Від Луки 18
1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
And he spoke a parable to them, that they ought always to pray, and not to become weary,
2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
saying: There was in a certain city a judge, who neither feared God nor regarded man.
3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
And there was a widow in that city, and she came to him, and said: Avenge me on my opponent at law.
4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
And for a while he refused. But afterward he said within himself: Though I fear not God, nor regard man,
5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
yet, because this widow troubles me, I will avenge her, lest by her continual coming she weary me.
6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
And the Lord said: Hear what the unjust judge says;
7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
and will not God avenge his elect, who cry to him day and night, though he delay long in respect to them?
8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
I say to you, that he will avenge them speedily. Yet, when the Son of man comes, will he find the faith on the earth?
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
And he spoke this parable to some, who trusted in themselves that they were righteous, and who despised others.
10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
Two men went up into the temple to pray, the one a Pharisee, and the other a publican.
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
The Pharisee stood and prayed thus with himself: God, I thank thee that I am not as other men, extortioners, unjust, adulterers, or even as this publican.
12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
I fast twice in the week; I give tithes of all that I possess.
13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
And the publican, standing afar off, would not even lift up his eyes to heaven, but smote upon his breast, saying: God, be merciful to me a sinner.
14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
I say to you, this man went down to his house justified, rather than the other. For every one that exalts himself, shall be humbled; but he that humbles himself, shall be exalted.
15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
And they brought to him infants also, that he might touch them. But when his disciples saw it, they rebuked them.
16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
And Jesus called them to him, and said: Let the little children come to me, and hinder them not; for of such is the kingdom of God.
17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
Verily I say to you, Whoever shall not receive the kingdom of God, as a little child, shall in no way enter into it.
18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“ (aiōnios g166)
And a certain ruler asked him, saying: Good Teacher, what shall I do to inherit eternal life? (aiōnios g166)
19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
And Jesus said to him: Why do you call me good? None is good but one, that is God.
20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
You know the commandments, Do not commit adultery; Do not kill; Do not steal; Do not bear false testimony; Honor your father and your mother.
21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
He replied: All these have I kept from my youth.
22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
When Jesus heard this, he said to him: One thing you yet lack; sell all that you have, and give to the poor, and you shall have treasure in heaven: and come, follow me.
23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
And when he heard this, he was very sad, for he was very rich.
24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
When Jesus saw that he was very sad, he said: How difficult it is for those who have riches to enter into the kingdom of God!
25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
For it is easier for a camel to go through the eye of a needle, than for a rich man to enter into the kingdom, of God.
26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
And those who heard it said: Who, then, can be saved?
27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
He replied: Things that are impossible with men, are possible with God.
28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
Then Peter said: Behold, we have left all and followed thee.
29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
And he said to them: Verily I say to you, There is no one that has left house, or parents, or brothers, or wife, or children, for the sake of the kingdom of God,
31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
And he took the twelve aside, and said to them: Behold, we are going up to Jerusalem, and all things that are written by the prophets concerning the Son of man shall be accomplished.:
32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
For he shall be delivered to the Gentiles, and shall be derided and insulted and spit upon;
33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
and they shall scourge him, and put him to death, and on the third day he shall rise again.
34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
And they understood none of these things; and this saying was concealed from them; and they understood not the things that were spoken.
35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
And it came to pass, that, as he came near to Jericho, a certain blind man sat by the road begging.
36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
And when he heard the multitude passing by, he asked what this meant.
37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
And they told him that Jesus the Nazarene was passing by.
38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
And he cried out and said: Jesus, son of David, have mercy on me.
39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
And those who went before rebuked him, that he should be silent. But he cried so much the more: Son of David, have mercy on me.
40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
And Jesus stood still, and commanded him to be brought to him. And when he came near, he asked him,
41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
saying: What do you wish me to do for you? he replied: Lord, that I may receive my sight.
42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
And Jesus said to him: Receive your sight; your faith has saved you.
43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.
And he immediately received his sight, and followed him, glorifying God. And all the people, when they saw it, gave praise to God.
