⲟⲩϣⲱⲗϩ ⲉⲣⲟ ⲛⲥⲉⲟⲧⲡⲉ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲛⲥⲁ ⲥⲁ ⲛⲓⲙ
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
ⲙ̅ⲇ̅ⲛⲥⲉⲣⲁϩⲧⲉ ⲉⲡⲕⲁϩ ⲁⲩⲱ ⲛⲟⲩϣⲏⲣⲉ ⲛϩⲏⲧⲉ ⲛⲥⲉⲧⲙⲕⲁ ⲟⲩⲱⲛⲉ ϩⲓϫⲛ ⲟⲩⲱⲛⲉ ⲛϩⲏⲧⲉ ⲉⲃⲟⲗ ϫⲉ ⲙⲡⲉⲥⲟⲩⲛ ⲡⲉⲩⲟⲉⲓϣ ⲙⲡⲟⲩϭⲙ ⲡϣⲓⲛⲉ
45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
ⲙ̅ⲉ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥⲃⲱⲕ ⲇⲉ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲡⲉⲣⲡⲉ ⲁϥⲁⲣⲭⲓ ⲛⲛⲟⲩϫⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲛⲉⲧϯ ⲉⲃⲟⲗ
46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
ⲙ̅ⲋ̅ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ϥⲥⲏϩ ϫⲉ ⲡⲁⲏⲓ ⲛⲁϣⲱⲡⲉ ⲛⲛⲏⲓ ⲛϣⲗⲏⲗ ⲛⲧⲱⲧⲛ ⲇⲉ ⲧⲉⲧⲛⲓⲣⲉ ⲙⲙⲟϥ ⲛⲥⲡⲏⲗⲁⲓⲟⲛ ⲛⲥⲟⲟⲛⲉ
47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,
ⲙ̅ⲍ̅ⲛⲉϥϯ ⲥⲃⲱ ⲇⲉ ⲙⲙⲏⲛⲉ ⲡⲉ ϩⲙ ⲡⲉⲣⲡⲉ ⲛⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ⲇⲉ ⲙⲛ ⲛⲉⲅⲣⲁⲙⲙⲁⲧⲉⲩⲥ ⲛⲉⲩϣⲓⲛⲉ ⲛⲥⲁ ⲙⲟⲟⲩⲧϥ ⲙⲛ ⲛⲛⲟϭ ⲙⲡⲗⲁⲟⲥ
48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.
ⲙ̅ⲏ̅ⲁⲩⲱ ⲙⲡⲟⲩϭⲛ ⲛⲉⲩⲛⲁⲣ ⲟⲩ ⲛⲁϥ ⲛⲉⲣⲉⲡⲗⲁⲟⲥ ⲅⲁⲣ ⲧⲏⲣϥ ⲣⲁϣⲉ ⲡⲉ ⲉⲩⲥⲱⲧⲙ ⲉⲣⲟϥ
