< Від Луки 17 >

1 І сказав Він до учнів Своїх: „Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому́, через кого приходять вони!
Jisua'n a ruoisingei kôma, inpalna hih omloi thei nimak, ania inpalna min ompu chung chu ântak bah na!
2 Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих!
Hi mi chînte ngei lâia inkhatlam minpal chu, a minpalpu ringa han bunôilung minlîn tuikhangliena vôrpai ni senla, ata rangin sa uol a tih.
3 Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому.
Singthei roi, na lâibungin nunsie a thôn chu ngo roh, ânsîrin chu ngâidam roh.
4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“
nu chunga sûnkhatin voi sari saloi a thôn, voi sari kênsîr tiin, no kôm a hongin chu, na ngâidam ngêt rang ani.
5 І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“
Ruoisingei han a kôma, “Pumapa, kin taksônna mi min detpe uol roh,” an tia.
6 А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас!
Hanchu, Pumapa han, “Ancham ru dôra hih taksônna nin neia anîn chu hi thingtheimu kung hih hong inphôi inla, tuikhangliena hong inphun roh, tîng nin ta nin he rangâi kelen atih,” tiin a thuona.
7 Хто ж із вас, мавши раба, що оре́ чи пасе, скаже йому, як він ве́рнеться з поля: „Негайно йди та сідай до столу“?
“Hanchu, nin lâia tumakhatin, tîrlâm pil tukin mo, belri hôlin mo, nei ungla, chuon a hong tungin, ‘Bukhalâi hong ot kelen roh’ tumo a ti rang nin nia?
8 Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“?
Manêkin, ‘Ku bukhalâi ni do bak inla, rovo tho inla, ka sâk ke nêk suo mâka ni ngâk roh, masuole nêk ni tih,’ tumo a ti loi ranga?
9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?
Suokin chong a jôm sikin tumo râisânchong a ril ngâi?
10 Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“
Ma ang tak han, nin sintum nin sin suonûk khomin, tîrlâm papai kêng ei ni, ei sintum ei sin chak kêng nin ti rang ani.”
11 І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то прохо́див поміж Самарі́єю та Галілеєю.
Hanchu, Jisua'n Jerusalem a se malamin, Samaria le Galilee kâra ramria a lôna.
12 І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека.
Khuo inkhat a lûtin chu miphâr sômin an intongpuia. Lâtaka an indinga,
13 І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“
an inieka, “Jisua Minchupu, inrieng mi mu roh!” an tia.
14 І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“І сталось, коли вони йшли, то очи́стились.
Jisua'n a mu ngeia an kôma, “Se ungla, ochaingei kôma vân en roi” a tipe ngeia. Lampuia chu an dam zoia.
15 Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога.
Inkhatin chu a dam zoi iti a rietin chu, rôl inringtakin, Pathien minpâk pumin a hongkîr nôka.
16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був...
Jisua ke bula inbokin râisânchong a rila, ha mi hah Samaria mi ani.
17 Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́?
Jisua'n, “A damngei hah mi sôm nin nia, adang ikuo ngei hah khonmo an om?
18 Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“
Ithomo hi ramdangmi vai himo Pathien minpâk ranga hongkîr nôk?” a tia.
19 І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“
Hanchu, a kôma, “Inthoi inla se ta roh, na taksônna hin nang a mindam ani,” a tipea.
20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Боже при́йде, то Він їм відповів і сказав: „Царство Боже не при́йде помітно,
Pharisee senkhat ngeiin Pathien Rêngram juongtung rang roi an rekela, Jisua'n, “Pathien Rêngram chu mu theiin juongtung no nih.
21 і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“
Tutên ‘En roh,’ hin kêng a om, son kêng a om ti no nih. Pathien Rêngram chu nin lâia kêng a om,” tiin a thuona.
22 І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите.
Hanchu, a ruoisingei kôma, “Miriem Nâipasal ringlâi sûn hi sûnkhat te luo nin mu nuom ni, la om a tih; ania mu khâi no tunui.”
23 І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть!
Mîn nin kôma, “‘En roh sô soh!’ ‘En roh hi hih,’ tîng an tih, ania, a en rangin vase no roi.
24 Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський.
Invâna kôl ânleka, kôlkung renga kôlmong dêna ai vâr ngâi anghan, Miriem Nâipasal juong ni lechu, nîng a tih.
25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього.
Ania, ma mâna han tuong ok a ta, atûnlâi mingei hengpaiin om a tih.”
26 І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського:
Noah zora lâia anghan Miriem Nâipasal zora khom nîng a tih.
27 їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив.
Noah, rukuonga a lûta, tuilienin a that riei mâka chu mitinin an sâkin an nêka, nupang pasal omsiet an tho ngâi.
28 Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;
Lot zora anghan mi tinin an sâkin an nêkin, an rochôka, an juora, an linga, in an sin ngâia.
29 того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив.
Lot'n Sodom a mâk nin chu mei leh kât invân renga a juonga, a that riei ani.
30 Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться!
Ma anghan, Miriem Nâipasal juong inlâr nîn chu juong om a tih.
31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, —
Ha nîn chu inchunga ompûn, a neinun lâk rangin chum no rese. Ha angdênin, loia om khomin a ina hongkîr no rese.
32 пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну!
Lot lômnu riettit ngâi roi.
33 Хто дба́тиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її.
Tutu a ringna mojôk rang bôk kaiin machân an ta, a machân kaiin jôk an tih.
34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться.
Nangni ki ril, ha ni jânin chu, jâlmun khata mi inik jâl an ta, inkhat tuong nîng a ta, inkhat mâk nîng a tih.
35 Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться.
Nupang inikin sângsuk an ta, inkhat tuong nîng a ta, inkhat mâk nîng a tih.
36 Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“
Loia mi inik om an ta, inkhat tuong nîng a ta, inkhat mâk nîng a tih, a tia.
37 І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“.
Hanchu, ruoisingeiin, “Pumapa khotieng mo?” an tia. Jisua'n, “Ithi ruok omna kipa sêlkurungei intûp an tih,” a tia.

< Від Луки 17 >