Від Луки 14
1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.
Екхвар дэ суббота Исусо заджиля дэ цэр фарисеенгэрэ пхурэдэрэстэ, соб тэ ха мандро. И всавэрэ дыкхэнас пала Исусо.
2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.
Тай акэ, англа Исусо бэшля екх мануш, саво сля всаворо шуло панехкиря дукхатар.
3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“
Исусо пхучля сиклимарендар пав Упхэнима и фарисеендар: — Чи трэбуни пав Упхэнима тэ састярэ дэ суббота?
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.
Вонэ ачиле мулком. Исусо лиляпэ насвалэстэ, састярда лэ и отмукля.
5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“
Тунчи пхэнда лэнди: — Кала тумаро чяворо чи гурув тэлэдэла дэ ханиґ, чи тумэ на выцырдэна лэн екхатар и дэ суббота?
6 І вони не могли відповісти на це.
Вонэ на джянгле, со тэ пхэнэ Исусости.
7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:
Кала Исусо дыкхля, сар мануша, савэн акхардэ, вытидэнас пэсти фэдэр тхана, Вов пхэнда кацави дума:
8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,
— Кала тут акхарэна пэ бьяв, на бэш пэ фэдэр тхан. Кала машкар манушэн, савэн акхардэ пэ бьяв, авэла пативэдэр тутар,
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.
тунчи кодэва, ко акхарда и тут, и лэ, поджяла и пхэнэла тути: «Уштав тхан кадэлэ манушэсти». И авэла тути ладжяво, и прыджялапэ тути тэ залэ шымай тхан.
10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.
Нэ кала акхарэна тут, бэш пэ шымай тхан. Тунчи кодэва, ко акхарда тут, поджяла тутэ и пхэнэла: «Морэ, бэш англэ!» И кодэла, ко бэшэна пала скаминдэ паша тут, дыкхэна, со тути дэне патив.
11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.
Кодэва, ко ваздэлпэ упрэ, авэла тэлярдо. Нэ кодэва, ко тэлярэл еджино пэ, авэла ваздэно.
12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.
Пхэнда Исусо и манушэсти, саво акхарда Лэ: — Кала ту тховэх скаминд дивэсэ чи пашэ рятятэ, на акхар пала лэ ни тирэ амалэн, ни тирэ пхралэн, ни тиро родо, ни пашунэн, савэ исин барвалэ. Колэсти со и кадэла мануша акхарэна тут, кала терэна скаминд, и терэна тути кади, сар и ту лэнди тердан.
13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
Нэ кала ту терэх скаминд, акхар пала лэ чёрорэн, помардэн, лангалэн и корэн.
14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“
Бахтало ту авэґа, кала кадэла мануша на дэна тути павпалэ кода, со ту важ лэн стердан. Нэ рисявэлапэ вса тути дэ кодэва диво, кала дэвликунэ мануша отджювдёна мулэндар.
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“
Екх мануш, саво бэшэлас Исусоґа пала скаминдэ, пхэнда: — Бахтало мануш, саво хала мандро дэ Дэвлэхкэрэ Тхагарима!
16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.
Исусо пхэнда лэсти: — Екх мануш терда баро скаминд и акхарда бутэн манушэн.
17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.
И кала авиля вряма, соб тэ бэшэн пала скаминдэ, бичалда бутярнэ, соб вов тэ пхэнэл акхардэ манушэнди: «Авэн, вса дожутярэл тумэн».
18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
Нэ всавэрэ мануша сар допхэндэпэ и ачиле тэ мангэ патив. Екх мануш пхэнда: «Мэ тиндом пхув, и манди трэбуни тэ джя и тэ дыкхэ ла. Мангав патив тутар!»
19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
Авэр мануш пхэнда: «Мэ тиндом дэшэн гурувэн, и манди трэбуни тэ дыкхэ, сар вонэ терэн бути. Мангав патив тутар!»
20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.
Трито мануш пхэнда: «Мэ лилём хуланя, на выджял мандэ тэ авэ тутэ».
21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.
Кала бутярно рисиля, вов вса розпхэнда хулаести. Тунчи хулай холиля и пхэнда пэхкэрэ бутярнэсти: «Джя сигэдэр пав барэн и цыкнэн гасэн дэ форо тай стидэ кордэ чёрорэн, помардэн, корэн и лангалэн!»
22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.
Бутярно пхэнда: «Хулае! Вса тердом, сар ту манди прыпхэндан, нэ инте исин тхана».
23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.
Хулай пхэнда бутярнэсти: «Джя пав дромэн и паша грэдэн, и манг манушэн, соб муро цэр тэ авэл пхэрдо.
24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“
Пхэнав тумэнди, со нико кодэлэндар, савэ сле акхардэ майанглал, на хана муро хамо пала мурэ скаминдэ».
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
Джянас їтханэ Исусоґа бут манушэн. Тунчи Исусо обрисиля лэндэ и пхэнда:
26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!
— Кала мануш, саво авэл Мандэ, на покамэла Ман будэр пэхкэрэн дадэ и да, ромня, чяворэн, пхралэн, пхэнен и будэр пэхкэрэ джювимастар, тунчи вов нисар на авэла Мурэ сиклярнэґа.
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!
Мануш, саво на лиджял пэхкоро трушул и на джял пала Ман, нисар на авэла Мурэ сиклярнэґа.
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,
Кала ко тумэндар закамэла тэ ваздэ башня, чи на бэшэла вов англал и на бинэла, скици ловэ пэ када трэбуни, соб тэ дотерэ рындо?
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
Кала вов чувэла фундаменто тала башня, нэ на дотерэла кадэва рындо, мануша асанапэ лэстар.
30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.
И пхэнэна: «Кадэва мануш ачиля тэ терэ бути, нэ на дотерда».
31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?
Кала тхагари стидэлпэ пэ марима аврэ тхагареґа, чи на бэшэла вов англал и на гинисарэла, исин ли лэстэ зор дэшэ пхангленца манушэн тэ выджя пэ марима тхагареґа, кастэ исин биш пхангля манушэн?
32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.
А кала нат, тунчи бичалэла пативалэн манушэн тхагарестэ, кала вов инте дур и мангэла лэстар пачя.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.
Кади и тумэндар нико на авэла Мурэ сиклярнэґа, кала на ачявэла вса, со лэстэ исин.
34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
Лон — када мишто. Нэ кала лон хацарэла пэхкири зор, сар тэ терэ, соб тэ авэл вов лондо?
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
Ни дэ пхув, ни дэ гуниво лэ на чувэґа. Лэ кици вычувэн аври. Кастэ исин кана тэ шунэ, мэк шунэл!
