Від Луки 16
1 Оповів же Він й учням Своїм: „Один чоловік був багатий, і мав управи́теля, що оска́ржений був перед ним, ніби він перево́дить маєток його.
[Jesus] also said to his disciples, “Once there was a rich man who had a household manager. [One day] he was told {[someone] told him} that [the manager] was managing the rich man’s money badly.
2 І він покликав його, і до нього сказав: „Що́ це чую про тебе? Дай звіт про своє управи́тельство, бо більше не зможеш рядити“.
So he summoned [his manager] and said to him, ‘(It is terrible what they are saying about you [(sg)]!/Is it true what they are saying about you [(sg)] [RHQ]?) Give me a written account of [the funds] you have been managing, because you can no longer be my [household] manager!’
3 І управи́тель почав міркувати собі: „Що́ я маю робити, коли пан управи́тельство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.
Then the manager thought to himself, ‘My master is going to fire me, so (I do not know what to do./what shall I do [RHQ]?) I am not strong enough to [work by] digging ditches, and I am ashamed to beg [for money].’
4 Знаю, що́ я зроблю́, щоб мене прийняли́ до домів своїх, коли буду я ски́нений із управи́тельства“.
[Suddenly he had an idea]. ‘I know what I will do, so that people will take me into their houses [and provide for me] after I am dismissed {after my master dismisses me} from my work!’
5 І закликав він на́різно кожного з боржників свого пана, та її питається першого: „Скільки винен ти панові моєму?“
So [one by one] he summoned the people who owed his master money. He asked the first one, ‘How much do you [(sg)] owe my master?’
6 А той відказав: „Сто кадок оливи“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдеся́т“.
The man replied, ‘Eight hundred gallons of olive oil.’ The manager said to him, ‘Take your bill and sit down and quickly change it to 400 [gallons]!’
7 А потім питається другого: „А ти скільки винен?“І той відказав: „Сто кірців пшениці“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдеся́т“.
He said to another man, ‘How much do you owe?’ The man replied, ‘A thousand bushels of wheat.’ The manager said to him, ‘Take your bill and change it to 800 [bushels]!’ [He did similar things for the others who owed his master money].
8 І пан похвалив управи́теля цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. (aiōn g165)
When his master [heard what the manager had done], he admired the dishonest manager for the clever thing he had done. [The truth] is that the ungodly people in this world act more wisely toward other people than godly people [MET] act. (aiōn g165)
9 І Я вам кажу́: „Набувайте дру́зів собі від багатства неправедного, щоб, коли промине́ться воно, прийняли вас до вічних осель. (aiōnios g166)
[So] I tell you [(pl)] this: Use the money that you have [here] on earth to help others so that they will become your friends. Then when [you die and] you cannot [take] any money with you, [God and his angels] will welcome you into a home [in heaven] that will last forever. (aiōnios g166)
10 Хто вірний в найменшому, — і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий.
People who faithfully manage small [matters] will also faithfully manage important [matters]. People who are dishonest in [the way they handle] small [matters] will be dishonest [in the way they handle] important [matters].
11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, — хто вам правдиве довірить?
So if you have not faithfully handled the money that [God has given you here] on earth, (he will certainly not allow you to possess the true [spiritual] riches [in heaven!]/would he allow you to possess the true [spiritual] riches [in heaven]?) [RHQ]
12 І коли ви в чужому не були́ вірні, — хто ваше вам дасть?
And if you have not faithfully managed things that belong to other people, ([God] will certainly not allow you to receive [treasures in heaven that] would belong to you!/would God allow you to receive [treasures in heaven that] would belong to you?) [RHQ]
13 Жа́ден раб не може служи́ть двом панам, — бо або одно́го знена́видить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого зне́хтує. Не можете Богові й мамо́ні служити!“
No servant is able to serve two [different] bosses [at the same time. If he tried to do that], he would prefer one of them more than the other one; he would be loyal to one of them and despise the other one. [Similarly], you cannot [devote your life] to worshipping God and [worshipping] money and material goods [at the same time].”
14 Чули все це й фарисеї, що були́ сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.
There were some Pharisees [there]. They loved [to acquire] money. When they heard Jesus say that, they ridiculed him.
15 Він же промовив до них: „Ви себе видаєте за праведних перед людьми́, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидо́та.
But he said to them, “You try to make other people think that you are righteous, but God knows your (inner beings/hearts). [So he will reject you. Keep in mind that many] things that people think are important, God thinks are detestable.
16 Зако́н і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовісти́ться, і кожен силку́ється втиснутись в ньо́го.
The laws that [God gave Moses] and what the prophets [MTY] [wrote] were ([in effect/what you needed to obey]) until John [the Baptizer] came. Since then [I] have been preaching about how God wants to [rule people’s lives in a new way], and many people are [accepting that message and] very eagerly asking God to control [their lives. But that does not mean that God has abolished the laws that he established previously].
17 Легше небо й земля промине́ться, аніж одна риса з Зако́ну загине.
[All of God’s] laws, [even those that seem] insignificant, are more permanent than heaven and earth.
18 Кожен, хто дружи́ну свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить пере́люб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить пере́люб.
[For example, because God considers that a marriage lasts until either the husband or the wife dies, he considers that] any man who divorces his wife and marries another woman is committing adultery. He also [considers that] any man who marries a woman who has been divorced by her husband {whose husband has divorced her} is [also] committing adultery.”
19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфі́ру й віссо́н, і щоденно розкішно бенкетува́в.
[Jesus also said] [MET], “Once there was a rich man who wore [expensive] purple linen [garments]. He ate luxuriously every day.
20 Був і вбогий один, на ім'я́ йому Ла́зар, що лежав у воріт його, стру́пами вкритий,
And every day a poor man whose name was Lazarus was laid {[some people also] laid a poor man whose name was Lazarus} at the gate of the rich man’s [house]. Lazarus’ body was covered with sores.
21 і бажав годува́тися кри́шками, що зо сто́лу багатого падали; пси ж прихо́дили й рани лизали йому́.
He [was so hungry that he] wanted to eat the scraps [of food] that fell from the table where the rich man [ate]. Furthermore, [to make things worse], dogs came and licked his sores.
22 Та ось сталось, що вбогий умер, — і на Авраамове ло́но відне́сли його анголи́. Умер же й багатий, — і його поховали.
[Eventually] the poor man died. Then he was taken by the angels {the angels took him} to [start feasting] next to his [ancestor] Abraham. The rich man also died, and his body was buried {[some people] buried his body}.
23 І, те́рплячи муки в аду́, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. (Hadēs g86)
In the place where dead people wait [for God to judge them], he was suffering great pain. He looked up and saw Abraham far away, and he saw Lazarus sitting close to Abraham. (Hadēs g86)
24 І він закричав та сказав: „Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Ла́заря, — нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика́ прохоло́дить, бо я мучуся в по́лум'ї цім!“
So he shouted, ‘Father Abraham, I am suffering very much in this fire! So [please] pity me, and send Lazarus [here] so that he can dip his finger in water [and touch] my tongue to cool it!’
25 Авраам же промовив: „Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе; тепер він тут ті́шиться, а ти мучишся.
But Abraham replied, ‘Son, remember that while you [(sg)] were alive [on earth] you enjoyed [many] good things. But Lazarus was miserable. Now [it is fair that] he is happy here, and you are suffering.
26 А крім того всього́, поміж нами та вами велика безо́дня поста́влена, так що ті, що хо́чуть, перехо́дити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас“.
Besides that, there is a huge ravine between you [(sg)] and us. So those who want to go from here to where you [(sg)] are, are not able to. Furthermore, no one can cross from there to where we [(exc)] are.’
27 А він відказав: „Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім ба́тька мого,
Then the rich man said, ‘If that is so, father [Abraham], I ask you [(sg)] to send [Lazarus] to my father’s house.
28 бо п'ятьох братів маю, — хай він їм засві́дчить, щоб і вони не прийшли на це місце стражда́ння!“
I have five brothers [who live there]. Tell him to warn them [to turn away from their sinful behavior so that] they do not also come to this place, where [we(exc)] suffer great pain!’
29 Авраам же сказав: „Вони мають Мойсея й Пророків, — нехай слухають їх!“
But Abraham replied, ‘[No, I will not do that, because your brothers] are able to [go to the Jewish meeting places where the priests] read what Moses and the prophets [wrote]. They should listen to what Moses and the prophets [MTY] [wrote]!’
30 А він відказав: „Ні ж бо, отче Аврааме, — але коли при́йде хто з мертвих до них, то покаються“.
But the rich man replied, ‘No, father Abraham, [that will not be enough] But if someone from those who have died goes back to them [and warns them], they will turn from their sinful behavior.’
31 Йому ж він відказав: „Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, — не йня́тимуть віри!“
[Abraham] said to him, ‘No! If they do not listen to [what] [MTY] Moses and the prophets [MTY] [wrote], even if someone would become alive again [and go and warn them], they would not be convinced {he could not convince them} [that they should turn from their sinful behavior].’”
