Від Луки 15
1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.
And all the publicans and the sinners came near to him to hear him.
2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.
And the Pharisees and the scribes murmured, saying: This man receives sinners, and eats with them.
3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
And he spoke this parable to them, saying:
4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?
What man of you that has a hundred sheep, and loses one of them, does not leave the ninety-nine in the desert, and go after that which is lost, till he find it?
5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.
And when he finds it, he puts it on his shoulders, rejoicing.
6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.
And when he comes home, he calls together his friends and neighbors, and says to them., Rejoice with me, for I have found my sheep that was lost.
7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...
I say to you, That thus there shall be joy in heaven over one sinner that repents, more than over ninety-nine just persons, who need no repentance.
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?
Or, what woman that has ten drachmas, if she lose one drachma, does not light a lamp, and sweep the house, and search carefully till she find it?
9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“
And when she finds it, she calls together her friends and neighbors, saying, Rejoice with me, for I have found the drachma that I lost.
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.
So, I say to you, There is joy in the presence of the angels of God over one sinner that repents.
11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.
Then he said: A certain man had two sons.
12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“І той поділив поміж ними маєток.
And the younger of them said to his father, Father, give me the portion of the property that falls to me. And he divided his estate between them.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.
And not many days after, the younger son, taking with him all that was his, left home for a distant country, and there wasted his property in riotous living.
14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.
When he had spent all, there was a great famine throughout that country, and he began to be in want.
15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.
And he went and attached himself to one of the citizens of that country, who sent him into his fields to feed swine.
16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.
And he would gladly have filled his stomach with the pods which the swine did eat. And no one gave to him.
17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!
But when he came to himself, he said, How many of my father’s hired servants have bread enough and to spare, and I am perishing with hunger!
18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.
I will arise and go to my father, and I will say to him, Father, I have sinned against heaven and in your sight,
19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.
and am no longer worthy to be called your son: make me as one of your hired servants.
20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
And he arose, and came to his father. And while he was yet a great way off, his father saw him, and had compassion on him, and ran and fell upon his neck, and kissed him.
21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.
But his son said to him, Father, I have sinned against heaven and in your sight, and am no longer worthy to be called your son.
22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.
But the father said to his servants, Bring forth the best robe, and put it on him, and put a ring on his hand, and sandals on his feet.
23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
And bring hither the fatted calf, and kill it, and let us eat and be merry;
24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“І почали веселитись вони.
for this my son was dead, and is alive again: he was lost, and is found. And they began to be merry.
25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.
But his elder son was in the field; and as he came and drew near to the house, he heard music and dancing.
26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“
And he called to him one of the servants, and asked what these things meant.
27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.
And he said to him, Your brother has come, and your father has killed the fatted calf, because he has received him in health.
28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
And he was angry, and would not go in. Then his father went out and entreated him.
29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.
But he answered and said to his father, Behold, for so many years do I serve you, and never have I transgressed your commandment, and yet you never gave me a kid, that I might make merry with my friends.
30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.
But as soon as this your son has come, Who has eaten up your estate with harlots, you have killed for him the fatted calf.
31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!
And he said to him, Son, you are ever with me, and all that I have is yours.
32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“
But it became us to make merry and rejoice; for this your brother was dead, and is alive again: was lost, and is found.
